Вірш дитячий: Дитячі вірші . Вірші для дітей, дитячі вірші — – Вірші для дітей, дитячі вірші
Вірші для дітей — Мала Сторінка
Читання віршів — це доволі цікаве заняття для дітей, адже вони відкривають для себе світ — такий великий і різнобарвний. У цьому розділі зібрані українські вірші для дітей — великі й малі поезії українських письменників та письменниць. На творах деяких з них (Платона Воронька, Наталі Забіли) виросло старше покоління батьків. Деякі твори, наприклад, дитяча поезія Марійки Підгірянки, довгий час не видавалися, але вже встигли стати класикою. Багато авторів ще будуть належно оцінені. Тепер ми знаємо більше про українських письменників 20-30 років минулого століття, найкраща частина творчості яких десятиліттями заборонялась та замовчувалась. Так, до нас повернулась спадщина представників славетних січових стрільців — Юрка Шкрумеляка та Олеся Бабія. Вдало підібрані вірші принесуть дитині дуже багато користі. Вони допоможуть дитині бачити красу, цінувати те хороше, що є у світі. Підкажуть, що потрібно любити і берегти, з чим потрібно боротися і чого уникати. Читання віршів — це доволі цікаве заняття для дітей, адже вони відкривають для себе світ — такий великий і різнобарвний. Для батьків дитячі вірші також мають величезне значення. Це зайвий привід відірватися від роботи і приємно провести зі своєю дитиною час, принести їй радість від батьківського спілкування. До того ж, дорослим людям, як і дитині, теж корисно себе розвивати.
На відео: діти читають власні вірші на Всеукраїнському фестивалі дитячої поезії (2012):
Дивіться також на нашому сайті:
Дитячі читання «Музичні віршолюбики» (відео)
Віршики про звірят для маленьких діточок
Збірка віршиків для для маленьких діточок про звірят. Читайте їх з самого нарождення своїм малюкам, а потім і вчить їх разом.
***
-Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
-У зеленому ліску
У дуплі, у соснячку,
Я гризу горішки,
І гриби, і шишки.
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, —
Гарний Мурчик
мій маленький.
***
Наша Мурка вушка мила
На траві, біля криниці.
Мила лапкою без мила:
Це тому, що Мурка — киця.
***
— Киця Мура, де ти була?
Я гукав, а ти не чула!
— Я сиділа під столом,
Їла кашку з молочком.
***
Кіт Василько
-Кіт Василько, де бував?
-Я на мишок полював…
-А чому в сметані вуса?
-Бо в комору лізти мусив…
-Довго був там?
-Півгодини…
-Ну, і що там?
-Солонина…
-Ну, а звідки ж ця сметана?
Краще, котик, не обманюй,
Розкажи скоріше нам,
Як мишей ловив ти там.
-Там сидів я біля квасу…
Поруч із вареним м»ясом.
Зачепився за мішок,
Бачу — мишка у коморі,
Ну й сметана недалече…
Словом, гепнувся той глечик.
Ледве вибрався з-під скла…
-Ну а мишка?
-Утекла…
***
Біля озера щодня
жаба бавить жабеня
обіймає лапкою
називає жабкою!
***
Сидить киця на столі,
підігнула ножки,
хоче їсти борщику,
а не має ложки!
***
Уранці біля хати
малесенькі сліди
зайчаточко вухате
приходило сюди
стояло біля хати
ставало на поріг
хотіло нам сказати
що випав перший сніг!
***
У слона болить нога.
Слон сьогодні шкутильга:
Гостював комар у нього,
Наступив йому на ногу.
***
Пригощає кицю кіт:
-Пообідаємо ласо!
Щоб скоріш скінчить обід,-
Ти їж борщик,а я м*ясо!
***
Лисичка-сестричка лісом ходила
Хвостиком водила
Лисички збирала
пісеньку співала
Тра-ля ля-ля ля-ля
Ось така я Краля
Засмутилось кошеня,
треба в школу йти щодня,
і придумало умить,
що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець,
і придумав, як мудрець —
«це хвороба не проста,
треба різати хвоста…»
Кошеня кричить —
«ніколи, краще я піду до школи!»
