Тихо осінь ходить гаєм ліс довкола аж горить мр3: Свято осені — Наші свята — Сценарії свят — Каталог файлів – Вправа 3 — 7 клас. Українська мова. Заболотний (зошит-тренажер з правопису)
Свято осені — Наші свята — Сценарії свят — Каталог файлів
Оформлення залу: розтяжка»Осінь мила,осінь золота», гірлянди з пожовклого листя та осінніх квітів,малюнки,плакати.
( Діти заходять в зал парами під вальс осені.)
Вчитель.
Де сходиться осінь і літо?
А там, де пожовклі сади
Гойдають на стомлених вітах
Рум’яні, духмяні плоди.
Де сходяться літо і осінь?
А там, де в захмарні шляхи,
Які пролягли через просінь,
Вдивляються пильно птахи.
— Осінь часто звуть чудовою, замріяною, золотою. Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні й відчуваєш її урочисту красу. У ній поєднались чарівність барв теплого літечка з першими подихами зимових холодів. У цей чудовий день жовтня ми зібрались на свято Осені.
1. Осінь, осінь, осінь,
Медом пахнуть роси,
Журавлі курличуть в небі
Та вітри голосять.
Рідко сонце світить,
А на голих вітах
В’яже осінь рукавички
З бабиного літа.
2. Красуня-осінь, славна чарівниця,
Які веселі фарби, подивіться,
Поклала осінь на гаї й ліси!
(Пісня 1„Осінь”)
3. Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта.
4. Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград.
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.
5. Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
І ми її уклінно просим:
— Заходь у гості, щедра осінь!
(Звучить музика, заходить Осінь.)
Осінь. Я – красуня Осінь, в лісі походила,
Для дітей старалась, кольори змінила.
Осінь я. Осоння листом засипаю,
Осінь… Трави сонні долу нагинаю.
Розкидаю листя – це моя робота.
(Осінь показує пожовклі листочки)
Хлопчик в українському костюмі
Хлібом ми радо гостей зустрічаєм.
На рушникові рясному несем.
Все найдорожче, що в серденьку маєм,
Радісно друзям своїм віддаєм.
Дівчинка в українському костюмі
Ми ж українці, душею багаті.
Працею славен народ наш завжди.
Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті
І не було в вас ніколи біди!
(Вручають осені коровай на рушникові.).
Осінь:
— А хто з вас знає як звуть моїх трьох братів — осінніх місяців?Так.Правильно. Це – осінні місяці.(Вересень, Жовтень і Листопад піднімаються, вклоняються гостям)
Вересень.
У Вересня щедра рука.
Заходьте! – він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
Солодкий зрива виноград –
І кожен з нас Вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У Вересня – трудівника.
Жовтень.
Не встигла осінь відпочити,
Пройтись лісами і садами,
Все листя їй позолотити,
Намилуватися плодами,
А вже земля про літо мріє
І я спішу її зорати,
Щоб золотим зерном засіять
Поля, на урожай багаті.
Листопад.
Пожовкло листя і трава –
І я вступив в свої права.
З дитинства до роботи звик:
Я садівник, орач, двірник.
Шаную дуже чистоту –
Зриваю листя і мету
З своїми друзями-вітрами
Бо вже зима не за горами.
Вчитель. Дякуємо вам, брати – місяці за вашу щедрість, за рум’яні яблука, соковиті груші, за моркву й бурячки, за картоплю й кукурудзу, за всі-всі овочі та фрукти, якими ви нас щедро пригощаєте. А ми вам даруємо пісню. Слухайте.
(Пісня 2 „Кленові листочки”, муз. і сл. Н.Грановської.)
Осінь:
А тепер подивіться на галявину, скільки виросло грибів.
Тут і маслючки, і опеньки, і лисички і навіть мухомори.
Підійдем до них ближче і послухаєм їх розмову.
Боровик: Я гриб-боровик, маскуватись звик,
Мусиш ліс обійти, щоб мене знайти,
Хто не вміє нас шукати, тим адресу можу дати.
Ми і в лісі й на галяві, ніжка біла, верх смаглявий.
Сироїжка: Я сироїжка, біла ніжка, у різний колір чепурюсь,
Така тендітна, така я ніжна у руки візьмеш — я кришусь.
Хто коштував хоч раз мене, забачить в лісі — не мине.
Лисички: Ми лисички, жовті личка, ростом зовсім невеличкі
Не червиві, дуже чисті, не ховаємося в листі,
Хто на слід наш потрапляє, повен кошик назбирає.
Мухомор:
Кашкет цяцькований, розлогий, а сам струнки і довгоногий.
Серед урочища грибного не знайдеш красеня такого.
Осінь: Скільки, Мухоморе, не хвались, а наші діти знають які гриби їстивні, а які отруйні і ніколи тебе не підберуть. Але збивати і нищити грибів теж не можна, бо в природі все для чогось потрібне. Мухомор для людини отруйний, а для тварин він — ліки. От, до прикладу, якщо олень захворів, то він знаходить великого мухомора і з’їдає. Так він виліковується. Та й інші тваринки також так лікуються. Тому нічого в природі нищити не можна.
6. Пожовтів зелений сад,
Вже почався листопад.
Дощик часто накрапає,
Нас гуляти не пускає.
7. Як на небі сонечко –
Можна йти гуляти,
І стрибати, й бігати,
У футбола грати.
8. А як небо хмуриться,
Дощик накрапає,
Парасолька всіх малят
Від дощу сховає.
(Танок із парасольками)
Вчитель. Осінь – трудівниця, а ще вона – витівниця. А тепер завітаємо на город, і подивимось, що там поробляють гарбузові родичі
Вистава « ПАН ГАРБУЗ»
Дійові особи: Гарбуз, Морква, Цибуля, Диня, Огірок, Буряк, Ведучий.
Огірок
Огірок я молодий
І корисний і смачний
Народився я тоненький,
Був худим та став товстенький
З-під листочка виглядаю
Господині ще не маю.
Диня
Ви на мене подивіться,
Я дівиця круглолиця,
Жовтобока, запашна,
А до того ж і смачна.
Морквинка
Я морквинка — морковиця, молоденька, білолиця.
Пийте сік із морквички
І рум’яні будуть щічки.
Цибуля
Я цибуля хоч гірка,
Та корисна я така.
Я й цілюща, кожен знає,
Від хвороби захищаю.
Ведуча. Жовтопузий пан Гарбуз
Підкрутив зелений вус,
По городу походжає,
Собі пару вибирає.
Морква косу розчесала,
Гарбузові проспівала:
Морква. Ой, Гарбузе – Гарбузоньку,
Візьми мене, дівчиноньку!
Я струнка і кучерява,
Буду тобі, як забава.
Гарбуз. Ні, Морквиця не годиться,
Бо худа і жовтолиця,
Дуже хвастає красою,
І пишається собою.
Морква. Не худа я, а струнка!
Йду за пана Буряка!
Ведуча. Цибулина золотиста
Одягла нове намисто:
Цибуля. Ой, Гарбузе – Гарбузоньку,
Візьми мене, дівчиноньку!
