Вірші українських поетів про тварин: Вірші про тварин, птахів, комах. Веселі дитячі вірші від Пустунчика
Вірші про тварин, птахів, комах. Веселі дитячі вірші від Пустунчика
Я тут: Головна ›
Віртуальна школа
›
Література
› Веселі вірші про тварин, птахів та комах
Література
Літні канікули — чудова нагода вивчити новий віршик про улюблену тваринку. Приготуйся до порції позитиву — наш Пустунчик зібрав для тебе цілу зграю крутих віршів про тварин, птахів та комах.
265 т.0
Тварини — дивовижні створіння! Вони живуть у найбільших глибинах океану — за умов вічної ночі й величезного тиску. Їх можна зустріти на найвищих горах і високо в повітрі. Пристосувалися вони й до низьких температур Арктики й Антарктики, здатні витримати спеку й безводдя пустель.
Не дивно, що тварини надихають поетів, художників, фотографів на захопливі витвори мистецтва.
…А поки митці створюють свої неймовірні шедеври, ми з задоволенням помилуємося їхніми роботами. Для всіх юних любителів фауни Пустунчик підготував добірку жартівливих, цікавих і трішки сумних віршів про тварин. Почитаємо?
Дитячі віршики про тварин
Ведмідь
Буркотливий,
вайлуватий
Ходить лісом дід
кудлатий.
Одягнеться в кожушину,
Мед
шукає і ожину.
Літом любить полювати.
Взимку
— у барлозі спати.
Як
зачує він весну,
Прокидається від сну.
(Володимир Гринько)
Білочка
Хвiст трубою, спритнi
нiжки —
Плиг iз гiлки на сучок!
—
Носить бiлочка горiшки
В золотий свiй
сундучок.
Кожушинка хутряна,
Гострi вушка, наче рiжки, —
У дуплi живе вона.
(Григорій Бойко)
Іде кіт через лід
Іде кіт
через лід
Чорнолапо
на обід.
Коли чує
він: зима
Його біла
підзива.
— Ти чого
йдеш через лід
І лишаєш
чорний слід?
— Бо я
чорний, — каже кіт, —
Я лишаю
чорний слід.
Коли ж
біла ти сама,
То білій
тут дотемна.
І пішов
кіт через лід
Чорнолапо
на обід.
Стала
зимонька сумна:
(Микола Вінграновський)
Черепаха
На грядці,
де росте редиска,
сидить
якийсь незнаний звір:
на спині
в нього чорна миска
і ніжки
висунулись з дір.
Та це ж,
звичайно, черепаха!
І як вона
прийшла сюди?
Ой
черепахо-бідолахо,
ти ж тут
загинеш без води!
Адже до
річки через поле,
через
ярочки та горби
по-черепашачи,
поволі,
ти будеш
лізти дві доби!. ..
А ми цю
чорну боягузку,
що вся
сховалась під щитом,
мерщій
загорнемо у хустку
і понесемо
всі гуртом.
в кущі до річки, до води.
Отут спокійно, черепахо,
живи й далеко не ходи!
(Забіла Наталя)
Поросятко
Поросятко
спохватилось:
«Ой, давно
я вже не милось!
Я ж
чистеньким бути мушу.»
Та й залізло
у калюжу.
(Грігоре Вієру)
Щедрий їжачок
Назбирав
їжачок
Ягід
червоненьких,
Запашних
гниличок,
Яблук та
опеньків.
Сів у лісі
відпочить.
Думає-гадає:
«Маю чим
пригостить,
Та гостей
немає».
Взяв їжак
гнилючки,
Яблука й
опеньки.
Поховав хутенько…
Погукав пташенят,
А вони цокочуть,
Що грибів не їдять,
Що грушок не хочуть.
Кличе білку з дупла,
А вона говорить:
«Я ж горіхів запасла
Майже півкомори».
Хай як перший сніжок
Буде посівати, —
Всіх запросить їжачок
До своєї хати.
(Григорій Коваль)
З лісу зайчики ішли
З лісу
зайчики ішли,
Кавуна
вони знайшли.
їли, їли
кавуна,
Так і виїли
до дна.
Хить його
туди й сюди —
Покотили
до води.
Заї-зайчики смішні
Попливли на кавуні!
Попливли на кавуні,
Наче й справді на човні!
Та як далі відпливли —
З ляку слізки потекли…
А матуся зирк із хати:
Попливли її зайчата!..
Каже гусочці зайчиха:
— Порятуй зайчат від лиха!
Добра гусочка зайчат
Завернула вмить назад.
Чим кінчаються пригоди? —
Не робіте, діти, шкоди!
(Леонід Полтава)
Вірші про птахів для дітей
Соловейко
Ліс зелений,
ліс барвистий
Повен
солов’їним свистом.
В солов’я
до співу хист,
Бо великий
він артист.
Ліс заслухався. Чудовно!
(Грігоре Вієру)
Ластівка
Ти знов
защебетала
У мене під
вікном,
Із вирію
вернувшись,
Клопочешся
з гніздом.
А там же
вічне літо
Цвіте, як
божий рай,
— Чого ж
вернулась знову Ти в мій журливий край?
— Хоч літо
там і сяє,
Любіше
тут мені:
Така
квітчасто-пишна
Вкраїна
по весні.
