Загадка сила дивка у куток шие чипець без ниток: Українець !!!: УКРАЇНСЬКІ ЗАГАДКИ. Збірка Опанаса МАРКОВИЧА (видав Матвій НОМИС, перевидав Дмитро Гулей)

Українець !!!: УКРАЇНСЬКІ ЗАГАДКИ. Збірка Опанаса МАРКОВИЧА (видав Матвій НОМИС, перевидав Дмитро Гулей)

1. Кого Бог ніколи не бачить? (такого як сам).

2. Чотири орли одне яйце знесли.(апостоли, чотири євангелисти і євангеліє).

3. Прохали два вірних одного невірного: дай нам те, що лучше царства небесного. (Йосиф і Никодим у Пилата тіла Христового).

4. Стоїть хлівець, а в тім хлівці повно овець, а між ними один баранець. (церква).

5. Межи трьома дорогами одно високе стоїть (церква).

6. Повна піч паляниць, по середині книш; (місяць і зорі).

7. Вийшов дід у сімдесят літ, виніс унучку старшу від себе. (піп чашу).

8. Ревнув віл на сім сіл.

— Крикнув віл на сім гір, зібралися дітки і не одної матки.

— Сірі воли, до Бога ревли. (дзвін, дзвони).

9. Крикнула утка (качка) — на все село чутка, збіглися дітки, не одної матки. (дзвін).

10. Зійду на міст, потягну за хвіст — воно зареве, (дзвін).

12. Межи двома горами, бються барани золотими рогами, (дзвін).

13. Сім миль мосту, на восьмій стоїть явір — на ввесь світ славний.

— Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, на тій дивині цвіт на весь світ. — Лежить місток сім верств, а в кінці стоїть хрест. (Великий Піст і Великдень).

14. А без чого світ не буде? (без землі).

15. Куди воно? до дому! Відкіль? з дому;

Чого? само не знає, от так! (сонце).

16. Стоїть дуб-стародуб, на тім дубі птиця-вертиниця — ніхто її не дістане, ні цар, ні цариця, (сонце).

17. Стоїть дерево серед села, а в кождій хатці по гілячці, (сонце).

18. По соломі ходить, та не шелестить. (сонце).

19. Серед моря-моря, стоїть червона комора, (сонце).

20. За лісом, за пралісом червона плах­та. (сонце).

21.

За лісом, за перелісом, золота діжа сходить. 

— За лісами, за горами, золота діжа кисне, (сонце).

22. Серед двора-двора, лежить червона сковорода, (місяць).

23. Іде лісом — не шелестить, іде водою — не плюскотить. 

— Водою іде — не хлюпне; очеретом  — не шелесне, (місяць).

24. Лисий віл через ворота дивиться. Лисий кінь у ворота заглядає, (місяць).

25. Прийшов бик та в ворота — мик. (місяць).
 26. Поле не зміряне, стадо не слічене, пастух рогатий, (небо, зорі, місяць).

27. Постелю рогожку, посиплю горошку, і положу окраєць хліба. -Торох-торох! по печі горох і окраєць хліба, (небо, зорі, місяць).

28. Цап, цап, по полю басує, з цапенятами гарцує, поти буде гарцювати, поки вовк не стане спати. (місяць і зорі — поки ніч).

29. Їхав Яшка Семеряшка, за ним бджоли гу-лю-лю! (місяць та зорі).

30. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні.

— Приїхали гості, роспустили коні по всьому світу, (місяць, зорі).

31. Їхав по горі Волох, розсипав по горі горох: стало світати, нема що збірати. (місяць, зорі).

32. Старий брох, розсипав горох, не вмів позбірати, та став дня чекати; як дня дочекав, горох позбірав. (зорі).

33. Наїхали Німці під наші сінці, роспустили коні, по всьому полі. (місяць і зорі).

34. У білому полі попутані коні, узлики знати, не мож розв’язати, (зорі).

35. Приїхали комісари, увесь світ обписали, (зорі).

36. Їхав чумак та й став, бо волів погубив. (хмари закрили зорі, закрили місяць).

37. Чорне сукно лізе в вікно, (ніч).

38. Сірий бик у вікно — ник. (світ світає).

39. Лисий віл усіх людей звів. (день).

40. Чорна корова усіх людей поборола, а біла корова усіх людей позводила.

— Чорна корова усіх людей поколола, а білий віл усіх людей звів. (ніч та день).

41. Що без рук стучить? (грім).

42. Стукотить-грукотить.. . чорним волом бовкуном. — Стукотить -гуркотить, як сто коней біжить, (грім).

43. Видано-невидано, якого накидано! то святий кидав, щоб було хороше йому проїхати, (грім).