***
Плакала киця на кухні,
Аж очки в неї попухли.
-Чого ти, кицюню плачеш?
— Кухар сметанку злизав,
А на мене кицьку сказав.
Хотів мені лапки побити.
Чим же я буду ходити?
***
Стоїть баба снігова,
В неї біла голова.
Позирають діти скоса:
-Де ти, бабо, діла носа?
Баба їм відповіла:
-Зайчику дала.
***
В лісі є зелена хата.
Там поснули ведмежата.
А найменше ведмежа
Сивій мамі набрида.
Каже:»Я не буду спати,
Утечу вночі із хати,
Поки меду не даси,
Сала, хліба, ковбаси!»
Люлі-люлі,треба спати,-
Над синком шепоче мати.-
Як заснеш-тобі усе
Сон в корзині принесе!
***
Равлику, скажи де був?
Вчора мав я безліч справ.
Вранці в хатці прибирав,
Вдень гуляв по біля річки
де чистесенька водичка
І в комарика охоче
Танцював я аж до ночі.
***
Сидить кіт коло воріт
Чеше лапкою живіт.
А як сонце припиче,
Кіт до хати утіче!!!
***
Хомка, Хомка , хом‘ячок
Смугнастенький бочок
Хомка раненько встає
Щічки миє, вушка тре
Підмітає Хомка хатку
І виходить на зарядку
1-2-3-4-5
Хомка хоче сильним стать
***
Сірий котик все муркоче,
Мабуть бавитись він хоче,
Закотив аж у туток,
ниток маминих клубок.
***
Тигреня вухасте,
ти чому смугасте?
Мабуть хтось тебе узяв
І усього розмалював
***
Котик Мурчик — наш голубчик:
Лапки білі, зубки гострі.
Ходить котик тихо,
Буде мишкам лихо!
***
-Киця Мура, де ти була?
-У бабусі!
-Що робила?
-Миски мила, одну розбила
І бабуся посварила.
***
Я метелика впіймаю.
А метелик не схотів-
Геть від мене полетів.
Полетів він на лужок,
Заховався між квіток.
Я іду, іду, іду-
Метелика не знайду!
***
Задивилось сонечко
У маленьку річку,
Золотистий промінець
Гріти став водичку.
Рибки й раки налякались:
—Ой, щось душно стало !
Хмарка сонце заступила —
І воно пропало.
***
Дві маленькі сірі жабки
Мили в річці милом лапки.
Мило мучилось, терпіло –
Плюх у воду ! І поплило.
Засмутились дуже жабки,
Бо брудні лишились лапки.
***
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
***
Котик маму запитав:
— Мамо, де ж ті мишки?
— Тихо ти, не галасуй,
Та посидь хоч трішки.
Бо не вибіжить тоді
Мишеня із нірки,
Будем їсти ми тоді
Бубликові дірки.
***
Ходить котик по горі,
Усім дітям продає,
а Марічці так дає.
***
Падав сніг на поріг
кіт собі зліпив пиріг.
Поки смажив, поки пік
пиріжок водою стік.
Кіт не знав що на пиріг
треба тісто а не сніг.
***
Миші дуже люблять сир
миші сир гризуть до дір
бо від сиру дірка
затишна мов нірка.
***
Бегемотик бегемот
позіха роззявив рот
рот широкий як ворота
завітай кому охота.
***
Дзвонить дятел цілий день
дзінь-дзень дзінь-дзень
чується веселий стук
вилізай шкідливий жук
***
Бігло сіре мишеня,
Стріло сірого коня.
Загордилось мишеня,
Я ж бо схоже на коня!!!
Підросту лиш день за днем,
Може стану теж конем
***
Не тварина – дивина,
Вкрита панциром вона.
Черепаху просять дітки:
– Покатай нас трохи, тітко!
***
Кіт-рибалка у човні
Мріє на світанні:
От якби зловить мені
Карася в сметані.
***
Вова грався на травичці
Киця плаче: «няв-няв-няв!