Така
квітчасто-люба,
Що й в тім
краю-раю
Все бачу
я хатинку,
Де се
гніздечко в’ю.
(Борис Грінченко)
Синиця
Синичка
дзьобала сало,
Прив´язане
до вікна,
А потім
сала не стало,
Та все
прилітала вона.
На скрипці
грала під хатою,
Але не
просила їди,
Бо стала
сама багатою –
Минулися
холоди.
І з вдячності
вона грала,
Неначе
скрипаль-корифей.
А хата їй
відповідала
Щасливим
сміхом дітей.
(Дмитро Павличко)
Шпак пита у півня
Шпак пита
у півня:
— Де твоя
шпаківня?
Півень
глянув на ріку
Нащо та шпаківня,
Є курник у півня!
(Анатолій Камінчук)
Ручна чайка
Над морем
— сонце і блакить,
Ширяє
чайка білокрила.
Ось хлопчик
крикнув — і за мить
о нього
чайка прилетіла.
Ось на
плечі уже вона
Сидить,
немов у себе вдома.
Напевно,
чайка ця – ручна,
Давно із
хлопчиком знайома.
(Анатолій Качан)
Дятликова школа
Дятлик
школу відкриває,
Всіх до
себе зазиває:
— Щоб
рахунок добре знати,
Будем
вчитись рахувати!
— Стукнув
раз —
Стукнув два —
Прилетіла сова.
Стукнув три —
Вийшли з річки бобри.
Старший кричить:
— Навчіть і нас лічить!
(Анатолій Камінчук)
Лелека
Ходить
бусол по болотах
У червоних
у чоботах,
Ловить
ящірок, комах
Та на жаб
наводить жах.
Довгим
дзьобом цокотить,
За хвилину
полетить,
Щоб із
неба, з вишини
Помахать
крилом мені.
Дитячі вірші про комах
Світлячок
Спить
метелик біланець,
Спить ромашка і кульбабка,
Під листком заснула жабка.
А маленький світлячок
Не лягає на бочок:
Він засвічує ліхтарик
І чита собі букварик.
(Анатолій Камінчук)
Павучок-лісовичок
Павучок-лісовичок,
Втративши
спочинок,
Сплів
розкішний гамачок
З білих
павутинок.
Влаштувавшися
як слід
В гамаку
м’якому,
Він в
осінній переліт
Вирушив
на ньому.
Знявся
вгору над ліском,
Над грузьким
болотом …
Гамачок
став літаком,
Павучок
— пілотом.
(Вадим Скомаровський)
Бджілка весело літає
Бджілка
весело літає,
Квіткам
вічка розтуляє.
Каже:
«Квіти, годі спати,
Я прийшла
медок збирати!»
(Анатолій Камінчук)
Сонечка
Сонечко,
те, що у небі світило,
Якось у
річку згори задивилось
І здивувалось:
«Хіба ж так буває?
Знаю, одне
я, а тут нас аж два є.»
Сонечко
інше — жучок невеличкий
— Зручно
вмостилось на листя сунички.
В нього
учора були уродини,
Й цятка
новенька з’явилась на спині.
Хто ще не
бачив, погляньте уважно.
Це вам не
жарти, це дуже поважно.
Сонечко
горде і раде без міри:
Рочків
чотири і цяток чотири.
(Леся Медик-Яремчук)
***
Швидкий
коник стрибунець,
Веселун
і пустунець,
Ціле літо
він сюрчить,
До роботи
не спішить.
***
Хто не
знає комарів?
Дошкуляють
вони всім,
Хай летять
собі у ліс
І до нас
не сунуть ніс.
Читай також:
- Загадки про тварин,
- Чорно-біле життя. Чи бачать тварини кольори?
- Які тварини змінюють колір шерсті на зиму?
Теги: ТвариниВірші для дітей
Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Інші матеріали за темоюВ країні рожевих фламінго
Зворушливі вірші про кохання н. ..
Реальні прототипи діснеївських…
Що приготував для нас рік Кози…
Майстри маскування
Білосніжні красуні-чаплі
Намалюємо метелика
Червона панда-Firefox
Вірші про тварин, риб, птахів, комах
Юлія Забіяка. Дитячі віршики про звірят та пташок
Лисенятко сумувало:
«Я метелика злякало!
Лиш пограти я хотів,
А крилатий полетів…
Ой! Мені на носик сів!»(Юлія Забіяка)
Ольга Подужайло. «Їжачок» (віршик для малят)
«Їжачок любить грибочки,
Збирає яблука, листочки.
Маленькі вуха має,
Та добре все вчуває.
І хоч короткі лапки,
Поспішає він до хатки.
Надворі дощик моросить,
А їжачок у нірці спить.»(Ольга Подужайло)
Леонід Куліш-Зіньків. Дитячі вірші про птахів
«А у бабці сови
Внученяток дома дві.
Окуляри бабця має,
Казочки для них читає.
Сич купив веселу книжку
Про комарика і мишку.»(Леонід Куліш-Зіньків)
Вікторія Стасів. Вірші для малечі про котиків
«Сіли на дерево котики два:
Котик біленький, а киця-руда.
Від собак поховались, мабуть,
Бо сильно дрижать і хвостами трясуть.