44. Ревнув віл на сто гір, за сто річок, за сто пічок, за сто миль. (грім, а теж і дзвін).

46. Шило-мотовило попід небесами ходило, із панами говорило, із князями розмовляло, (блискавка).

48. Сидить півень на вербі спустив китиці до землі, (дощ і сонце? — або: звід біля колодязя).

49. Зоря-зоряниця по церкві ходила, ключі загубила; місяць зійшов, ключі найшов.

— Зоря-зоряниця, красная дівиця, ключі загубила, сонце вкрало, місяць світить. (роса).

50. Сиві кабани усе поле-поле залягли. (туман). 

51. Летить птиця без крил, без ніг; зварив кухар без вогню, з’їла пані без рота.
Летіло без крил, упало без ніг, варив кухар без огню, їли пани без рота. (сніг).

52. Сивий віл випив води повен діл (або: двір). — (мороз).

53. Прийшов хтось, та взяв щось; (бігти за ним, та не знаєш за ким. (вітер).

54. Прийшов хтось, та взяв щось; пішов туди, не знаю куди. (ранок).

56. Летів птах на дванадцяти ногах, та одно яйце зніс. (рік з дванадцяти місяцями).

57. Дуб-дуб довговік, на ньому 12 гиляк, на кожній гіллі по 4 гнізді, у кожному гнізді по 7 яєць і кожне має ім’я.
Стоїть дуб, а в дубі 12 гілляк, а в кожній гіллі 4 гнізда, а в кожнім гнізді по сім птахів, (рік).

58. Двічі родиться, а раз помирає. (птах).

59. Живу, а не роджуся, і трояково годжуся, (птах — яйце, м’ясо, пір’я).

60. Летів птах, на воду бах; води не змутив, сам не полетів. (пір’я).

61. Білеє курятко, з під печі дивиться. (яйце).

62. Біленькі курочки з підпіччя глядять. (зуби).

63. В однім барилі та два пива, а барило без дна і без чопа.
— В барилочці два напиточки; нема чіпочка, нема дірочки. (яйце).

64. Котилось барильце, без чопа, без рильця.
Лежать барильця, — ні дна, ні рильця.
Котилася бочка — без дна, без кілочка. (яйце).

65. Ні дірочки, ні кінця, повна бочка винця.
Без обручів, без дна, повна бочка вина; щоб її поправити, на те майстра нема.
Стоїть бочка вина, без дірки, без дна. (яйце).

66. Впала боденька з гори, — нема такого майстра, щоб її направив. (яйце).

67. Родився не крестився, у лазні не парився, на ввесь світ прославився. (півень).

68. Сидить дід над водою з червоною бородою. (півень).

69. Стоїть дід над водою з червоною бородою, хто йде той вщипне. (калина).

70. Стоїть півень над водою, з червоною бородою, хто йде — не мине, за борідку ущипне). (калина).

71. Сидить дід над водою, та й киває бородою, (очерет).

72. Пішла панна до міста, на ній суконок триста. (курка).

73. У вдовиної дочки сімсот сорочок; як повіє вітер, так і тіло видно.
А в наших панночок по сімдесят сорочок: вітер повіє, тіло видно). (курка).

74. Сидить пані на ордані, личком підперезана. (курка на яйцях).

75. Ой за лісом, за пролісом, талалай кричить, (гусак).

76. Біле як сніг; надуте як міх; лопатами ходить, а рогом їсть.

Що то за звір, білий як сніг, лопатами ходить, а рогом їсть. (гуска).

77. А що плаває сіреньке по морю? (качка).

78. Сива латка, чорна латка, на березі скаче. (ворона).

79. Чорне, як крук, біле як сніг, просте як стріла, криве як коса. (сорока).

80. Дорога — розлога, на дубі ярмарок. (ворони на дереві).

81. Чорне мотовило, попід небо ся вило.
— Шило-мотовило, попід небесами ходило, по німецьки говорило, по турецьки закидало.
— Шило-вило мотовило, попід небеса ся вило: в літі співає, на зиму нас покидає. (ластівка).

82. Сто літ наче живе — що таке? (горобець).

83. Шуварова сестра шуваровом трясла, сімсот сорочок на собі несла, (риба).

84. Тарасова дочка Тарасом трясла, сімсот сорочок до води несла. (качка).

85. Їхала пані в срібному жупані; як вїхала в сад, не вернулась назад. (риба, волок).

86. Приїхали гості, закинули гармати: дім крізь ворота втече, а гість господаря за
лоб виволоче. (ловити рибу).