Стану тебе доглядати,
Всю родину лікувати.
Гарбуз. Не візьму я цибулину
Навіть на одну хвилину!
Зла вона і язиката,
Буде мене допікати!
Цибуля. Як тобі я не така,
То піду за Огірка!
Ведуча. Жовта Диня на осонні
Потягнулася спросоння:
Диня. Ой, Гарбузе – Гарбузоньку,
Візьми мене, дівчиноньку!
Золотиста я і гожа,
І на тебе трішки схожа.
Гарбуз. Обійшов город не марно:
Подругу знайшов я гарну.
Буде в мене господиня –
Золотиста кругла Диня!
(Всі Овочі кланяються)
(Пісня 3.«Ми корзиночки несем»)
Осінь
-Я хочу розказати вам як тварини готуються до зими. Знайомтеся — звірята: зайчики, білочки, мишки, жабки, ведмедики, їжачки, лисички і теж розкажуть нам про те, як вони живуть і як готуються до зими.
Зайчик
Як осінь в ліс приходить, я з лісу утікаю,
А шубка в мене тепла стала, пушком вона підбита.
Зима мене не налякала, хоч і бува сердита.
Зимою в ліс прийду, у затишок вернуся.
Там є сховатись де, бо хижаків боюся.
(Вибігає зі сцени, а на сцену забігає Білочка.)
Білочка
Я на зиму назбирала жолудів, горіхів.
І грибочків насушила для своєї втіхи.
Взимку я не голодую й шубку теплу маю.
Вискочу з свого кубельця й по гілках стрибаю.
(Вибігає зі сцени, а на сцену забігає Лисичка.)
Лисичка
Взимку стужа надворі,
Я ж живу в своїй норі.
Там і затишно, і тихо,
І мене минає лихо.
А як їсти є бажання,
То іду на полювання.
(Вибігає зі сцени, а на сцену виходить їжачок.)
Їжачок
Добре їм, в них шуби є, є що їсти й пити.
В мене ж тільки колючки, як зимою жити?
Ні вужа, ні змій нема й жодної стеблинки.
А тому я восени в нірку залягаю,
Мох і листя постелю й тихо засинаю.
(Виходить зі сцени, а на сцену вискакує Жабка)
Жабка
Ква. Болото я люблю.
В нім я цілу зиму сплю.
Бо ж мені харчів немає,
Ні комарик не літає,
Мухи спати повкладались
І без їжі я зосталась.
(Стрибає зі сцени, а на сцену виходить Ведмідь.)
Ведмідь
А яка мені тривога?
Взимку в мене є барлога.
Хоч нема що їсти й пити,
Я й без цього можу жити.
В затишку, в теплі я сплю,
Дуже спати я люблю.
(Позіхає і йде зі сцени.)
Осінь. Отже, ви зрозуміли, діти, що звірята кожен по-своєму готується до зими, у кожного свої звички і пристосовується кожен у природі, як йому зручно. А людина повинна працювати, щоб вижити у цьому світі. А зараз ви мені пісеньку заспіваєте, бо я дуже люблю дитячі голосочки.
(Пісня 4 про осінь.)
Учень
Осіннє диво
Ой, чарівниця осінь, справжнє диво!
І де знайти найкращі ті слова,
Щоб передати, як довкіл красиво,
Аж казка мружиться від сонця, як жива.
А вітер зашумить в верхів’ї дуба,
Враз шумові оркестри зазвучать.
І звуки, і краса серденьку люба
В душі озветься. Справжня благодать!
І дощові калюжі, мов озерця,
Бо неба синь відбилася у них.
Краса торкнула ніжні струни серця,
І полилась мелодія від них,
Немов на струнах бабиного літа,
Що срібним павутиннячком летить.
Чарівна осінь сонечком зігріта…
Це дивовижна, неповторна мить…
Учениця
Осінь чарівними барвами квітне,
Тепла буває, суха і привітна.
Жовта, червона, зелена, руденька,
Ще золотава, гаряча й тепленька.
Радує квітами і кольорами,
Сяють жоржини ясними вогнями.
Ще хризантеми цвітуть до морозу
І не страшні їм холодні прогнози.
Осінь буває чудова й чарівна,
Сонячна, сяюча, світла і дивна.
Учень
Часом проллється рясними дощами,
Сумно зітхне, не порадившись з нами.
Холодом різко не в пору повіє,
Сірою стане. І це вона вміє.
А коли дощик щодень накрапає,
Колір чарівний у неї зникає.
Осінь тоді сіра-сіра, байдужа,
Сонечко навіть світити не здужа.
От яка осінь на світі буває,
То сяє сонцем, то дощ накрапає.
То вона світла, барвиста, чарівна,
То сіра-сіра, сумна й непогідна.
Але у ній хоч коли та красиво!
Осінь — чарівність! Осінь — це диво!
Про осінь мову поведемо і слово в риму доберемо
Вчитель.
-Діти,а зараз таке завдання. Я буду читати вірш,а ви повинні кожне останнє слово другого рядочка добирати самі за змістом, римуючи.Готові?
За літом, як завжди буває,
Чарівна осінь… (наступає).
Як тепле сонечко сміється,
То все ще літечком … (здається).
Та все ж гніздечка опустіли —
Пташки у вирій … (полетіли).
В тепла краї, як кажуть люди,
І до весни вже іх … (не буде).
Не зазвучать пісні для втіхи,
В природі стало … (тихо-тихо).
І вже нема чому радіти,
Бо починає лист … (жовтіти).
Зачервоніла горобина,
Зібрала урожай… (людина).
Посіяла озимину
В осінню пору … (чарівну).
А осінь ходить рідним краєм
І медом груші… (наливає).
І як завжди, мільйони літ,
Вдягає все у жовтий… (цвіт).
А вітер між дерев гуляє,
На землю листячко… (скидає).
Воно кружляє і летить,
А потім ляже і… (лежить).
В природі в час такий красиво,
А вранці від туману… (сиво).
Усе стихає, лиш охоче
Цвіркочуть коники до… (ночі).
Дерева зовсім стали голі,
Травичка пожовтіла в … (полі).
І небо сіре вже дрімає.
Ото вже й дощик… (накрапає).
Поменшав день, ось в чому річ.
Та стала довга-довга… (ніч).
А осінь все собі мандрує
І землю до зими… (готує).
Вчитель. Ну молодці!Ну що ж ось і настала пора прощатися. Сумно, звичайно, коли природа завмерла і чекає приходу зими з її снігами та морозами. Але люди дякують тобі, осінь, за щедрий урожай. І ми не будемо сумувати, а попрощаємося з тобою до наступного року.
Осінь. Спасибі вам, діти, ви приготували таке хороше свято для мене і про мене, та мені вже час, бо стільки є справ, мене чекає ліс і поле, сад і город, мене чекають звірі у лісі і в полі, птахи, котрі залишились на зиму, всім треба допомогти приготуватись до зими.
Не журіться за осінню, діти,
Все в природі — прийде і мине!