Їм я кажу: «Не бійтесь малі,
Бо Вас від собаки спасуть школярі»
Взяли школярі на руки малих
І врятували від песиків злих. ..»
(Вікторія Стасів)
Дитячі вірші про їжачків від Вікторії Стасів (читати, слухати)
«Їжак — знаний музикант,
Мав до музики талант.
Коли скрипку в руки брав,
Ліс йому пісні співав.
Всі навколо завмирали
І йому аплодували.»(Вікторія Стасів)
Вікторія Стасів. Вірші про птахів (читати, слухати)
«Тихий літній ранок
На сопілці грає,
Півник на паркані
Пісеньку співає.
— Прокидайтесь люди,
День новий стрічайте,
Але працювати
Теж не забувайте.»
(Вікторія Стасів)
Вікторія Стасів. Дитячі вірші про диких тварин (читати, слухати)
«Має білочка синочка:
Довгий хвостик, сині очка.
Залюбки іде до школи,
Не запізниться ніколи.
Мамі він допомагає
І талант до всього має.
Гомонять усі і всюди:
— З білченяти будуть люди.»
(Вікторія Стасів)
Вірші для дітей про водяних мешканців від Вікторії Стасів
«Білий купол у медузи —
Це чудові, тонкі блузи.
Має форму, наче куля,
А до того ж ще чистюля.
Зазирає знизу оком,
Чи пірнаю я глибоко.
То до мене підпливає,
То до сонечка моргає.»
(Вікторія Стасів)
Вікторія Стасів. Вірші для дітей про комах (читати, слухати)
«Над столом дзвеніла муха,
Аж заклало у нас вуха.
А вона усе літала
І дзижчала, і дзижчала..»
(Вікторія Стасів)
Вірші для малечі про домашніх тваринок від Вікторії Стасів
«Пакості коза зробила:
Ріжками вікно розбила,
Перекинула вазонок,
Задзвонила гучно в дзвоник
Увірвалася до хати,
Стала все перекидати.
Усі сплять, ніхто не чує,
Як коза господарює…»
(Вікторія Стасів)
Людмила Кибалка. Акровірші про тварин та птахів для дітей
«Лев пишну гриву має.
Еге, кожний тікає –
Великий звір лякає.»(Людмила Кибалка)
Людмила Кибалка. Вірші для дітей про кота
«На дереві спати
Я мастак!
А скажіть, любі друзі,
Що не так!
Від людського ока сховався,
Під листочок замаскувався.
Ніхто мене не зачіпає,
Бо про мою засідку не знає.
На пташину чатую —
Нею поласую. » (Людмила Кибалка)
Анатолій Костецький. Жартівливі вірші про тваринний світ
«Сидить коник у траві
і співа мені й тобі.
Ще й сорока під вербою
щось скрекоче
нам з тобою.
Навіть сонне жабеня
тихо кумкає для нас.»(Анатолій Костецький)
Сергій Губерначук. Вірші про тваринний світ
«Там кожен слоник хобітком росу
спиває, ніби бджілка, з білих лілій.
До кошика, загубленого десь,
злітаються, наповнюють нектаром –
і знов стають у зріст і розмір весь,
піднявши хоботи,
сурмлять блакитним паром…» (СергійГуберначук)
Галина Мирослава. Вірші для тварин про тваринок та комашок
«Стала аж на пальчики, тихо-тихо,
Дотяглася мисочки, там – горіхи.
Смакувала б досита, було б втіхи,
Зубки ж налякалися, лихо моє, лихо…»(Галина Мирослава)
Дитячі вірші про тварин та птахів від Леоніда Талалая
«Хоробрий заєць», «Котяча рибалка», «Летіло три сороки», «Базар», «Гусині», «Козеня», «Де стояло літо», «Ми підемо до лісу» — такі дитячі вірші Леоніда Талалая увійшли до цієї добірочки.
Тетяна Винник. Вірші для дітей про тварин та птахів
«Синичка», «Снігурі», «Крута ворона», «Шалик для жабеняти», «Їжачки», «Ґава», «Мікроб», «Німа мавпа», «Казка», «Лисенятко», «Білки», «Базар», «Мишка», «Слон і дзеркало», «Панчішки для киці» — такі дитячі вірші увійшли до цієї добірки поезій Тетяни Винник про тваринок та пташок.
Леонід Куліш-Зіньків. Вірші для дітей про тваринний світ
«Уранці біля хати
Малесенькі сліди:
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.»(Леонід Куліш-Зіньків)
Віктор Терен, вірші про тварин та пташок
«Черепахи», «Жалива», «Хто це?», «Ой джмелику-джмелку», «Мальовані рибки», «Півники-розбійники» — дитячі віршики Віктора Терена про тваринний світ.
Оксана Кротюк, вірші про тварин
«Веселий дзвінок», «Кит і китиха», «Не ховайся, зайчику», «Де ж капустка», «Зайчичок», «Упертий цапок», «Ціпоньки золоті», «Слон і слоненя», «Смакота», «Неслухняне левенятко» — веселі віршики про тваринок сучасної української поетеси Оксани Кротюк.