Вова хвостика помняв!»
***
Їжачок, їжачок,
В тебе шубка з голочок
Йди сюди, під межу,
Я тебе підстрижу.
Голочки твої тоненькі,
В мене ножички гостренькі,
Так лисичка їжачкові
Мовила слова медові.
Їжачок на лапки став
І лисичці так сказав,
Не піду і не проси,
Підстрижусь, мене з’їси
І назад, ступивши крок,
Знов згорнувся у клубок.
Дитячі віршики
Всім давно відомо, що дітям дуже корисно вчити вірші. Це розвиває память, збільшує словниковий запас, навчає відчувати такт, а також розуміти, що таке рими.
Як і які вірші краще вчити?
По-перше, вірш потрібно підбирати індивідуально під кожну дитину, тобто враховувати її вподобання, вибирати теми, цікаві для дитини.
Як вчити?
Завжди потрібно читати з інтонацією, не залежно від того, чи це вірш, чи проза, намагатися передати таким чином настрій вірша чи характер героя, и відтворити яскраву картинку для асоціацій в уяві дитини.
Необхідно повторювати один стовпчик по кілька разів. Спочатку вивчіть перший, а потім додайте другий, повторивши його декілька разів, об’єднайте його з першим. Потім прочитуйте підряд перший і другий стовпчики і т.д.
Які вірші краще вчити?
Найкращі вірші — це вірші, що вже стали класикою. Це ті вірші, які ми пам’ятаємо з дитинства, хоча і в сучасних авторів є гарні віршовані твори.
Іншими словами, орієнтуйтесь на власний смак і на смак своєї дитини, головне, щоб ті вірші, які ви обираєте, були добрими і зрозумілими вам і вашій дитині.
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, —
Гарний Мурчик
мій маленький.
Жабка
Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена!..
***
Наша Мурка вушка мила
На траві, біля криниці.
Мила лапкою без мила:
Це тому, що Мурка — киця
***
Біля озера щодня
жаба бавить жабеня
обіймає лапкою
називає жабкою!
***
У моєї доні
Оченята сонні
Рученьки мов з вати
Доня хоче спати
***
Плакала киця на кухні,
Аж в неї очки попухли.
-Чого ти, кицінько плачеш?
-Сам кухар сметанку злизав,
На мене киціньку сказав.
Хотів мені лапки побити.
Чим же я буду ходити?
Сірий звір
Два хлопчики, два хлопчики
Несли відро води.
зустріли звіра сірого —
Розбіглись хто куди!
Відерце перекинулось —
І витекла вода!
А сірий звір з-під кущика
Лякливо вигляда…
ЯЗИЧОК
Мене за довгий язичок
Батьки поставили в куток.
Поклявсь я таткові і мамі
Язик тримати за зубами.
В куток я, мабуть, знову стану:
Заліз язик мій… у сметану.
НОСИК
Тільки я у двір зайду –
Пахне грушами в саду,
Ароматом м’яти,
Теплим хлібом з хати…
– Звідки знаєш, Костику?
– Відчуваю носиком.
ОЧКИ
Має очі кішечка,
Має очі песик,
Має очі Віточка,
Має очі Лесик.
Бачить кішка мишку,
Бачить песик кішку,
Бачить Лесик Віточку,
Що тримає квіточку.
ГУБКИ
У мене губки – чарівні
Не вірите? Послухайте:
Гаряче їм, вони мені
Допомагають дмухати.
А взимку ручки приморожу –
Губами їх зігріти можу.
І перед сном татуся й маму
Цілую ніжно я губами.
ВОЛОССЯ
Волосся я помила,
Воно – немов шовкове,
На нього почепила
Я бантик кольоровий.
Іду туди, де квіти
Й пташки дзвінкоголосі
І заплітає вітер
Косу з мого волосся.
Жми! Подписывайся! Читай только лучшее!
Вірші про дітей — Мала Сторінка
Тетяна Винник
Чудасія*
Чудасія у Богдана:
За ним полює каша манна –
В дитсадочку, навіть вдома…
Що робити – не відомо!?
