Стих на украинском языке: Лучшие стихи — На украинском

Українські вірші про маму, до свята матері та 8 березня, Вірші Українських поетів таких як: Тарас Шевченко, Остап Вишня, Ліна Костенко та ін.

Красиві вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя – гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Популярні вірші українських та іноземних поетів ви знайдете у цьому розділі.

Що таке вірш?

Вірш це — ліричний або ліро-епічний твір, складений за поетичними законами певного літературного періоду. Як особлива система вірш виник за античних часів, відокремившись від музики і танцю.

Вірш – це з одного боку організовані рівні відрізки в певній ритмічній тональності. А з іншого – рядок віршованого тексту за певним зразком. Якщо розглянути шкільні визначення, то у звичайного вірша повинна бути рима, але не обов’язково, адже є згадані вище хокку і танка. У японській традиції рима як така зустрічається не так часто, і разом з тим, це теж вірші. Що приводить нас до більш широкого визначення: віршована форма – це короткий запис тієї чи іншої теми (думки), в якій є певна глибина, що розкривається у своїй повноті перед чуйним читачем.

1) елемент ритмічного мовлення в літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.

Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку Василя Пачовського спостерігається такий випадок:

Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! Чисто
ангел-білосніг… Млів я, дивлячись на неї, плили
сльози з віч моїх, заросив я слідки ніг…
Поверталась, усміхалась —
та займати я не міг!…

При п’ятьох типографських рядках тут вбачається вісім елементів ритмічного мовлення зі схемою римування аббабба, що асоціюється з восьмивіршем. Трапляються моменти, коли віршових рядків значно більше, ніж віршів:

От і все,
Поховали хорошу людину,
Повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
всі надії,
жалі? (Василь Симоненко)

При восьми рядках це звичайнісінький катрен, свідомо почленований на окремі рядки задля смислового та інтонаційного увиразнення поетичного мовлення, складається з чотирьох мовно-ритмічних елементів;

2) система поетичного мовлення, що має іманентні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури, де особлива роль належить ритмічним акцентам, альтернансам, анакрузам, віршовим розмірам, клавзулам, римам, строфам тощо. Властива віршованому мовленню емоційна піднесеність позначається на інтонаційній самостійності окремих фразових відтінків, підвищує функцію пауз, посилює милозвучність, увиразнює естетичну вартість поетичного твору.

3) ліричний або ліро-епічний твір, організований за версифікаційними законами певного літературно-історичного періоду (інша назва — рими). Як особлива система вірш постав в античні часи, відокремившись від музики і танцю. Його елементи існували в Стародавній Русі, зокрема в «Слові о полку Ігоревім», «Молитві Св. Феодосія», і лише в добу ренесансу й бароко цей термін поширюється у творчій практиці та в теоретичному осмисленні (шкільні, різдвяні, великодні тощо вірші).

Цікаві розділи віршів:

стихи, проза, авторская песня, публицистика, юмор

Леся Українка 

СОNТRА SРЕМ SРЕRО! (Без надії сподіваюсь!)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Павло Тичина

Ви знаєте як липа шелестить

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Ось місяць, зорі, солов’ї…
«Я твій»,- десь чують дідугани.
А солов’ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Володимир Сосюра

Люблю весну…

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей…

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п’є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим…

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Так ніхто не кохав

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

__________________

Якби помножити любов усіх людей, 
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі,—
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише,—
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю,—
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити,—
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!
__________________

Василь Симоненко

Грудочка землі

Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі, трепетні ліси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньої роси.

Бігла стежка вдалеч і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.

В них дзвеніло щастя непочате,
Радість невимовна і жива,
Коли їх виводили дівчата,
Як ішли у поле на жнива.

Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.

Бо вона одна за всіх нас дбає,
Нам дає і мрії, і слова,
Силою своєю напуває,
Ласкою своєю зігріва.

З нею я ділити завжди буду
Радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

А роки йдуть, вперед крокують

А роки йдуть, вперед крокують
Вже молоді літа не ті.
Недоберу чого бракує
В моїм щоденному житті.

І тіж веселі майські ночі
І тіж весняні теплі дні
І не умер ніхто з рідні
Та деж другії карі очі.

Та молоді слова дівочі
І де усмішка із лиця
Та де горячі поцілунки
Й з моїм споріднені серця.

Стих про осень на украинском языке

Нарядилась осінь
В дороге намисто,
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняла з кишені
І малює осінь
Жовтім по зеленім.
Здогадатись можна
В парку по деревах:
Є червона фарба
В неї і рожева…
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком обминає…
Їй не шкода фарби
Й часу ні хвилини —
Колються нікчемні
Сосни та ялини
Ти скажи нам, сонечко,
Чом тепер не грієш,
А на жовтім листячку
Золотом яснієш?
Посміхнулост сонечко:
-Що на це сказати?!
Попросило літечко
Осiнь привітати!

***

ЧАКЛУНКА

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

***

ЗОЛОТА ОСІНЬ

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.

ОСІННІЙ ДОЩИК

Пожовтіло листячко
На кленочку,
Почорніли айстроньки
У садочку.
Заховалось сонечко,
Не видати,
Сипле вітер дощиком
Кругом хати.
Стукотить і грюкає
У віконця:
«А що?.. Вам не весело
Тут без сонця?».

***

ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
Такий вітер капосний,
Сам гуляє,
А дітей на вулицю
Не пускає.

***

ОСІННЯ ЛІЧИЛКА

Автор А. Королів

Одна – велика диня,

***

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН

Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.
І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпаки.
У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.