87. Кинув не палицю, убив не галицю, скублю не пір’я, їм не м’ясо.
Іду не берегом, кину не деревом, зловлю не курку, скубу не пір’я. (ловити рибу).

88. Ні голий, ні в сорочці. (волок-сітка).

89. Хата — не хата, вікон багато: є куди влізти, та нікуди вилізти. (сіть).

90. Живе-чорне, умре-червоне. (рак).

91. Хто по смерті червоний?
— Хто йде в лазню чорний, а з лазні червоний?
— Що найчервоніше по смерті? (рак).

92. Без крови, без серця, по столі несеться.(рак).

93. Чорну гадюку візьму я в руку — вона не вкусить. (в’юн).

94. Безкосте, безребре, хоч яку річку перепливе, (п’явка).

95. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий. (п’явка).

96. Безкостий Марко, перепливе море шпарко. (п’явка).

97. Чорна куриця під тином клубиться. (гадюка).

98. Серед ліса — ліса, лежить прут заліза.
Посеред ліса лежить шмат заліза, — хто найде, обмине. (гадюка).

99. Ні взяти, ні втяти, ні на віз положити (вуж).

100. Без рук, без ніг, черевате, пузате, на кишки багате, одним хвостиком вправляє. (ополоник водяний).

101. Ситий кусок під тином скаче. (жаба).

102. Маленьке-чорненьке по полю скаче. (ящірка).

103. Штири тики, два патики, семий замахайло. (рогата худобина: — ноги, роги, хвіст).

104. Як був мал — у чотири дудки грав, а як підріс — гори й долини підніс.
— … а як вмер — перед музиками грав.
— Як уродиться — у чотири труби грає; виросте — гори перевертає, а по смерті у коршмі гуляє. (віл).

105. Два костюки, два лопухи, чотири ходори, дев’ятий Матвій, (корова з двома рогами, двома ухами, чотирма ногами і хвостом).

106. Чотири чотирнички, п’ята шинкарочка, шоста підставочка. (Корова, дійки і дійниця).

107. Чотири панночки в одну мисочку плюють, (дійки, молоко, дійниця).

108. Чотири браття стріляють до одного пня, а не можуть вистрелити, (дійки, дійниця).

109. У рикулі штири кулі, а у гиги — дві. (у корови 4 дійки, а в кобили 2).
— У рогульки чотири дульки, а в гиги дві.

110. Хто плаче без голосу? (кінь).

111. Сімсот свище, чотири плеще, два чує, два бачить, (хвіст, копита, уха, очі).

112. Родився не крестився, а був хрестоносець.
— … не хрестився, а до смерти не молився, і був богоносець. (осел).

113. За горою, за крутою вовки шкіру мнуть.
— За лісом, за пролісом шевці шкіру мнуть. (поросята ссуть свиню).

114. Лежить під хворостом, тай крутить хвостом, (кабан).

115. Виса висить, хода ходить, — виса впала, хода з’їла. (свиня та яблуко, або жолудь).

116. Виса висить, хода ходить і Бога просить, щоб виса впала, (кіт і сало).

117. Іде попита коло плота, питається лепетиці, чи дома довгомордиця. (вовк, пес, свиня).

118. Прибігли штрики-брики, ухватили далду-балду; почули м’якиники, казали гречаникам; “сідайте на вівсяники, доганяйте штрики-брики, відбирайте далду-балду”. (вовки, свиня, собаки, люди, коні).

119. Скунда скаче, ринда риє. (свиня і сорока).

120. Прийшли бари та забрали дари. (вовки овець).

121. Прийшов цар земський до царя будимира та й питає: «де чирік кучумпір»? А той йому відповідає: «на високім  мурі спочиває, а як з відти буде скакати, мусиш добре утікати! (миш, півень, кіт).

122. Бігла чечітка повз наші ворітка, питається співака: чи дома ваш ченчик? (миш, півень, кіт).

123. Питалася швидка свірка: чи є хапко дома? (миш та кіт).

124. Біг пес через панський овес, доганяйте пса, щоб не потолочив вівса. (собака і миш).

125. Летів птах через Божий дах:»тут моє діло, на вогні згоріло».
— Летів Адам через Божий храм: «Боже, Боже, тут моя сила горить». (бджола, церква, віск).

126. Летіла тетера, не вчора тепера; упала в лободу, шукаю не знайду (пчола).

127. Лізу-лізу по білім залізу — були б мене царські собаки з’їли.
— … по новім залізу — від царських собак не обженуся.
— … залізу; ще б ліз, так боюся царевих собак, бо дуже кусають. (пчоли).

128. Сімсот солов’ят на одній подушці сидять. (пчоли).