Врятуватись як Богдану
Підказала мудра мама:
Щоб узяв велику ложку –
Й каші вже лишилось трошки…
* * *
Тетяна Винник
Квітка
Два ліхтарики жовтенькі,
Сніжно-білі пелюстки –
Рученятами маленькими
Я тримаю залюбки.
Приберу старанно вдома,
Як усі слухняні дітки.
В мене пісенька чудова
І сукенка, ніби квітка!
* * *
Леонід Талалай
Пісенька про капітанів
Гойдаючись на хвилях
Прудкої течії,
Пливуть мої кораблики,
Вітрильники мої.
Пливуть вони до моря,
Як справжні кораблі,
Дарма, що паперові,
Дарма, що замалі.
А з того боку моря
Така ж, як тут, ріка
І хлопчик у тільняшці
Кораблики пуска.
Пливуть вони до моря
Так само, як мої,
Гойдаючись на хвилях
Прудкої течії.
Пливуть вони по курсу
І зможуть допливти
До синього до моря,
До нашої мети.
Ми станем капітанами,
Й далеко від землі
Зустрінуться у морі
І наші кораблі.
* * *
Леонід Талалай
Таємниці
Відкрили все на світі
До нашої доби.
Не знаю, що робити
І що мені відкрити,
Які шукать скарби?
Гірка моя планида –
Уже давним-давно
Відкрита Атлантида,
Комп’ютер і кіно.
Евкліди і Ньютони
Відкрили всі закони,
До мене капітани,
Хоробрі моряки,
Відкрили океани
І всі материки.
А я відомим був би,
І стільки б я відкрив,
Коли б в часи Колумба
Чи Архімеда жив!…
Відкрито все на світі
До нашої доби.
Не знаю, що робити
І що мені відкрити,
Які шукать скарби!
Лежу, нудьгую в ліжку,
І чую: — Синку, синку,
Вставай і не лінись,
Відкрий нарешті книжку,
Де стільки таємниць!
веселі віршики Платона Воронька – Bookmarin
Добірки віршів, як виявилося, дуже цікавлять читачів-книголюбів, тому поспішаю поділитися ще однією. Цього разу пропоную зануритися у світ дитинства, веселого, сонячного, доброго, з ніжними колисковими, щирими посмішками та навіть доречними і мудрими повчаннями. Один з поетів, творчість якого по вінця сповнена дитячою радістю, – Платон Воронько. Особлива магія його віршів – у їх нестарінні: як мені вони подобалися у дитячі роки, так і донька з задоволенням декламувала їх напам’ять в дитячому садочку та молодшій школі. Ці віршики легко вчити навіть малюкам, цікаві історії та персонажі розвивають уяву, вміння радіти та співчувати, а теплий гумор, без сумніву, налаштовує маленьких читачів та їх батьків на чудовий настрій. Одним словом, рекомендую. Читаймо разом.
***
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
***
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
— Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»
***
По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється: «То-то,
Не бери всього до рота!»
***
Голуби злетілися біленькі, —
Мабуть, хтось їм хліба накришив.
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами.
Як весняне сонце припече,
Він струмком зів’ється між горбами
І в далеке море утече.
***
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок,
І у тому піджачку
Він гуляє по садку,
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід
Він скликає цілий рід.
***
На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг
І знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!
***
Сива матінка-зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.
Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.
У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята.
***
У моєї донi
Оченята соннi,
Рученьки, мов з вати, —
Доня хоче спати.
Нiч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
Ілюстрація від Deborah Hocking
Можливо, вас зацікавить добірка веселих зимових віршиків, віршиків про школу та велика колекція віршів про кохання
Збірка дитячих віршів Лесі Храпливої
Леся Храплива-Щур
ЯК СОНЕЧКО ВСТАВАЛО
Несе Зайчик-Побігайчик
Рушник дрібнотканий.
Сонечко — ліжник на вушка, *
Кричить: — Я не встану!
Несе Мишка-Гризикнижка
Гребінець зубатий,
А Сонечко нахмарилось,
Каже: — Хочу спати!