Днині кожній потрібно радіти
Отже, згадуйте, діти, мене!
Вчитель. Ось і закінчилося свято-казка. А тепер щедра осінь хоче пригостити всіх своїми дарами: яблуками, грушами, горіхами, виноградом. Бо багата вона на врожаї і хоче, щоб люди мали все: хліб і до хліба, овочі та фрукти. А ще всі ми хочемо, щоб наші діти виростали добрими і працьовитими, чесними і вмілими, чуйними і творчими. Щоб уміли бачити красу природи рідного краю і захоплювалися нею, щоб змалку вивчали традиції свого народу і несли в своїй душі те найкраще, що є у нас, українців.
Вправа 3 — 7 клас. Українська мова. Заболотний (зошит-тренажер з правопису)
Розставте пропущені розділові знаки. Поясніть написання виділених слів. Прочитайте речення з правильною інтонацією.
1. Тихо осінь ходить гаєм, ліс довкола аж горить, ясен листя осипає, дуб нахмурений стоїть.
2. І тихе щастя, і земне тепло приходять неквапливо у село.
3. На траві роси немає, дим прослався над селом, землю ластівка черкає розтривоженим крилом.
4. Зі сходу линуло м’яке світло й хвилями розпливалося поміж небом і землею.
5. Облетіли біло—рожеві пелюстки, і на їх місці з’явилася зелена зав’язь, а до осені із зав’язі зробилися яблука.
6. Обважніле гілля дерев, зелень кущів, картоплі — все ніби порозбухало водою.
7. У небі вітер кучерявий колише темную блакить, і на землі гойдає трави, і затихає, й знов шумить.
8. У другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою.
9. Спиніться! Будь ласка, спиніться! Навколо, будь ласка, скоріш подивіться.
Розтривоженим, розпливалося — префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з кінцевим з-;
Розтривоженим, розпливалося, затихає — у складах із ненаголошеними Е та И пишемо ту саму літеру, що й під наголосом: розпливалося — плив, затихає — тихо, а також букву И пишемо у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах — роз-три-во-же-ним.
Біло-рожеві — через дефіс пишемо складні прикметники, що означають назви вiдтiнкiв смаку, кольору та поєднання кольорів.
Гілля — приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються, коли вони стоять після голосного перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни.
Неминучою — частка НЕ пишеться разом, адже можна замінити словом-синонімом: явною, очевидною.
Будь ласка — фразема «будь ласка» походить від словосполучення «будьте ласкаві», тож «будь» не частка. Тому це сполучення пишеться окремо, а на письмі виділяється комами.
В.Заславський»Музична поезія», П . Тичина «Осінь така мила», О.Олесь «Вишиває осінь».
ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ УЧЕБНО – ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ КОМПЛЕКС «ПЕРВОМАЙСКАЯ МНОГОПРОФИЛЬНАЯ ГИМНАЗИЯ – ДОШКОЛЬНОЕ УЧЕБНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ЯСЛИ – САД «АЛЕНЬКИЙ ЦВЕТОЧЕК» КОМБИНИРОВАННОГО ТИПА
Урок
По украинскому литературному чтению
3 класс
Подготовила:
Климчук Людмила Васильевна,
учитель высшей категории
г. Первомайск
2017 год
Тема уроку: В.Заславський»Музична поезія», П . Тичина «Осінь така мила», О.Олесь «Вишиває осінь».
Мета уроку:
розкрити красу осінньої природі за допомогою поетичного слова;
познайомити з творчістю поетів П.Тичини, О.Олеся;
вчити аналізувати вірші;
удосконалювати навички правильного і виразного читання;
збагачувати словниковий запас учнів;
розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, мовлення дітей та їхню творчу фантазію;
виховувати любов до природи.
Обладнання: малюнки, репродукції картин осінньої природи, осіння листя, вірші, загадки про осінь, портрети поетів П.Тичини, О.Олеся, музика П.Чайковського «Пори року». Осінь, Жовтень.
Хід уроку:
Організаційний момент.
Добрий день, діти.
Подивіться мені в очі
Погляньте один на одного,
на наших гостей, усміхніться.
Із цих промінчиків добра,
що заіскрилися на наших обличчях
ми і розпочнемо урок.
Мотивація навчальної діяльності.
Є у літечка сестричка –
У косі червона стрічка
Коси, наче злото чисте,
І калинове намисто.
А спідничка в неї з листя
Різноколірна, барвиста
На листочках було написано хто вона,
Але вітерець дмухнув і їх перегорнув.
Треба загадки відгадати,
Щоб гості до нас дорогу дати.
(З кожною правильною відповіддю на дошці перегортається листочок із буквою, щоб отримати ім’я гості).
Вдень по небу гуляє, а ввечері на землю сідає. (сонце)
Блакитна хустина увесь світ прикрила. (небо).
Без рук, без ніг, а двері відчиняє. (вітер).
Коли нема – мене чекають. Коли ж прийду усі тікають. (дощ)
Без очей, а сльози ллє. (хмара).
(Інсценування «Зустріч Осені». Під музичний супровід входить до класу дівчинка – осінь).
Я в лісі побувала,
На городах все зібрала,
А тепер прийшла я в клас,
Щоб порадувати Вас!
Розвиток читацьких навичок учнів.
Осінь: — Чарівний листочок я вам принесла.
Вчитель: Будь гостею на нашому уроці. А на листочку підготовчі вправи до читання.
Фонетична зарядка.
Подивимося на чарівний листочок, вдихаємо повітря и видихаємо на звук [а], передаємо наше задоволення.
Вдихаємо повітря, видихаємо на звук [о],передаємо наше захоплення.
Уявіть собі, що листочок пролітає над нами і може впасти на парту. Подуємо на нього і повернемо назад.
А як шумить вітер за віконечком? Як шелестить осіння листячко?
Чистомовка.
Ом – Ом – ом – ом – ходить осінь під вікном.
Ім – ім. – ім. – ім. –заглядає осінь в дім.
Ма – ма – ма – ма – плаче осінь, йде зима.
Гра без зупинок.
Прочитайте слова чітко, швидко, без зупинок.
Просінь – осінь
Садочки – листочки
Вночі – ключі
Злива – слива
Заходився – застудився
Мовчить – летить.
Щедра осінь золота
Хто в хустині червоненькій
Став у лісі між дубів?
Може, дівчинка маленька
Назбирать прийшла грибів
Ні, не дівчинка там стала
Горобина вироста.
Ту хустину гаптувала
Щедра осінь золота.
***
Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта…
***
Золота красуня – осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться
В жовте і червоне листячко фарбує
І картини дивні чарівні малює.
Діти, ви прослухали вірші своїх однокласників. Скажіть, яка ж вона осінь?
Створення асоціативного куща
Щедра золота
красуня Осінь славна
чарівниця дивна
Повідомлення теми і мети уроку.
Розповідь вчителя.