129. Сім соколят на одній постелі сплять. (гніздо).

130. Сіреньке літає, сіреньке гуде, а жовтеньке носить. (пчола і мід).

131. З премудрої птиці печені не спечеш, з премудрого цвіту вінка не сплетеш. (пчола, житній цвіт).

132. Піду я до гетьмана; нападуть на мене гетьманові собаки, — ані відбитись, ні відмолитись, піти в річку та утопитись. (рій).

133. Коло вуха заверуха, а в усі ярмарок.
— Кругом ярмарок, в середині шарварок, та в дірку шморг. (вулик).

134. На голові ярмарок, на животі шарварок, між ногами Ґвалт. (макогін і макітра).

135. Повен пень черешень, та нікуди вибрати. (вулик).

136. В піч положу — мокне, на воду положу — сохне.
— Що на вогні переться, а на воді сушиться? (віск).

137. На вогні умре, на воді оживе. (віск).

138. Летить — виє, сяде — риє. (жук).

139. Тисяча тисяч столярів, роблять хату без углів. (мурашки).

140. Сіла дівка у куток, шиє чіпець без ниток. (павук).

141. Був собі Іван забіян, за одним махом сімсот душ забіяхом. (долоня і мухи).

142. Летів птах на восьми ногах, сів на могилі та й каже: «Боже мій милий! Ти дав
мені волю над царями, князями і панами; тільки не дав волі, щоб плавав я у морі.
… не дав волі над щукою у морі».
— Боже мій вишній, чи я в тебе пишній? дав мені царя в городі, та не дав риби в воді. (комар).

143. Летів птах на восьми ногах: «Боже мій милий! Хто мене вб’є, свою кров проллє. (комар).

144. Чорненьке маленьке, хоч яку колоду переверне.
— … маленьке, що найбільшу колоду рушить.
— Менше від бджоли, а найбільшу колоду переверне. (блоха).

145. Летів птах з шістьма ногами, сів собі на вербі і просив Бога: «дав ти мені Боже власті на панів, королів і царів, — дай же мені і над тим, що у воді»! (блоха).

146. Повна хата тетерят, та нікуди не летять, (сучки в дереві, лавах, столах,-або: кілочки).

147. Повна хата горобців магната.
-Повна хата горобців, та нікуди вилетіти. (гарбуз).

148. У лісі росте, з лісом рівняється, світа не бачить, (осередок в дереві).

149. Біла-білява перед Богом стояла:
«Боже мій милий! Моє тіло рубають, мою кров п’ють». (береза).

150. Поїду в ліс, вирубаю дубинку, — і зроблю два столи, два човни і на діжку віко.
— Два столи, два човни, п’ята мисочка. (жолудь).

151. В однім гнізді та чотири звізді. (горіх).

152. В маленькім горщику кашка смачненька. (горіх).

153. Дід бабу нагнув, вовночку продув, солоденьке викусив. (горіх).

154. Із дерева виросло, а з кишені вилізло. (горіх).

155. Не три мене, не мни мене; вилізь на мене та й наїжся.
— Не три мене, не мни мене; нагни та й наїжся. (черешня, вишня).

157. Камінне серце, а винний смак,-чому то так? (вишнева ягода).

158. Червоний корінь, винний смак, земля його зродила, — чому так? (ягода).

159. Стоїть панна на пагурку в червонім каптурку, — хто йде то поклониться. (суниця, полуниця).

160. Чорна росколина, беруть хлопці з комина. (гречка).

161. Пери-пери, — не розпореться, пусти на воду, — то й розпливеться. (полова).

162. Заріжемо вола: голову відріжем і з’їмо, шкіру обдерем — продамо, а м’ясо валяється, — і собаки не їдять. (коноплі).

163. Без вікон, без дверей, повна хата людей.
Стоїть хатка без вікон без дверей, а в тій хатці повно людей.
-Повна церква людей, та не має ні вікон, ні дверей. (гарбуз, кавун, огірок).

164. Мій брат Кіндрат через землю пройшов, мішок грошей найшов. (гарбуз).

165. Під піччю галгази, а хто знає, — не кажи. (гарбуз).

166. Ліз Мартин через тин, на тім боці пані старої збувся. (гарбуз).

167. Без рук, без ніг, та на тин лізе. (гарбуз).

168. У нашого Данила сім сяжнів жила (гарбузиння).

169. Красно ясно, в землю вросло. (буряк).

170. Баран у хліві, а роги на дворі. (буряк).

171. Ходить панич по долині у червоній жупанині, та все каже — гопки! (буряк).

172. На городі з бураками, накрившися лопушками, просить хліба, солі. (редька).