Несе Білка у кобілці *
Пахучеє мило.
А Сонечко — під подушку
Гай знов захропіло!
Прийшли діти, мов ті квіти:
— Ходи з нами гратись!
А Сонечко гоп! — з ліжечка
Та вибігло з хати.
Вмилось в росах, сплело косу,
Вдягло жупан синій, *
Та засяло, засміялось
Усій Україні!
* Ліжник — накривало з м’якої вовни, ткане в різнобарвні взори.
* Кобілка — плоский кошик з лика або соломи.
* Жупан — верхній одяг, ніби плащ.
* * *
СКАКАНКА ДЛЯ М’ЯЧИКА
М’ячика маю,
Маю від мами,
Вміє літати
Він за пташками.
М’ячик червоний,
М’ячик мій синій,
Скочив угору,
Впав надолину.
М’ячик рожевий,
М’ячик зелений,
Скочив у руки
Просто до мене!
* * *
НАРОДНИЙ ОДЯГ
Коли вмию мамі
І миски й ложки,
Мама дасть сорочку
Вишиту в квітки.
А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту *
Ткану принесе.
Назбираю в лісі
Тіточці грибків,
Тітка дасть намиста
П’ятдесят рядків. *
А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.
А грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.
Ще піду я в поле
Та нарву квіток,
І сама я вміло
Виплету вінок.
А одягну все це,
Скаже цілий світ:
— Ось вам українка,
Наче маків квіт!
* плахта — український жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ (переважно вовняної картатої тканини)
* рядок — одна ниточка з намистом
* * *
ЖУЧОК
Ходить жучок по долині
У біленькій сорочині
Тай думає, що вдягати
Щоб з дітьми гуляти в свято.
Поспішає жучок нині
До мурашки, до кравчині:
«Чи жупан ти вшити можеш,
Щоб я мав на Свято Боже?
А мурашка: — Радо дуже!
Принеси лиш голку, друже!
Там їжак живе у хаті,
В нього с голок багато.
Поклонився їжакові,
Взяв голки, що вже готові,
До мурашки жук йде рано
І радіє вже жупаном!
А мурашка: — Радо дуже,
Принеси ниток лиш, друже!
Ось павук на павутині,
Нитку дасть тобі, дитині.
Жук вклонився павучкові,
Взяв нитки, що вже готові,
До мурашки скаче рано
І радіє вже жупаном.
А мурашка: — Радо дуже,
Та з чого тут шити, друже?
Ось квітки ростуть в долині,
В них пелюстки ніжно сині.
Поклонився квітам жучок,
Взяв пелюстки в них із ручок,
До мурашки біг щосили,
А мурашка сіла й шила!
Покінчила всю роботу
В Великодню аж суботу.
Жучок кликнув лиш: — Спасибіг!
На город в жупані вибіг.
Біля церкви діти ждали,
Руки вміло посплітали,
Жучок — гоп! — на ручки тільки
І заграли всі гагілки.
— На жучкові жупан ясний,
А сам жучок дуже красний!
Грай, жучку, грай небоже,
Хай же Бог тобі поможе!
* * *
СКАКАНКА
Коли скочу: раз і два,
Закружляє голова,
Коли скочу: три-чотири,
В черевичках будуть діри.
Коли схочу: п’ять і шість —
Кожен миску каші з’їсть.
Коли скочу: сім і вісім,
Засміється вовк у лісі.
Коли скочу: дев’ять-десять,
То вже шнурок обірветься!
* * *
АРКАН
Візьмемось за руки,
Підемо на луки,
Там шовкові трави,
Там буде забава,
Там, де сонце світить
Вже від ранку.
Весело гуляти
Хлопцям і дівчатам,
Пісенька несеться,
Стежечка ось в’ється
Поміж деревами
На полянку.
Пролетів метелик,
Забринів десь чмелик,
Сірий зайчик скочив
Тай у ямку.
Не бійся, маленький,
Не бійся, сіренький,
Вилази із ями,
Ходи з діточками,
Ходи з нами гратись
У хованку!