Наталка Поклад: вірші для дітей про тваринок, птахів та комашок
«Пригода», «Зайченя і вітер», «Сміливці», «Родичі», «Намисто для ворони», «На зарядку!», «Хрущикова наука», «Хом’ячок», «Білчині горішки», «Шлях до ірію», «Що за день?» — дитячі поезії Наталки Поклад про тварин та птахів з різних збірок.
Вірші про птахів від Марії Пригари
Вірші Марії Пригари про птахів зі збірки «Ручаї»: «Пташиний сад», «Знялися весла», «Журавлі», «Незвичайні мандрівники».
Дитячі вірші про котів від українських авторів
Вірші про котиків від Анатолія Костецького, Володимира Підпалого, Наталі Забіли, Ганни Чубач, Грицька Бойка, Наталі Любиченко, Варвари Гринько, Леоніда Куліша-Зіньківа, Уляни Кравченко, Ігоря Калинця, Анатолія Камінчука, Марійки Підгірянки, Олени Журливої, Миколи Вінграновського, Наталі Карпенко, Галини Мирослави.
Володимир Підпалий: дитячі віршики про тваринок, птахів та комашок
Поезії для дітей від Володимира Підпалого про тваринний світ: «Кіт», «Підківки», «Лапці», «Німенітниця», «Зозуля», «Лічилка», «Гуси».
«Пташина школа» від Василя Вітки (ілюстрована збірка віршів про птахів)
У «Пташиній школі» знайдете ілюстровані вірші: «Синиця», «Омелюх», «Одуд», «Горобець», «Снігур», «Щиглик», «Галка», «Фазан», «Дятлик», «Чечітка», «Чиж», «Сич і сова», «Драч», «Шпак», «Славка», «Сорока», «Крутиголовка», «Тетеря», «Сойка», «Шишкар», «Пересмішниця», «Піночка», «Дзвінок» (про жайворонка), «Стриж».
Дитячі вірші про звірят (Анатолій Камінчук)
Веселі дитячі віршики про тваринок Анатолія Камінчука: «Єноти», «Їжачок», «Де сіно?», «У рудої білочки», «Кіт Мурсій», «Сміхота», «Хто це там у степу?», «Метро», «Піжмурки», «Борсуки», «Цапок», «Автомобіль», «Де ходив журавель», «Автобус», «Ведмежі сни», «Кит і кіт», «Дружна сімейка».
Анатолій Камінчук. Веселі дитячі вірші про пташок
Короткі дитячі віршики про птахів Анатолія Камінчука: «Дятликова школа», «Соловейко», «Ремез», «Синеньке яєчко», «Очерет», «Шпак пита у півня», «Жайвір», «Павич», «Півникове горе», «Де ходив журавель».
Поезії про тварин та птахів від Олени Журливої
Вірші Олени Журливої про тварин та пташок: «Наш Воркотик», «Вийшла кізонька гуляти», «Сторож», «Узяла лисичка скрипку», «Хто чим любить ласувати», «Хто це?», «Ластівки», «Гиля, гиля, гусоньки».
Дитячі віршики про птахів
У добірці віршів про птахів читайте: «Півник» (Іван Нехода), «Перепілка» (Андрій Малишко).
Добірка жартівливих дитячих віршів про тварин від різних авторів
Володимир Лучук, Анатолій Григорук, Павло Глазовий, Андрій М’ястківський, Валентина Байкова — з веселими віршиками про тваринок.
Вірші про птахів (Михайло Стельмах)
Вірші Михайла Стельмаха про птахів: «Дятел», «Чайка», «Гусак», «Журавель», «Журавель і рукавиці», «Як журавель збирав щавель», «Живі огні», «У нас гуси не сердиті», «Чорногуз приймає душ».
Дитячі вірші Михайла Стельмаха про тварин
Читайте вірші для дітей про тварин від Михайла Стельмаха: «Їжачок», «Черепаха», «Чим ведмедю пособити?», «Бобер», Забудько», «Через луг, через горбок», «Бурундукова сім’я», «Зайцева капуста», «Заєць спати захотів», «Їжак і лис», «Чого лис не здужає»», «Трудяга», «Їжачок і грибок», «Борсук», «Заєць і рак», «Кіт», «Цапок».
Веселі віршики Василя Шаройка про птахів та тварин
Смішні віршики про тварин та птахів від Василя Шаройка: «Бурундук», «Гірські стрекалі», «Як врятували горобця».
Ілюстровані дитячі віршики Варвари Гринько про тварин та птахів
Читайте дитячі віршики Варвари Гринько про тварин та птахів: «Біжить зайчик», «Ведмідь», «Вовк», «Лис», «Ку-ку»,»Ішов індик», «Гусеня», «Єноти», «Зебра», «Їжаки», «Носуха», «Рись», «Тигр», «Цапок», «Гусенятко», «Дятел», «Євгенко питає», «Жайвір», «Журавель», «Одуд», «Фламінго», «Шуліка», «Сова», «Чапля», «Ішов гусак», «Щиглик».
Андрій М’ястківський. Вірші про тварин, птахів, риб та комах
Віршики про тваринний світ від Андрія М’ястківського: «Цуцик», «У зайчика лапки», «Борсук», «Розмова з одудом», «Джміль», «Хочу коника», «Буслові імена», «Сом із соменятами», «Горобчик», «Чайка в чайки чаювала», «Жук», «ой сердитий», «Веселі музики», «Котусь», «Зайченятко в яму впало», «Хтось», «Білочка раденька», «Теля», «Як вродило просо», «Киця прокидається», «Бджілки», «Бджілчина казочка».