173. Біла куриця під тином кублиться. (редька).

174. Жовтенька куриця, під тином кублиться, (морква).

175. Дівка в коморі, коси надворі. (морква).

176. Біле як мука — не мука; хвіст має як миш — не миш. (ріпа).

177. Вийшла Марушка в чотирьох кожушках, та ще плаче, що змерзла.
— Маленька  Марушка,  у  семи кожушках, та ще каже — холодно.
— Сидить Марушка в семи кожушках: хто на неї гляне, той і заплаче. (цибуля).

178. Сидить пані на ґанку, у червонім кафтанку, хто її рушить, плакати мусить, (цибуля).

179. Вийшов віл за сто гін, виніс на собі тридцять шкір. (часник).

180. Латка на латці, та з роду там голка не була. (капуста).

181. Крутосте, вертосто, на ній сорочок зі сто. (капуста).

182. Росте під хворостом, до гори хвостом. (огірок).

183. Під хворостом, яйце з хвостом. (ріпа).

184. У старця на мотузочку “тії”. (огірок).

185. Солений мокляк у штанах закляк. (солоний огірок).

186. Покладу тверде, вийму м’ягке, із кінця — кап, кап. (солоний огірок).

187. Стоїть при дорозі, на одній нозі, голова мала, а в ній тьма. (мак).

188. На городі тичка, на тичці капличка, а у ній більше ніж сто. (мак).

189. Стоїть стріла серед двора, а в тій стрілі сімсот і дві. (мак).

190. Церковця маленька, людей повненька.
— Стоїть церква без верха, а в ній людей без числа. (мак).

191. Під одним ковпаком 700 козаків. (мак).

192. Повна бочка круп, а на версі струп. (мак).

193. Стоїть палка, а на ній балка, можу присягти, що в ній до тисячі, (мак).

194. Стоїть пані в сарахвані: вітер повіє то й лист опаде, (мак).

195. Стоїть півень на току, в червоному колпаку. (мак).

196. Молодий кричить, що не стирчить, а старий стогне, що не зогне. (мак).

197. Одно каже — побіжім, друге каже — положім, а третє каже — похитаймось. (вода, земля або мох, очерет).

198. Одно біжить, друге дрожить, третє Богу молиться, (вітер, земля, дерево).

199. Бочка на бочці, а вихід із верху.
— Бочка на бочку, бочку на бочку, а з верху лисячий хвіст. (очерет).

200. Стоїть дід (або: цап) над водою, і киває бородою, (очерет).

201. Хто вище Бога? — (очерет; — а Бог чи Буг — то ріка).

202. Що над водою найвище? (очерет).

203. Стоїть лісочка, на тій лісочці ні сучечка, ні болячечки, тільки на вершку квіточка, (сітник).

204. З води росте, в воду й дивиться. (лепеха).

205. Прийшла зелена, я їй дана — і свербить, і болить і ще хочеться. (кропива пожалила).

206. Що цвіте без цвіту? (папороть).

207. Без рук, без ніг на дерево дереться. (хміль).

208. Ноги на морозі, кишки на дорозі, а голова на весіллі, (хміль).

209. Що росте вище лісу? (хміль).

210. У лозі, у трапезі, стоїть Німець на одній нозі.
— У лозі на одній нозі.
— Стоїть при дорозі, на одній нозі. (гриб).

211. Поміж двома дубами лежить теля. (гриб).

212. Біла головка, красна шапочка. (сироїжка).

213. Що росте без коріння? (камінь).

214. Стоять росохи, на росохах мішок, на мішку млинок, сопун, клапун, лісок, а в тім ліску куропатви бігають.
— Стоять вили, на вилах коробка, на коробці махали , на махалах зівали, на зівалах шмаркали, на шмаркалах зеркала. (чоловік).

215. Що то за звір, що рано ходить на чотирьох ногах, у день на двох, а у вечорі на трох? (чоловік).

216. Ой на горі гай, під гаєм мигай, під мигаєм сапай, під сапаєм хапай. (волосся, вії, ніс, рот).

217. Густий ліс, чисте поле, два собори, два скла, труба, помпа, а в тій помпі лепетайло. (волосся, чоло, брови, очі, ніс, рот, язик).

218. Маленьке, костяненьке, хоч з якого лісу густого, скот вижене.
Цар Костянтин гонить коні через тин.
-Поміж лісом гуляє, свиней вигоняє, а сам того не чує й не знає.
— Кістяний Марко через гору свині гонить.
— Ігнатко безпятко з гори свині гонить. (гребінець).

219. П’ять братів лазять по хаті горобців драти, (пальці, голова, нужа).