* * *
КОЗАК
Ой устану я раненько,
Помолюся сам чемненько,
Подивіться усі, як —
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько,
Сам помиюся швиденько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько,
Сам одягнуся скоренько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько,
Сам зачешуся гладенько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько
Та сніданок з’їм смачненько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
А колись, одного дня
Сяду ранком на коня
І на Січ поїду так,
Бо великий я козак!
За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org. Малюнок Олександра Кошеля.
Дивіться також на нашому сайті інші твори Лесі Храпливої-Щур:
Вірші Лесі Храпливої-Щур
Леся Євгенівна Храплива — українська письменниця, пластова діячка і педагог на еміграції. Лесі Храпливій судилося стати українською письменницею. Вона – тонкий лірик, майстер художнього слова. Грунт, на якому зростали її таланти, — це народ і вірна любов до нього.
Леся Храплива-Щур написала велику кількість віршів, казок і оповідань для дітей, передусім, для тих маленьких українців, хто волею долі опинився далеко від України, в імміграції, або вже там народився.
Віршики про звірят для маленьких діточок
Збірка віршиків для для маленьких діточок про звірят. Читайте їх з самого нарождення своїм малюкам, а потім і вчить їх разом.
***
-Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
-У зеленому ліску
У дуплі, у соснячку,
Я гризу горішки,
І гриби, і шишки.
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, —
Гарний Мурчик
мій маленький.
***
Наша Мурка вушка мила
На траві, біля криниці.
Мила лапкою без мила:
Це тому, що Мурка — киця.
***
— Киця Мура, де ти була?
Я гукав, а ти не чула!
— Я сиділа під столом,
Їла кашку з молочком.
***
Кіт Василько
-Кіт Василько, де бував?
-Я на мишок полював…
-А чому в сметані вуса?
-Бо в комору лізти мусив…
-Довго був там?
-Півгодини…
-Ну, і що там?
-Солонина…
-Ну, а звідки ж ця сметана?
Краще, котик, не обманюй,
Розкажи скоріше нам,
Як мишей ловив ти там.
-Там сидів я біля квасу…
Поруч із вареним м»ясом.
Тільки глянув на сирок —
Зачепився за мішок,
Бачу — мишка у коморі,
Ну й сметана недалече…
Словом, гепнувся той глечик.
Ледве вибрався з-під скла…
-Ну а мишка?
-Утекла…
***
Біля озера щодня
жаба бавить жабеня
обіймає лапкою
називає жабкою!
***
Сидить киця на столі,
підігнула ножки,
хоче їсти борщику,
а не має ложки!
***
Уранці біля хати
малесенькі сліди
зайчаточко вухате
приходило сюди
стояло біля хати
ставало на поріг
хотіло нам сказати
що випав перший сніг!
***
У слона болить нога.
Слон сьогодні шкутильга:
Гостював комар у нього,
Наступив йому на ногу.
***
Пригощає кицю кіт:
-Пообідаємо ласо!
Щоб скоріш скінчить обід,-
Ти їж борщик,а я м*ясо!
***
Лисичка-сестричка лісом ходила
Хвостиком водила
Лисички збирала
пісеньку співала
Тра-ля ля-ля ля-ля
Ось така я Краля
***
Засмутилось кошеня,
треба в школу йти щодня,
і придумало умить,
що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець,
і придумав, як мудрець —
«це хвороба не проста,
треба різати хвоста…»
Кошеня кричить —
«ніколи, краще я піду до школи!»
***
Плакала киця на кухні,
Аж очки в неї попухли.
-Чого ти, кицюню плачеш?
— Кухар сметанку злизав,
А на мене кицьку сказав.
Хотів мені лапки побити.
Чим же я буду ходити?
***
Стоїть баба снігова,
В неї біла голова.
Позирають діти скоса:
-Де ти, бабо, діла носа?
Баба їм відповіла:
-Зайчику дала.
***
В лісі є зелена хата.
Там поснули ведмежата.
А найменше ведмежа
Сивій мамі набрида.