Віршики Марійки Підгірянки про тварин та птахів
Віршики Марійки Підгірянки: «Юрко, Жмурко і Хмурко», «Чорнячок», «Киця і квачик», «Брисько, Гуска і Лисичка», «Лисиччина Штука», «Подертий кожушок», «Їжачок», «Котик», «Зайчик в тернині», «Киця-Миця з Коломиї».
Вірші Марії Пригари про байбака, про морських мешканців, про горобчика, про жука-короїда
Вірші для дітей про тваринок — про байбака, їжачка, про морських мешканців, про горобчика, про жука-короїда, про ведмедика.
Война зверей и зверей, 2017 Номер 3
Внутри выпуска:
Осенний номер журнала MPT «Война зверей и зверей» посвящен украинской и русской поэзии, с подборкой новых переводов украинских поэтов, пишущих о войне на Донбассе, в том числе известного военного поэта Сергея Жадана а также Оксана Луцышина , Борис Херсонский и Василий Махно . Эта работа опубликована в сотрудничестве с новой американской антологией Words for War: Новые стихи из Украины (Бостон: Academic Studies Press, 2017) . Наряду с украинской поэзией мы разместили русскую поэзию протеста, в том числе эпическую поэму «Война зверей и зверей» поэтессы и активистки Марии Степановой , впервые изданную на английском языке. В журнале также публикуются стихи Янниса Ритсоса в переводе Дэвида Харсента ; новые переводы Friedrich Hölderlin by David Constantine ; подборка текстовых «модулей» польской поэтессы Бронки Новицкой , лауреата премии NIKE; и стихи современной французской поэтессы Ариан Дрейфус в специально заказанных переводах поэтов Оливии МакКэннон и Сьюзан Уикс . Обо всем этом в новом выпуске новаторского журнала, посвященного поэзии в переводе: за лучшую в мире поэзию читайте MPT .
Купить подписку Купить печатный выпуск Читать в точных изданиях Избранные стихи онлайн
Contents
Editorial
Murathan Mungan , four poems
Translated by Aron Aji and David Gramling
Kamalabooshani Thirunavukkarasu , three poems
Translated by Malliha Sinniah , Thirunavukkarasu and Vidyan Ravinthiran
Christophe Tarkos , пять текстов из Anachronisme
Перевод Beverley Bie Brahic
Tina Stroheker , seven poems
Translated by Steph Morris
Yannis Ritsos , ‘Romiosini Part One’
Translated by David Harsent
Jorge Eduardo Eielson , Variations on The Weight of Планета
Перевод Леонардо Бойкс
Дионсио Каньяс , четыре текста из El gran Criminal
Перевод Консуэло Ариас
Naka Tarō , four poems
Translated by Chikako Nihei and Andrew Houwen
Ivan V. Lalić , three poems from Pismo
Translated by Francis R. Jones
John Smelcer , «Белый медведь»
Перевод автора
Йоханнес Кюн , пять стихотворений
Перевод Саймон Мартин
Бронка Новицкая , шесть модулей
Translated by Elżbieta Wójcik-Leese
Bertolt Brecht , ‘I, Berthold Brecht…’
Translated by Tom Kuhn
Ariane Dreyfus , seven poems
Translated by Olivia McCannon and Susan Wicks
Фридрих Гёльдерлин , ‘Дом’ и ‘Разлука’
Перевод Давид Константин
Фокус
Илья Каминский , из 903 барометров0004 Kateryna Kalytko , три стихотворения
, переведенные Olena Jennings и Oksana Lutsyshyna
Boris Khersonsk
Оксана Луцишина , три стихотворения
Перевод автора, Оксана Максимчук , Макс Розочинский и Елена Дженнингс
Vasyl Makhno , two poems
Translated by Uilleam Blacker
Ostap Slyvynsky , four poems
Translated by Anton Tenser and Tatiana Filimonova
Serhiy Zhadan , four poems
Translated by Амелия Глейзер , Юлия Ильчук и Илья Каминский
Ирина Шувалова , три стихотворения
Перевод автора
Lida Yusupova , three poems
Translated by Ainsley Morse and Bela Shayevich
Elena Kostyleva , I Want Only You and the Torture Of Gays
Translated by Helena Kernan
Helga Olshvang , пять стихотворений
Перевод Эйнсли Морс
Алина Дадаева , два стихотворения
Перевод Жозефина фон Зитцевиц
Ксения Желудова , three poems
Translated by Josephine von Zitzewitz
Timur Kibirov , four poems
Translated by James Womack
Vasily Kamensky , four poems
Translated by Eugene Ostashevsky , type by Daniel Mellis
Алла Горбунова , два стихотворения
Перевод Элина Альтер
Мария Степанова , ‘Война зверей и зверей’
Перевод Саша Дагдейл
Основные моменты
В центре внимания Россия и Украина, в том числе «Война зверей и зверей» Марии Степановой в переводе Саши Дагдейл
Сергей Жадан, четыре стихотворения в переводе Амелии Глейзер, Юлии Ильчук и Илья Каминский
Ариана Дрейфус, семь стихотворений в переводе Оливии МакКэннон и Сьюзен Уикс
Фридрих Гёльдерлин, «Дом» и «Разлука», перевод Дэвида Константина
Василий Каменский, четыре стихотворения в переводе Юджина Осташевского, шрифт Дэниела Меллиса 9.