І справді осінь справжня чарівниця. Нікого не залишила байдужим. Художники відтворили осінню красу на своїх картинах, а наші учні на своїх малюнках. Надихала осінь і музикантів. На початку уроку звучала музика П.Чайковського «Пори року. Жовтень». Діти, як називають людей, які складають вірші? (Поети).
Багато хто з них оспівували чарівну красуню, осінь у своїх віршах. У різні часи її неповторність надихала на складання чудових творів. Сьогодні осінь запрошує нас з вами побувати у поетичній вітальні і чекають нас там українські поети – Павло Григорович Тичина і Олександр Олесь.
Ах, скільки радості,
Коли ти любиш землю,
Коли гармонії слухаєш у житті.
(П.Тичина).
— Це уривок з вірша, який склав вдатний український поет Павло Тичина. Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини, ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо пронизані вони почуттям любові до рідного краю, свого народу. А які відомості про П.Тичину дізналися наші бібліографи. Послухаємо їх.
2. Інтерактивна вправа «Сам знаю – з іншими поділюся».
Учні бібліографи розповідають біографію П.Тичини.
Павло тичина народився в сім ї сільського дяка на Чернігівщині. Був сьомою дитиною у родині. Коли йому було 9 років його віддали до церковного хору. Навчався він у духовній семінарії, а потім у Київському комерційному інституті.
Писати вірші він почав у 16 років. Перша його збірка поезій «Сонячні кларнети». Поет володів 15 мовами. Був співредактором журналу «Червоний шлях, членом спілки письменників».
Читання статті Віталія Заславського «Музична поезія».
З чим порівнюють вірші П.Тичини?
Якщо прислухаєшся, що можна почути?
Поезія Тичини якою ще була?
Які фарби використовував поет?
Які почуття живуть у поезії поета?
А що є красою для Павла Тичини?
5.Сприймання й усвідомлення нового матеріалу.
1. Опрацювання вірша П. Тичини «Осінь така мила…»
а). Читання вірша вчителем.
— Якою зобразив осінь?
— Як сказано про багатства осені?
б). Словникова робота.
Скибка – ломоть, кусок, краюха.
в). Самостійне читання вірша. Робота над його змістом.
— Розгляньте розмітку вірша і навчіться читати його виразно.
Фізкультхвилинка
Вітерець осінній деревця гойдає,
Листячко промінчиком в повітрі кружляє.
Сонечко промінчиком гладить нам лице.
Обтрусило яблучка сумне деревце.
Налетіла хмарка, дощик накрапає
По країні впевнено, осінь походжає.
г). Виразне читання вірша учнями.
— Знайдіть образні вислови. Як ви їх розумієте?
— Як ви гадаєте, поетові подобається осінь?
д). Творча вправа.
— На уроці технології з кольорового паперу ви вирізали осінні листочки, які зараз лежать у вас на партах. Намалюйте обличчя листочкам, яке б передавало настрій вірша.
2. Знайомство із творчістю О.Олеся.
— В поетичній вітальні нас чекає поет Олександр Олесь.
Розповідь вчителя про поета.
Олександр Олесь (справжнє ім’я Кандиба) народився в сім ї хлібороба. Своє дитинство він називав одним золотим днем. Із чотирьох років він уже читав, вивчив багато віршів Т.Шевченка, а в дев’ять вже написав свій власний вірш.
Кожного літа Олександр приїжджав до свого дідуся Василя. Тут він не лише милувався неповторною красою степу, а й слухав казки, легенди, про минуле, отримував перші уроки доброти, порядності й справедливості.
Твори для дітей Олександр Олесь почав писати, коли народився його перший син Олег. Це були вірші про природи, тварин. І осені він також присвятив вірш.
б). Читання вірша вчителем.
— Що ви уявляли, коли слухали вірша?
— про які «золоті квіти» йде мова у віршику?
в). Словникова робота.
Бавляться – развлекаются, играют
г). Самостійне читання вірша учнями.
— Подумайте, у якому темпі будемо читати вірш?
д). Конкурс на кращого читця вірша «Вишиває осінь».
ж). Вправи на розвиток техніки читання.
Хтось з учнів читає початок речення, а інші знаходять й дочитують його. Продовжує гру той, хто відповів.
Гра «Розвідники».
Перегляньте вірш «Вишиває осінь» і порахуйте, скільки разів у тексті зустрічається слово осінь, квіти.
Діти, які ж ви вірші читали сьогодні на уроці? ( «Осінь така мила», «Вишиває осінь»)
Що ці вірші об’єднує?
6.Розвиток творчих здібностей учнів.
1. Гра «Віднови вірш».
— Осінь пропонує уявити себе поетами і відновити слова, які змив дощик так, щоб збереглася рима.
( Дітям роздаються картки з віршем. Діти радяться в групах. Потім один учень зачитує рядки виразно.)
Торкнувся жовтень всіх листочків
І фарби золоті роздав
В усіх лісах, серед садочків
…. красень ….. (чарівний, побував).
У садах, гаях блукає,
… шати одягає (жовті)
Золотисту стелить постіль
Жде сестрицю білу в …. ( гості).
Ой, ходила осінь, блукала,
Золотом усе фарбувала,
Стало листя червоне, барвисте
….. синє – синє та …. (небо, чисте).
Щедра гостя знов до нас прийшла,
Багаті людям врожаї принесла,
Фрукти щиро дарувала,
Листям …. землю… (жовтим, різнобарвним, укривала).
7. Підсумок уроку.
2. Вправа «Займи позицію».
(На протилежних стінах класу вивішуються дві таблички: «Осінь така мила…», «Вишивала осінь…»)
Займіть певну позицію й аргументуйте свою відповідь.
Гра «Так – ні»
Почувши правильну відповідь учні повинні підняти карточку зі знаками +, неправильну — .
Особливістю віршованих творів є рима. +
Вірші, що ми читали сьогодні, належать поетам – жінкам. —
У віршах згадувалась осінь. +
Осінь матусі несе їсти. +
Вишиває осінь на канві зеленій золоті квітки. +
8.Домашнє завдання.
— с. 26 – 27, вивчити напам’ять вірш, який найбільше сподобався.
— Осінь на згадку про урок подарувала вам осіння листячко с побажаннями.
Література:
Журнал «Розкажіть онуку», №19 – 20, 2005.
Журнал «Початкове навчання та виховання», №19 – 21, 2007.
Журнал «початкове навчання та виховання» № 16, 2011.
Г.К. Шейко «Інноваційні методи роботи в початковій школі»: Х.: Видавництво «Ранок», 2008 р.
С.І. Заброцька, Г.П. Яріш «Інтерактивні форми роботи на уроках читання». Посібник для вчителя, 2011.
Ти вдома!: Вірші про осінь
ОСІНЬКоли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!
І. Кульська
КЛЕНОВІ ЛИСТКИ
Осінь, осінь… Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті —
Червонясті, золотисті.
І. Блажкевич
ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
— Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто. П. Осадчук
ОСІННЯ ВИШИВАНКА
Вишивають гладдю журавлі
Дощового неба скатертину.
Вітерець безжально до землі
Нахилив пожовклу горобину.