Каже:»Я не буду спати,
Утечу вночі із хати,
Поки меду не даси,
Сала, хліба, ковбаси!»
Люлі-люлі,треба спати,-
Над синком шепоче мати.-
Як заснеш-тобі усе
Сон в корзині принесе!
***
Равлику, скажи де був?
Що ти бачив ? що ти чув?
Вчора мав я безліч справ.
Вранці в хатці прибирав,
Вдень гуляв по біля річки
де чистесенька водичка
І в комарика охоче
Танцював я аж до ночі.
***
Сидить кіт коло воріт
Чеше лапкою живіт.
А як сонце припиче,
Кіт до хати утіче!!!
***
Хомка, Хомка , хом‘ячок
Смугнастенький бочок
Хомка раненько встає
Щічки миє, вушка тре
Підмітає Хомка хатку
І виходить на зарядку
1-2-3-4-5
Хомка хоче сильним стать
***
Сірий котик все муркоче,
Мабуть бавитись він хоче,
Закотив аж у туток,
ниток маминих клубок.
***
Тигреня вухасте,
ти чому смугасте?
Мабуть хтось тебе узяв
І усього розмалював
***
Котик Мурчик — наш голубчик:
Лапки білі, зубки гострі.
Ходить котик тихо,
Буде мишкам лихо!
***
-Киця Мура, де ти була?
-У бабусі!
-Що робила?
-Миски мила, одну розбила
І бабуся посварила.
***
Я біжу, біжу по гаю,
Я метелика впіймаю.
А метелик не схотів-
Геть від мене полетів.
Полетів він на лужок,
Заховався між квіток.
Я іду, іду, іду-
Метелика не знайду!
***
Задивилось сонечко
У маленьку річку,
Золотистий промінець
Гріти став водичку.
Рибки й раки налякались:
—Ой, щось душно стало !
Хмарка сонце заступила —
І воно пропало.
***
Дві маленькі сірі жабки
Мили в річці милом лапки.
Мило мучилось, терпіло –
Плюх у воду ! І поплило.
Засмутились дуже жабки,
Бо брудні лишились лапки.
***
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
***
Котик маму запитав:
— Мамо, де ж ті мишки?
— Тихо ти, не галасуй,
Та посидь хоч трішки.
Бо не вибіжить тоді
Мишеня із нірки,
Будем їсти ми тоді
Бубликові дірки.
***
Ходить котик по горі,
носить сон у рукаві.
Усім дітям продає,
а Марічці так дає.
***
Падав сніг на поріг
кіт собі зліпив пиріг.
Поки смажив, поки пік
пиріжок водою стік.
Кіт не знав що на пиріг
треба тісто а не сніг.
***
Миші дуже люблять сир
миші сир гризуть до дір
бо від сиру дірка
затишна мов нірка.
***
Бегемотик бегемот
позіха роззявив рот
рот широкий як ворота
завітай кому охота.
***
Дзвонить дятел цілий день
дзінь-дзень дзінь-дзень
чується веселий стук
вилізай шкідливий жук
***
Бігло сіре мишеня,
Стріло сірого коня.
Загордилось мишеня,
Я ж бо схоже на коня!!!
Підросту лиш день за днем,
Може стану теж конем
***
Не тварина – дивина,
Вкрита панциром вона.
Черепаху просять дітки:
– Покатай нас трохи, тітко!
***
Кіт-рибалка у човні
Мріє на світанні:
От якби зловить мені
Карася в сметані.
***
Вова грався на травичці
наступив на хвостик киці,
Киця плаче: «няв-няв-няв!
Вова хвостика помняв!»
***
Їжачок, їжачок,
В тебе шубка з голочок
Йди сюди, під межу,
Я тебе підстрижу.
Голочки твої тоненькі,
В мене ножички гостренькі,
Так лисичка їжачкові
Мовила слова медові.
Їжачок на лапки став
І лисичці так сказав,
Не піду і не проси,
Підстрижусь, мене з’їси
І назад, ступивши крок,
Знов згорнувся у клубок.
Leave a Reply