Дженнифер Лэнджер , прошлое как раненый солдат
Фатмех Шамс ‘Стихи о изгнании, тюремных заключениях и страданиях
Shanta Acharya , поэзия, поэзия, не мал. -ученый
ЧИТАТЬ СТИХИ ИЗ ЭТОГО НОМЕРА ОНЛАЙН (7)
Письма из Украины – Poetry International Online
Письма из Украины
На этой неделе российские войска вторглись в Крым. Путин утверждает, что это вторжение — попытка защитить русскоязычное население полуострова от украинских националистов.
Я родился в бывшем СССР, и мой родной город Одесса теперь часть Украины. Я приехал в США, когда мне было шестнадцать, но поддерживал связь с семьей и друзьями в этом регионе. Однако вместо того, чтобы использовать это пространство для личных размышлений, я хочу включить некоторые сообщения, которые у меня были с украинцами, и особенно с поэтами, в регионе, чтобы дать голос тем, чей мир находится в смятении, и дать носителям английского языка лучшее понимание текущих событий.
— Илья Каминский
Во-первых, электронное письмо от моего двоюродного брата Петра из Одессы:
«Наши души волнуются, и мы напуганы, но город безопасен. Время от времени какие-то идиоты поднимаются и заявляют, что они за Россию. Но мы в Одессе никогда никому не говорили, что мы против России. Пусть русские делают что хотят в своей Москве и пусть любят нашу Одессу сколько хотят, но только не с этим цирком солдат и танков!»
Услышав его, я подумал об этих строках из стихотворения украинской поэтессы Натальи Белоцерковец, о страхе, о том, что «каждый день — твой последний шанс», потому что:
в три часа ночи Бог, как Босх, придет
в отель Central
с насекомыми, играющими на кларнетах
с комарами, пьющими покорную кровь
с лягушками и улитками;
тоже с рыбой; и вся твоя любовь
всего лишь икра в хранилищах ада
…и каждый день твой последний шанс
и каждую ночь как будто в последний раз
и над лилейно-цветущими каналами летают велосипеды
озабоченных школьниц
Украина разделена между русскоязычным Востоком и украиноязычным Западом. За последние двадцать лет страной управляли и Восток, и Запад, и каждое правительство объединяет одно: коррупция. А коррумпированные власти в Украине всегда использовали «языковой вопрос» для создания мнимого конфликта между людьми, чтобы отвлечь их внимание от реальных проблем.
Сбежавший в Россию президент Янукович был повсеместно признан самым коррумпированным политиком, которого знала страна (еще в советское время его также обвиняли в таких вещах, как изнасилование и нападение). Однако новое «временное» правительство Украины состоит из олигархов, людей, чье резюме похоже на биографию Берни Мэдоффа.
Прямо сейчас Путин вводит свои войска в украинские города, говоря, что он посылает своих солдат для защиты русскоязычных меньшинств…
Нужна ли им его защита?
Я разыскала свою дорогую подругу, поэтессу Анастасию Афанасьеву, которая живет в Харькове, Украина. Анастасия — русскоязычная поэтесса, удостоенная престижной «Русской премии» за лучшую книгу русского автора, проживающего за пределами России. Вот что она говорит:
«За последние пять лет я шесть раз побывала в украиноязычной Западной Украине. Я никогда не видел там националистов. Я никогда не чувствовал дискриминации из-за того, что говорил на русском языке. Это мифы. Во всех городах Западной Украины, в которых я побывал, со всеми разговаривал по-русски — в магазинах, в поездах, в кафе. Я нашел новых друзей. Вместо того, чтобы чувствовать агрессию, все относились ко мне с уважением. Когда я разговаривал с друзьями, мы говорили на двух языках – они обращались ко мне по-украински, я им отвечал по-русски. Я участвовал в бесчисленных чтениях и фестивалях с украинскими поэтами; мы переводили стихи друг друга, обсуждали литературу друг друга. Умоляю вас, не слушайте пропаганду. Его цель — разлучить нас. Мы уже очень разные, давайте не будем противоположными, давайте не будем создавать войну на территории, где мы все вместе живем. Военное вторжение, которое происходит прямо сейчас, является катастрофой для всех нас. Не будем терять рассудок, не будем бояться несуществующих угроз, когда есть реальная угроза: вторжение российской армии».
*
При прочтении слов Анастасии мне вспомнились строки из стихотворения украинского поэта Олега Лишеги, образы которого наполнены фольклорным накалом, а поэтика переосмысливает идею дома:
Одинокая избушка из хрена.
Да, это здесь, бедная хижина хрена.
Свет внутри горит?— Да, он всегда дома.
Стук в дверь хрен.
Постучите в дверь его хижины.