Оселився дощик на гіллі,
Облітає айстра пелюстками,
Вишивають небо журавлі
Чорними і білими нитками. Б. Сахно
ЛІСОВА КОЛИСКА
Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
В. Скомаровський
ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим! Н. Замрія
ОСІНЬ
Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі. В. Бичко
ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
— Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
— Через рік мене чекайте! Л. Новикова
ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить. К. Перелісна
ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ
Шепіт, шелест, шерех листя…
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.
Шелест, шурхіт по діброві…
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь… Т. Корольова
ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА
Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку. Г. Шевчук
Щедра осінь ходить садом
Діточок малих скликає.
Пригощає виноградом
В кошик яблук насипає.
зі сценарію для учнів молодших класів “Прекрасна земля в різні пори року”
Дари осені
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Г. Шевчук
ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!
ОСІНЬ
Трав м’які вершечки
Зжовкли на покосі.
Вже тонкі вервечки
Посукала осінь,
І на них гойдає
Хмар важкі колиски
Тихо опадає
Листя із берізки.
Небо прохололе
Сіє дрібно мжичку.
Щоб родило поле
Жито і пшеничку. Ф. Петров
КАШТАНОПАД
Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад. Г. Маніва
ЛИСТОК
Наче в нашому саду
Літа й не бувало, —
Я під вишнями іду,
Листя геть опало.
Голі вишні і бузок
В тихому підтинні.
Он лише один листок
Звис на павутинні.
Зачепився нашвидку
За гіллячку нижню.
Видно, боляче листку
Покидати вишню.
Я візьму його мерщій,
Занесу до хати.
Він у читанці моїй
Буде зимувати. В. Швець
ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.
Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту. Г. Усач
Осінь
Нарядилась осіньв дороге намисто,
золоте волосся
розплела над містом,
кольорові фарби
вийняла з кишені,
і малює осінь
жовтим по зеленім…
Здогадатись можна
в парку по деревах:
є червона фарба
в неї і рожева…
Ще й відтінків різних
безліч осінь має,
а стрункі ялини
боком обминає…
їй не шкода фарби
й часу ні хвилини,
колються нечемні
сосни та ялини.
ВОВК ОСІННЬОЮ ПОРОЮ
Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці». М. Тарасич
ЖОВТЕНЬ
Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта… Н. Приходько
ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
А. Житкевич
Зажурилась квітка
Небеса прозорі,Як глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.
А над полем нитка
Дзвонить як струна,
Зажурилась квітка —
Чує сніг вона.
Іде осінь
Вже зриває вітер
Золото беріз.
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
Марко Вовчок
ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою. О. Війтик-Ющук
ЗОЛОТА ОСІНЬ
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
О. Бродський
Свято «Осіння казка» — Загальношкільні заходи — Вчитель вчителю — Каталог статей
Свято «Осіння казка»
Мета: узагальнити знання прикмет осені, особливостей кожного осіннього місяця. Розвивати артистичні здібності дітей, їх мовлення, логічне мислення. Виховувати любов до природи, свідому дисципліну, колективізм
Дійові особи: Осінь (дівчинка-старшокласниця), Вересень, Жовтень, Листопад, дванадцять «дівчаток-листочків», «Овочі» (Картопля, Огірочки, Диня, Морква, Буряки, Гарбуз), «Птахи» (Горобець, Синичка, Сорока, Ворона, Снігур).
Звучить повільна мелодія, супроводжуючи слова дітей.
Дівчинка. Небеса прозорі, мов глибінь ріки.
Падають, як зорі, з явора листки.
А над полем нитка дзвенить, як струна.
Зажурилась квітка — чує сніг вона.
Хлопчик
Листя облетіло, холодно землі.
Вже летять у вирій
Клином журавлі.
Листя пожовтіле
Плине по Остру.
Чути журавлине
Кру-кру-кру…
(Діти виходять.)
Учитель. Осінь часто звуть чудовою, замріяною, золотою. Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні й відчуваєш її урочисту красу. У ній поєднались чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних зимових холодів.
У перші дні жовтня ми зібрались на свято. Та яке ж свято без королеви? А хто вона, ви зрозумієте, відгадавши загадки.
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить,
Сонце вже не припікає,
Коли, діти, це буває? (Восени.)
В зеленім лісі побував
Якийсь художник — і поволі
Дерева перефарбував
У золотисто-жовтий колір.
— Ти хто такий? — Я здивувався.
— Чому тебе не бачив досі?
— То подивися — хтось озвався.
І ти тоді побачиш… (Осінь).
Учитель. Так, звичайно, нас запросила в гості Королева-Осінь. Але чомусь її самої немає. Діти, ви не знаєте, де вона? Не знаєте? А-а-а, я здогадуюсь. Вона, напевно, затрималась десь у лісі, щоб допомогти тваринкам приготуватись до зими, щоби встелити землю теплими листочками, щоб відправити птахів у вирій. Але я, здається, знаю, як її покликати. Давайте розкажемо про осінь красиві вірші, заспіваємо пісню — вона почує та прийде.
Під звуки музики діти читають вірші.
1. Осінь, осінь, осінь,
Медом пахнуть роси,
Журавлі курличуть в небі
Та вітри голосять.
Рідко сонце світить,
А на голих вітах
В’яже осінь рукавички
З бабиного літа.
2. Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком
Стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта.
3. Вітер з пожовклим листком
Грається в Котика-Мишки,
То поженеться біжком,
То підкрадається тишком.
Ну, а коли спійма, —
Буде, дітки, зима.
4. Кажуть, хмурнем звали осінь
У далекій-давнині.
В нас вона — золотокоса
В придеснянській стороні.
Пісня «Осінь».
5. Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград.
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.
6. Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Дерева стануть золоті.
І ми її уклінно просим:
— Заходь у гості, щедра осінь!
Осінь, вальсуючи, йде по сцені.
Осінь
Ось я за сосною,
Ось і листя в’яне.
Осінь я, за мною
Йдуть густі тумани.
Осінь я, осоння
Листя посипаю.
Осінь, трави сонні
Долу нагинаю.
Ранками імлиста,
Вдень я — позолота.
Обриваю листя —
Це моя робота.
Осінь. Добрий день, діти. Ой, як вас багато! Дякую вам, що ви завітали на моє свято. Отже, свято починаємо. Маестро, музику!
Звучить «Менует», танцюють Місяці, запросивши на танок дівчаток.
Дякую вам, чарівні дами та прекрасні принци, за танок. Діти, а хто ж ці загадкові принци? Чому їх три? Чому одяг у них різний? (Відповіді дітей.)
Так, це мої дорогі синочки-місяці — Вересень, Жовтень, Листопад. Вони прийшли разом зі мною, щоб нагадати про свої прикмети, щоб ви ще раз змогли повернутись у теплі вересневі дні, побачити яскраві кольори жовтня, відчути перший зимовий подих листопада. А допоможе нам чарівна гілочка. Ось вона. Я передаю її першому принцу, щоб він розповів про себе.
Вересень
У вересня щедра рука.
Заходьте, він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград,
І кожен з вас вересню рад,
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-трудівника.