***

ОСІНЬ

Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.

***

ЛИСТОПАД

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.

***

Останнiй листочок
Анатолій Камінчук

Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!

***

Золота осiнь

Йосип Бродський

І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.

***

Королева Осінь

Н. Замрія

***

Осiнь

Петро Осадчук

Утішає ясен:
— Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.

***

Сю нiч зорi чомусь колючi

Ліна Костенко

***

Осиній день…

Ліна Костенко

***

Їжаки

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може,— будяки…
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..

Т.Коломієць

***

Ластівка

Ще сонечко всміхається
І зеленіє гай,
ЛастівкаА ластівка збирається
Летіти в теплий край,
Троянда розквітає,
Ще чути гомін, сміх,
Та осінь відчуває —
Вона раніш за всіх.

***

Осінні місяці

Вересень вже поспішає,
Його Жовтень доганяє,
А за ними їхній брат —
Похмурий, сірий Листопад.
Це — осінні місяці,
В них парасольки у руці.
Та є також в них дні прекрасні,
Вони прозорі, теплі, ясні.

Поздравления в стихах на украинском языке

Привітання з Днем вчителя на українській мові

З днем учителя вітаю!
Зичу світлого життя,
Хай вам сонце осяває,
Шлях в щасливе майбуття!
Доля ніжно завесніє,
В теплих променях надій,
Щедро радістю зігріє,
В світанкових барвах мрій!
Хай вам з квітами дарує,
Свою шану дітвора,
В домі затишок панує,
Мир, любов і доброта!

Юний Березень-хлопчак
Сніг струмком пустив в рівчак,
На сопілочці заграв,
Первоцвітів назбирав,
Щоби нині привітати
Із Жіночим тебе святом!

Був би я гусар, то помчав би вскач,
Був би футболіст, то забив би м`яч,
Був би військовик – стрельнув би не раз,
Був би Супермен – світ від зла би спас…

Хоч я не гусар і не військовик,
Та плестись в хвості, люба, я в не звик!
Зможу я в цей день Суперменом стать,
Щоб тебе, як слід, з святом привітать!

Коти почали верещати ночами,
Блакитними пролісок глянув очами,
І голуб щоранку: — Голубко! — Волає,
І ключ журавлиний назад шлях долає,
Буяє весна і всередині й зовні,
По вінця коханням серця спраглі повні,
І чути синички навкруг спів дзвінкий!
З весною вітаємо, любі жінки!

Варто зачіску зробить і вдягнути «міні» –
Поруч з нами не «стоять» навіть і богині!
І в мужчин по бороді слинки аж течуть,
І від нас вони ніде й зроду не втечуть!
Хай же Березень Весну кличе у танок,
Хай мужчини, мов богинь, люблять нас, жінок!

Без жінок, без жінок
Не танцюється танок
І самі не варять страви
Ні плита, ні таганок.

Безлад в домі без жінок,
Хоче їстоньки синок,
І немитих ціла купа
Тарілок, каструль, склянок…

Без жінок нам, як без рук, –
Всім хана, капут, каюк!
Ані їсти наварити,
Ані випрасувать брюк!

Кажуть, мабуть, недарма:
«Без жінок – життя нема!»
Як жінок немає поруч,
Можна нам зійти з ума…

Без жінок життя пусте,
Все не так цвіте й росте,
Без жінок усі мужчини,
Як бур`ян, — ні се, ні те!

Тож нехай в усі віки
Завжди славляться жінки!
З 8-м Березня вітаєм
Щиро вас! Чоловіки.

Привітати щиро треба, перш за все,
Тих, хто нині службу воїнську несе,
Хто, забувши спокій і здолавши страх,
Доблесно й звитяжно служить у військах!

На палкі вітання в день цей заслужив
Також той, хто в війську славно відслужив,
Хто здолав тернистий свій військовий шлях
У повітрі й морі, і в лісах-полях!

Наостанок треба щиро привітать
Тих, хто на військовий шлях бажає стать,
Хоче бути кращим, хоче йти вперед,
Хоче одягнути воїнський кашкет.

Вам усім здоров`я хочем побажать,
Хай від вас проблеми й вороги біжать,
Хай земля дарує ласку і красу!
Хай щастить в усьому! З святом ЗСУ!

Треба, друзі, честь віддати
Тим, хто влучно б`є з гармати,
Хто керує кораблями,
Хто у наступ йде полями,
Хто по-снайперськи стріляє,
Вміло танком управляє,
Хто у небі пілотує,
Хто будує й ремонтує,
Хто пускає ввись ракети,
Знає воїнські секрети,
Хто шеренгами крокує,
Хто військовий день святкує!
І жінкам всім, і мужчинам,
Хто з званням і хто із чином!
Вправним, вмілим і сміливим,
Героїчним, нелінивим!
Слава вам, мужнім! Слава, надійним!
Зі святом вітаємо вас професійним!

Привітання з Новим роком

Щиросердним привітанням,
Вас віншую ґречно –
З Новим роком, з новим щастям,
З радості безмежжям!
Хай збувається віднині
Все, що забажалось,
Щоб найкраща доля в світі,
Вам хутчіш дісталась!

Привітання з Новим 2017 роком Півня

Нехай збуваються дива
В казкову новорічну ніч,
Надія в серці ожива –
Бажане стріти віч-на-віч!
Нехай зоріє у душі
Кохання ніжного тепло
І ваші мрії чарівні,
Приносять радість і добро!
Нехай вас доля звеселя,
На серці сміхом струменить,
І щастя вічного зоря,
В рік Півня вам палахкотить!