(перевод с украинского Джеймса Брасфилда)
А вот заявление, пришедшее от русскоязычного поэта из Одессы Бориса Херсонского:
«Я, Борис Херсонский, работаю в Одесском национальном университете, где с 1996 года руковожу кафедрой клинической психологии. Все это время я преподавал на русском языке, и никто никогда не делал мне замечаний за «игнорирование» официального украинского языка государства. Я более-менее владею украинским языком, но большинство моих студентов предпочитают читать лекции на русском языке, поэтому я веду лекции на этом языке.
Я русский поэт; мои книги изданы в основном в Москве и Санкт-Петербурге. Моя научная работа была опубликована там же.
Никогда (вы меня слышите – НИКОГДА!) никто не преследовал меня за то, что я русский поэт и за преподавание русского языка в Украине. Везде я читал свои стихи на РУССКОМ языке и никогда не сталкивался с какими-либо сложностями.
Однако завтра я буду читать лекции на государственном языке – украинском. Это будет не просто лекция — это будет акция протеста в знак солидарности с украинским государством. Я призываю своих коллег присоединиться ко мне в этой акции».
Борис Херсонский
*
Итак: русскоязычный поэт отказывается читать лекции на русском языке в знак солидарности с оккупированной Украиной.
Я встретил Бориса; он вдумчивый, внимательный человек. Вот несколько строк из его работы:
МОЛИТВА (3)
И Ты верен Своему обещанию
воскресить мертвых.
Благословен Ты, Боже,
Господь наш, нашей Вселенной Царь
воскрешающий мертвых,
воскрешающий мертвых,
хотя бы время от времени, в нашей хрупкой памяти.
-перевел с русского Илья Каминский
*
Одна украинская поэтесса, которую мне особенно хотелось бы перевести, это Оксана Забужко. Вот ее стихотворение, которое я впервые прочитал в русском переводе несколько лет назад:
Определение поэзии
Я знаю, что умру смертью трудной —
Как всякий, кто любит точную музыку своего тела,
Кто знает, как заставить его через бреши в страхе
Как сквозь игольное ушко,
Кто всю жизнь танцует с телом — каждым движением
Плечей, спины и бедер
Таинством мерцает, как санскритское слово,
Мышцы играют под кожей
Как рыбы в ночном омуте.
Спасибо, Господи, за то, что дал нам тела.
Когда я умру, скажи кровельщикам
Снести стропила и потолок
(Говорят, мой прадед, колдун, в конце концов выбрался этим путем).
Когда мое тело размякнет от влаги,
Раздутая душа, темная и выпуклая,
Напрягает
Как голубая жилка в вареном яичном белке,
И тело будет колыхаться от судорог,
Как одеяло больной борется
Потому что жарко,
И душа поднимется, чтобы прорваться
Напор плоть, проклятие гравитации —
Космос
Над черным колодцем комнаты
Всосет свою галактическую трубку,
Небеса разорвутся в бурлящем звездопаде,
И вытянет душу, дрожащую, как лист бумаги —
Мой молодой душа —
Цвет мокрой травы —
На свободу — затем
«Стой!» оно кричит, убегая,
На ослепительном рубеже
Между двумя мирами—
Стой, подожди.
Боже мой. В конце концов.
Смотри, вот откуда берется поэзия.
Пальцы дергаются за шариковой ручкой,
Становятся холоднее, становятся не моими.
(перевод с украинского Михаила Найдана и Аскольда Меничука)
*
Я только что узнал, что во время недавних акций протеста в Харькове на украинского поэта Сергея Жадана напали и избили его. В настоящее время он находится в больнице (см. его изображение выше).
Мне всегда нравилась дикая энергия в стихах Жадана. Вот отрывок из стихотворения, недавно вошедшего в симпозиум по постсоветской поэзии Virginia Quarterly Review под редакцией Кэти Фаррис, Вальжины Морт и меня:
«А теперь мы говорим о тех, кто отнял наши города,
наши города
вымирают как домашние питомцы,
А теперь мы говорим о тех, кто взял наши ключи
(ключами
мы открывали двери больниц,
и ходили между светом
и темные утренние аптеки)
где каждое утро
солнце
поджигалось
всеми маленькими таблетками и болеутоляющими на этой земле.
*
Кто пришел к власти в наших городах?
Кто эти
клоуны
, которые решают
разбить сердца наших домов и выпустить свою теплую малиновую кровь?
Теперь они приходят
вместе в своих черных костюмах, похожие на трубочистов
, пришедших
к власти.
—Перевод с украинского Valzhyna Mort
*
Жадан подвергся нападению в Харькове, крупнейшем русскоязычном городе Украины.
Вот абзац из коллективного письма, подписанного русскоязычными харьковскими писателями:
«Мы, русские писатели Харькова, хотим, чтобы вы услышали наши голоса: мы вольны говорить по-русски и на работе, и дома, с все в нашем городе, украинцы и прочие. В любом случае, мы не считаем, что дискурс о национальном языке должен быть поводом для военного вмешательства.
Мы, русские писатели Харькова, являемся гражданами Украины, и нам не нужна российская военная защита для нашей защиты. Мы не желаем, чтобы под прикрытием риторики о защите наших интересов другой народ вторгся в нашу страну и поставил под угрозу жизнь наших родных и близких».