Учитель. Дякуємо тобі, Вересню, за твою щедрість, за рум’яні яблука, соковиті груші, за моркву й бурячки, за картоплю й кукурудзу, за всі-всі овочі та фрукти, якими ти нас щедро пригощаєш. А ми тобі даруємо пісню. Слухай.
Звучить пісня «Збирай урожай».
Вересень. Якою гарною піснею ви мене зустріли! А я до вас не сам прийшов, а привів своїх друзів. Тільки чарівною гілочкою змахну, вони і з’являться.
У супроводі мелодії «Ходить гарбуз по городу» виходять «Овочі».
Овочі. Діти, а чи впізнали ви нас?
Картопля
Мене смажать, мене варять,
Хоч отрутою і кроплять.
Всі мене їдять і хвалять
Звати як мене? (Картопля.)
Гарбуз
Повз, мов танк, я на город,
Повз на гудині й загруз.
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк, а як? (Гарбуз.)
Огірки
Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті, всі смугасті.
Прив’язали нас в грядках
На зелених ланцюжках.
Гарбузові сини й дочки
А зовуть нас… (Огірки.)
Морква. Сидить дівчинка в коморі, а коса її надворі. Хто я?
Диня
Я на грядці сонцем сяю,
Родичів багато маю,
Гарбузову господиню усі знають.
Хто я? (Диня.)
Буряки. Зверху зелені, а в землі червоні. Хто ми?
Овочі. Молодці діти, а тепер ми про себе ще й розкажемо.
Інсценізація «Ходить гарбуз по городу».
Осінь. Спасибі, Вересню, тобі та твоїм друзям. Пора передавати чарівну паличку другому брату, він теж хоче розповісти по себе.
Вересень. А й справді! Мені так цікаво було з вами, що не помітив, як і час пролетів. Жовтню, візьми, будь ласка, гілочку.
Жовтень. Вітаю вас, любі друзі. Багато я попрацював у парках, гаях і лісах, фарбуючи золотою фарбою дерева та кущі. А як чудово спостерігати за падолистом, коли вітер-пустун зриває листочки та кружляє їх у чарівному танку!
Звучить пісня «Падає листя», з’являються листочки.
1. Довго листя зеленіло,
А тепер позолотіло.
Знаєш, це чому? Дивись,
В листя промені влились.
2. Золоте та червонясте,
Що й очей не відвести.
Та все ж нам судилось впасти
Із вершечка, з висоти.
3. Багрянистеє, хороше.
Наче полум’я, горим,
Щоб і в зимову порошу
Ви згадали кольори.
Вітер (пробігає по краю сцени).
Де не взявся вітерець
Непосидько-пустунець.
Заходився коло хати
Жовте листя підмітати.
Вітер пробігає, «листочки» кружляють
і сідають у центрі сцени.
Учитель. Відчули подих осіннього вітру? Ось і листочки вітер усі докупи змів і змішав. Але вони не хочуть спокійно лежати на землі. Жовтню, змахни чарівною гілочкою, нехай усі побачать їх танок.
Виконується танок листочків.
Листочки. Ой, цей пустун зірвав нас із дерев і тепер ми не знаємо, чиї ми листочки. Діти, допоможіть!
1. Мов розгорнута долоня,
Ліг спочити на осоння
Між зелених їжаків
Найтемніший із листків.
Я землі приніс вітання
Від старезного …(каштана).
2. Я вальсую та кружляю,
Барви осені збираю.
Я і жовтий, і зелений,
І оранжево-вогненний,
Золотавий, пурпуровий,
Я, звичайно, лист … (кленовий).
3. Я, немов крило за вітром,
В небо мріяв полетіти.
Тільки золотом налився
І в траву звалився.
Пораділи жолудята:
Це листочок …(з дуба) — тата.
4. Я ховав від злого ока
Намистини круглобокі,
Та від цих гарячих барв
Я і сам червоним став.
«Буду гріти землю нині, —
Я шепочу… (горобині).
Жовтень. Дякую вам, листочки, а тепер встеляйте землю теплим килимом, щоб їй не холодно було спати взимку. А чарівну гілочку я передаю листопаду-місяцю.
«Листочки», кружляючи, виходять.
Листопад
Виснуть хмари нижче й нижче,
Заволік туман кущі,
листопад на стернище
Сіє мряку та дощі.
Я — останній місяць осені. Урожай із ланів і садів зібрав Вересень, дерева позолотив і обтрусив Жовтень, а я на дощі та перші заморозки багатий. Я щойно з лісу повернувся, перевіряв, чи з усіх дерев листя опало, чи готові лісові мешканці до зими, чи всі птахи відлетіли в теплий край? За сценою чути голоси.
Що це за галас такий? Заходять птахи.
Горобець. Здрастуйте, любі друзі. Ми до вас у гості на всю зиму завітали.
Учитель. Діти, а хто ж це до нас прилетів? Які пташки? Чому немає ластівок, лелек, журавлів?
Горобець
В зимові дні на стовпчиках,
На вітах, на дахах
Сидять малі горобчики
У сірих піджачках.
Сидіти б їм під стріхами,
Чекати б їм тепла,
Та жаль, що всюди віхола
Поживу замела.
Снігур
А ви знаєте, чому нас снігурами назвали?
Подивіться, угорі
В чорних шапках снігурі.
Ще й червоні фартушки
Одягли собі пташки.
Значить, сніг і холоди
Наближаються сюди.
Снігурами через те
Нас тепер і ви звете.
Сорока
І мене діти взимку частенько біля своїх годівниць бачать.
Строката сорока
Веселої вдачі.
В саду білобока
Навприсядки скаче.
Вбігає ворона, видно, що дуже поспішала.
Де, вороно-каркароно, ти була?
Що, вороно-каркароно, принесла?
Ворона. Я проснулась, стрепенулась, і кар-кар.
На воронячий зібралась я базар.
Рано-рано прилетіла до струмка,
На городі проковтнула черв’яка.
Покружляла-покружляла я вгорі,
Горобців порозганяла у дворі.
Сорока
Стріла півня-розбишаку, пісняра
І чкурнула-дременула із двора!
Ворона. Неправда, сороко, зовсім не тому я поспішала, що від півня втікала. Я на свято хотіла встигнути, діток побачити, себе показати!
Листопад. Дякую вам, милі пташки, що прилетіли до нас на свято. Не сумуйте, що наш час прийшов і скоро зима. Діти допоможуть вам, зроблять годівнички й насипатимуть в них вашу улюблену їжу. Правда, діти?
Сорока. А ми, пташки, подаруємо вам пісню.
Виконується пісня «Осінь-осінь вже прийшла».
Учитель. Промайнули перед нами три місяці осені, нагадали нам про свої прикмети, зачарували кожен своєю красою.
Вересень. Уже час прощатися з вами. Працювали ми цієї осені, натомилися.
Жовтень. Тепер і відпочити можна.
Листопад. А мине рік — ми знову до вас завітаємо.