*
Читая это письмо, я думаю о русских писателях, протестовавших против советского вторжения в Чехословакию, а также об этих строках из стихотворения молодого украинского поэта Андрея Бондаря:
МУЖЧИНЫ МОЕЙ СТРАНЫ
мужчины моей страны
уступают места в метро
инвалидам в возрасте
и пассажирам с детьми
но в основном продолжают сидеть
…мужчины моя страна
замечательные экземпляры для энтомолога
потому что они хрупкие как экзотические бабочки
приколотые к картонке
они признают ценность
каждого движения каждого звука
на всю жизнь это нескончаемое преступление
не имеющее оправдания
…люди моей страны
преждевременно сходят в могилу
и становятся невесомыми ангелами
и идеальным сырьем
для метафизических спекуляций
и лишним аргументом в пользу существования
бога или как его там
(перевод с украинского Виталия Чернецкого)
*
7 февраля я получил электронное письмо от Ирины Шуваловой, живой, энергичной украиноязычной поэтессы, которая пишет и переводит. Я впервые встретил Ирину несколько лет назад, когда она посещала занятия, которые я вел в Вильнюсе, Литва. Она пишет:
«На фоне всеобщих беспорядков, в том числе недавних беспорядков в Киеве, действующее украинское правительство предприняло два заметных шага в знак признания важности украинской поэзии в делах нашего народа. Первым шагом было арестовать молодого украинского поэта вместе с двумя его друзьями и посадить их в тюрьму якобы за «организацию массовых беспорядков». Вторым шагом было выстрелить в голову секретарю Союза писателей Украины; к счастью, резиновой пулей. В свете этих двух «несчастных случаев» я чувствую необходимость проинформировать мировую общественность о нынешнем состоянии литературных дел в стране, где к ним явно относятся с таким большим уважением украинские официальные лица».
*
«Украина — это народ, чья литературная традиция на пару веков старше своего государства, — продолжает Ирина. «Этой зимой одним из самых популярных мест для поэтов были баррикады, построенные антиправительственными демонстрантами в центре украинской столицы. Однако поэзию на улицы вынесли не только поэты. В одном из самых трогательных видеороликов украинского «Евромайдана» член нашей украинской армянской общины Сергей Нигоян читает строки из стихотворения Тараса Шевченко «Кавказ». 22 января Сергей был убит членами проянуковичских вооруженных сил».
*
Глядя на джипы российской армии, въезжающие в Севастополь, город, который я посетил в детстве, город, где до сих пор живет моя семья, я думаю об этих строках украинской поэтессы Светланы Богдан:
«Когда автомобили были еще людьми,
Они воздевали руки и молили:
«Гряди, Господи, войди в сердца наши!»
И вошел, хлопнув дверью»
(перевод с украинского Анны Чукур)
*
Путин любит говорить о том, какая исключительная судьба России; какой он великий защитник ответственности; насколько важны семейные ценности. Американцы смотрят на Путина и видят жадного, властолюбивого женоненавистника. Я вижу еще одного политика, использующего ту же риторику, что и американские политики. Разве мы не посылали свои войска в другие страны, зная, что там нет оружия массового уничтожения, утверждая, что защищаем свободу и демократию? Разве мы не уничтожили законно избранные демократии в Центральной Америке? Действия России, Путина отвратительны, и они очень похожи на наши собственные.
У меня жуткое чувство узнавания, когда я слушаю эти украинские голоса, мало чем отличающиеся от голосов людей в Афганистане и Ираке, чьи дома разрушили мои собственные американские налоги.
*
Есть поэты с историей и есть поэты без истории, писала когда-то Марина Цветаева.
Сегодня 4 марта, в Украине сейчас идет снег. Я думаю о строках молодого украинского поэта Богдана-Олега Горобчука в переводе Амелии Глейзер:
точка на i — это клюв голубя на снегу
точка на i — это одинокий отпечаток каблука на снегу
когда подошвы невидимы там, где они утонули в
как пулевое ранение, когда была без выстрела
(перевод с украинского Амелии Глейзер)
*
И напоследок — эпистолярная лирика Оксаны Забужко в переводе с украинского Дугласа Смита:
Letter from the Summer House
Дорогой ________,
Земля снова заржавела.
Кислотный дождь: наши почерневшие огуречные лозы
Выступают из земли, как обожженная проволока.
И я не уверен насчет сада в этом году.
Нужна хорошая уборка,
Но я боюсь этих деревьев. Когда я иду
Среди них, мне кажется, что я иду
По какой-то туше, гниющей в высокой траве,
Что-то червивым ползает, что-то улыбается
Болезненное на жарком солнце.
И я нервничаю из-за звуков:
Позавчера в чаще, мяуканье,
Однообразный скрип дерева,
Сдержанное кудахтанье гусей — все постоянно
Натужно на одну и ту же ноту. Вы помните
Сухой вяз, тот, что прошлым летом молния превратила
В гигантскую обугленную кость?
Иногда мне кажется, что это господа
Над всем садом, заражая все бешеным безумием.
Как ведут себя безумные деревья?
Может быть, они буйствуют, как сошедшие с рельсов трамваи. Так или иначе,
Я держу топор у кровати на всякий случай.
По крайней мере, бабочки спариваются: скоро у нас будет
гусениц.
Leave a Reply