Осінь. Ось такі мої сини, мої місяці. Дякуємо вам, любі друзі, що завітали на наше свято, до зустрічі через рік.
Учитель. Почекайте, ще не йдіть. Сумно, звичайно, коли природа завмерла і чекає приходу зими з її снігами та морозами. Але люди, відпочиваючи від трудів праведних, веселяться, дякуючи тобі, осінь, за щедрий урожай. І ми не будемо печалитися, а послухаємо веселу пісню та подивимося запальний танок.
Виконується пісня «Ой лопнув обруч», і танок «Гуцулочка».
Осінь
Ви до осені в гості прийшли,
Щастя й радість мені принесли.
Гарно ви пісні співали,
Гарно дуже танцювали.
Я за це вам у корзинці
Принесла смачні гостинці.
(Роздає дітям ласощі.)
Учитель. Дякуємо тобі, осінь, за те, що ти є. Будемо чекати тебе наступного року.
Автор: Т. Чернета
По матеріалам: Освіта.ua
Свято осені
Ведуча. Відлітають гуси та лелеки у краї заморськії далекі.
Осінь тиха, осінь золотава вийшла, мов лисичка, на галяву.
(Входить Осінь. Вона тихо гуляє між деревами, розсипає листо-чки, а в цей час дитина читає вірш).
Учениця. Тихо осінь ходить гаєм, ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає, дуб нахмурений стоїть.
І берізка над потоком стала, наче молода.
Вітер, мовби ненароком, їй косиці розпліта.
Осінь. Ось я за сосною, ось і листя в’яне…
Осінь я… За мною йдуть густі тумани.
Осінь я. осоння листям засипаю.
Осінь… Трави сонні долу нагинаю.
Ранками імлиста, вдень – як позолота.
Обриваю листя – це – моя робота.
Учень. А чи знаєте ви, хто допомагає Осені фарбувати листочки?
Ось послухайте.
Хитрий лис на верховині носить фарби у торбині.
Лис, покіль зима настане, ліс фарбує у багряне.
Лис фарбує ліс! Дивіться! Не торка ялиць одних:
Хитрий він, тому й боїться поколотися об них.
Учениця. Осінь скрізь ходила, листя все позолотила.
Хоровод « Листопад»
1.Хмари в небі крутяться, листопад на вулиці.
Листопад (тричі) на вулиці.
2. Тихо небо хмуриться, що не крок – калюжечка.
Що не крок (тричі) – калюжечка.
3. По дорозі стелеться жовтая метелиця.
Жовтая (тричі) метелиця.
Гра « Золота доріжка» ( Хто швидше викладе доріжку з листя ? )
Осінь. А чи знаєте, малята, що принесла вам на свято
Із садів, полів і грядок повний козубок загадок
Про те, що виросло у нас на грядках?
Загадки
Після відгадки виходять герої загадки і співають.
Сидить дівчина в коморі, а коса її на дворі. ( Морква.)
Морквини: Ми морквини невеличкі і зелені у нас гички
Дуже добре ми дозріли, бо на сонці гички гріли,
А хто п’є морквяні соки, у того рум`яні щоки.
Ля-ля-ля, ля-ля-ля. У того рум`яні щоки.
Він довгастенький, зелений – заховався під листки.
А всередині у нього сплять малесенькі синки. (Огірок.)
Огірочки: Ми зелені огірочки, кучеряві в нас листочки.
Стелимось низенько, збирайте нас швиденько.
Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк.)
Червоні буряки: Ми червоні бурячки, в нас зелена гичка.
Зварить з нас чудовий борщ дівчинка Марічка.
Цукровий буряк: А я буряк цукровий, корисний, медовий.
Цукор всім потрібний, а малятам необхідний.
Кормовий буряк: А я буряк кормовий, потрібний і дуже модний:
Буваю і білий, і червоний, і навіть жовтий.
( Я цукровий, я кормовий, є у мене брат столовий.
Ми зростаємо рядками. Люди звуть нас буряками.)
Хто своє біленьке личко влітку закриває
І по двадцять хусточок на голівці має? (Капуста.)
Капуста: Я – капуста біла, кругловида, спіла,
качаниста, головаста.
Маю платтячок із триста.
Жовтий, круглий, наче сонце, зазирає у віконце,
Вищий за кущі і квіти.
Його зерна люблять діти. (Соняшник.)
Соняшник: На сонечко я схожий і сонце я люблю,
До нього повертаю голівоньку свою.
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
(Картопля.)
Картоплини: Ми веселі картоплини.
Люблять їсти нас усі: і дорослі, і малі.
А ще ж є квасоля, диня і біб.
Ну ж бо, в коло всі ставаймо та город свій прославляймо.
Гра « Ходить гарбуз по городу»
(Гарбуз передають по колу, приспів співає той, кому дістався гарбуз і т.д.)
Гра « Городники»
( Дві команди: хто швидше збере на підлозі в обручах-городах овочі — кожний вид овочів збирає інша пара гравців.)
Гра «Що нам осінь принесла?»
Діти: Осінь:
— Що нам Осінь принесла? — Принесла я вам пшениці.
— Будуть гарні паляниці. — Принесла вам гречки, діти.
— Кашу будемо варити. — Я на зиму назбирала і
городини запас!
— Буде борщ смачний у нас! — А як піде дощ із неба?
— Ой, дощу не треба…
Учень. Пожовтіло листячко на кленочку. Почорніли айстроньки у садочку. Заховалось сонечко, не видати. Сипле вітер дощиком кругом хати. Стукотить і грюкає у віконця: « А що?.. Вам не весе-ло тут без сонця!» Такий дощик капосний, сам гуляє,а дітей на ву-лицю не пускає.
Гра «Дощик»
( Двоє гравців стоять обличчям до глядачів і тримають в руках з зовнішнього боку від середини за спиною довгу стрічку ( 3м) за один кінець ( інший кінець – у другого гравця), між ними – стіль-чик. Виграє той, хто першим закрутиться у свою частину стрічки і сяде на стільчик. На середині стрічки є вузлик або інша позначка.)
Учень. Діти, гайда до саду!
Хоровод « Як у нашому садочку»
Як у нашому садочку фрукти виростали,
як у нашому садочку діти їх збирали.
Ось так у садочку діти їх збирали. – 2
Як у нашому садочку яблуня стояла.
То й під яблунькою діти яблука збирали.
Ось так наші діти яблука збирали. – 2
Як у нашому садочку груша виростала.
У садочку наші діти груші ті збирали.
Ось так наші діти груші ті збирали. – 2
Як у нашому садочку виноград вже спіє.
Виноград збирають діти й дуже всі радіють.
Ось так наші діти дуже всі радіють. – 2
Рано-вранці по садочку діти всі гуляли,
І багато різних фруктів в кошики зібрали.
Ось так різні фрукти в кошики збирали. – 2
Учень. Завітаймо знову до лісу.
« Ходить осінь» ( Інсценізація.)
Дитина. Ходить осінь гаєм і звірят питає.
Осінь. Що ви поробляєте, як про зиму дбаєте?
Дитина. Загойдалась гілка, обізвалась білка.
Білка. Я збираю шишки, і гриби , й горішки.
Дитина. Обізвався їжачок.
Їжачок. В мене шуба з голочок, я носив суниці і грушки, й брус-ниці.
Дитина. Рада осінь.
Осінь. Добре, діти, ви у мене працьовиті.
Ведуча. Осене, бачиш, наші звірята про їжу взимку вже подбали. Але мають до тебе прохання.
Зайчики. Час уже зайчикам линяти, час уже їм шубки міняти. Сі-рим бути взимку не годиться, бо спіймає враз руда лисиця.
Ведуча. Ти, Осене, про зайчиків подбай: їх без шубок не лишай.
Осінь. Не турбуйтесь, зайчики-побігайчики. Білі, білі, як сніжин-ки, будуть у вас кожушинки.А ти що хочеш, їжачку?
Їжачок. Стомився я, наполювався за ціле літо.
Осінь. Отож, пора тобі спочити. Запаси добрі, поживні зробив собі на зиму ти.
Осінь. А ти, ведмедику, що хочеш?
Ведмідь. По малину й мед ходив, ноги дуже натрудив.
А тепер барліг збудую, в ньому я й перезимую.
Гарні, добрі і ясні бачитиму літні сни.
Осінь. Ну а ти, хитруне Лисе, взимку що будеш робити?
Лис. Я не буду сумувати, взимку буду полювати.
Осінь. Тож прощавайте, всі звірята, піду дерева малювати.
Пісня « Осінь»
1. Осінь, осінь, осінь! Медом пахнуть роси.
Журавлі курличуть в небі та вітри голосять.
2. Не дзвенять в садочку птичі голосочки.
Сняться зораному полю квіти й колосочки.
3. В лузі при долині плаче тополина.
Загорілась над рікою червона калина.
4. Тьмяно сонце світить, а на голих вітах
В’яже осінь рукавички з бабиного літа.
Ведуча. Ось і закінчилося у школі Свято осені, але продовжується у природі і радує нас своєю красою.
«Осінь тихо ходить по землі»
Мета:
продовжувати формувати пізнавальні і мовні компетенції учнів про осінь, як пору року, зацікавлюючи до спостережень за змінами у природі;
розвивати уяву, співставляючи відображення природних явищ у літературі;
сприяти розвитку логічного мислення, зв’язного мовлення, творчості;
виховувати любов до природи, інтерес до читання книг, журналів;
дати поштовх до пошуку нового, цікавого.
Тип уроку: урок закріплення та інтеграції знань з використанням інтерактивних технологій.
Хід уроку:
1. Привітання Господині (учениця):
ми гостей усіх вітаєм,
доброго дня усім бажаєм
на урок — свято до нас прийшло гостей багато.
(Стук в двері, Господиня відкриває двері) Прихід Осені.
Діалог:
Осінь:
Всіх вітаю з добрим днем! Я — Осінь. Хазяйка щедра, багата дарами і яскравими кольорами. Буваю сонячна і дощова, але завжди лагідна до всіх.
Ходила я лісом і пензлем малювала,
Людям збирати урожай допомагала,
До зими готуватися поспішала.
Господиня:
Ходить осінь по садах.
Ходить, усміхається,
Ніби в казці швидко так
Кольори міняються.
Мов господарка уміла,
Лиш пройшла лісочком
Ген калина вже дозріла,
Виросли грибочки.
Вчитель.
Девіз сьогоднішнього уроку:
Так цікаво навкруги,
Тільки очі відкривай,
Придивляйся, прислухайся,
Все навколо пізнавай,
Трудись, не лінуйся.
Попрацюймо діти дружно,
Щоб нове дізнатися,
Міцні знання мати, і їми пишатися!
Зелений листочок із клена злетів Сторінку «Пізнайко», він нам відкрив І до «Осіннього вернісажу » нас запросив.
Тихо осінь ходить гаєм,
Ліс довкола, аж горить,
Ясен — листя осипає,
Дуб — нахмурений стоїть.
Сіє дощик спозаранку
Білка в листі шарудить,
Позбира гриби й горішки,
І сховається за мить.
Ось такою побачили осінь наші художники.
Гра: «Скажи своє слово» (діти по черзі говорять слово — асоціацію про осінь) використання методу — «Мікрофон».
Переконали, що осінь чарівна і неповторна пора року.
А зараз я хочу, щоб ви довели, що осінь щедра: гра «Загадай свою загадку».
Інтерактивна вправа з використанням «Методу Проектів», клас в довільному виборі поділений на 5 команд. Кожна з команд отримала завдання підготувати цікаві факти про овочі чи фрукти, та підготувати загадку для команди супротивниці.
Гра відбувається за схемою: «Загадка для команди — малюнок відгадка — повідомлення»
Осінь зажди надихає своєю красою на творчість, музику, вірші, картини.
Ось жовтий листочок із клена злетів і до хвилинки поезії нас запросив. Учні виконують по 1 віршу від команди.
Ви вже всі стомились,
Значить відпочити час,
Піднімаймося хутчіше,
Фізкульт-хвилинка буде в нас.
Фізкульт-хвилинка:
Зима в гості завітала
І у Осені спитала:
Чи весь врожай в садах зібрала?
Осінь хутенько кошик взяла,
Яблука зібрала,
Під кущики заглянула,
Гриби позрізала,
До корзинки поскладала,
Від холоду Зими сховала.
Червоний листочок із клена злетів — читати книгу він Вас запросив.
Діти, зараз, Ви самостійно читаєте вірш: «На галяві», Т.Коломієць с.70.
Гра «Бліц-інтерв’ю».
Яка назва вірша?
Хто автор?
Яка тема вірша?
Що робили гриби?
Який гриб не встиг?
До кого він звернувся за допомогою?
Виразне читання вірша (Оцінювання).
Діти, а які ви знаєте головні правила для грибника? Читання вірша
«Білка восени» Л. Костенко.
Про кого ви дізнались із даного вірша?
Для чого білка сушила гриби?
Які гриби сушила гриби?
А хто автор вірша?
Діти впродовж 3-5 хв. самостійно читають вірш, а потім зачитують по одному куплету від команди, (оцінки)
Фізкульт-хвилинка для очей.
Вправа «Реклама» — учень рекламує твір В. Сухомлинського «Чому опадає листя з дерев?» з книги «Дивосвіт» (с. 15-17), зачитуючи певну частину, зупиняючись на питанні, а далі учні пропонують свої варіанти відповіді.
Домашнє завдання — прочитати твір, пофантазувати і скласти продовження, кінцівку твору.
Гостя — Осінь — проводить інтерв’ю задаючи питання присутнім учням, викладачам — А яка для Вас осінь?
11. Підсумок уроку.
Дякую всім, хто гарно до уроку готувався,
Новеньке на уроці дізнався,
В команді гарно працював І на уроці не дрімав.
А зараз отримайте дарунки від Осені (роздає підготовані розмальовки на осінню тематику).
Кінець уроку.
Leave a Reply