Разное

Стих на украинском языке: Лучшие стихи — На украинском

Лучшие стихи - На украинском

ДІВЧИНА ІЗ ДОНЕЦЬКА

Стих на украинском языке: Лучшие стихи - На украинском Боронь її Боже - дівчинку із Донецька.
Най зорі над нею сіяють - потужні ТЕЦи,
Най батько Сварог обіймає своїми вітрами,
Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами...

Бо віра її непохитна - мов танк, сталева,
Мов кошеня, що виросте й стане левом.
Бо втратила все, що тільки втратити можна,
Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен...

Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити,
Бо всі негаразди - такий собі янголів шифр.
Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті.
Життя часом сіль - так важко в нім бути цукром...

Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати,
Долі удари сильніші ударів Чака
Норріса. Тут зламається кожен...
Можна їй трошки щастя, Господи, можна?

Бо час утікає, зникає піском крізь пальці,
І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей
Вимір жорстокий із ніжними та слабкими,
Келих із болем випустив з лап... Кинув...

На голови Сатана тим, хто живе по правді,
Хто не живе так – у слуги собі побрав тих,
Хто підставляє щоку – таких б'ють жорсткіше,
Годі тут сподіватися на щось інше...

Годі тут сподіватись на щось ліпше,
Допоки за нею їде небесний ліфт ще...

Вона стане сильнішою... Хіба у неї є вибір?
Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор...

Пофіг, що градами сльози вмивають землю,
Що злі язики автоматними чергами стелять...

Боронь її Боже, фею із Чорного міста,
Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони,
Де мороку море, де справедливості мізер,
І вдалечінь тікають блакитні вагони...

Вона за вагонами в небо, у край дитинства,
Яке продала за "Саммерсбі" й синій "Вінстон"...
У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева...
Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева...

Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті,
Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих,
Якi були поруч, коли затягало небо
Димами та пилом, коли розривались комети...

Коли гриміли громи, Перунові раті,
Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати...

Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там...
Боронь її Боже, дівчинку із Донецька...

© Паша Броский

Ілюстрація: Поліна Грозова

Украинские стихи. Стихи на украинском языке

Украинские стихи. Стихи на украинском языке - literator.info

Записи метки: Украинские стихи

Що будують пахани? Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 1016 Зрусифіковані африканізуються!.. Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
301 Чого ти плачеш серце? Схаменися… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 973 Був легкий шлях, та ним я не пішов… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
522 Для мене творчість не розвага… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о поэтах Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 361 Козак Мамай Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
310 Вітання львів’ян з Днем Незалежності Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 157 Закиснути можна у ведмежім куту… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о родине Добав.: 16-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
170 Не просто пияцтво… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Иронические стихи Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 220 Російськомовні натовпи навколо… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
207 Сьогодні як ніколи… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 508 Забуяла природа щосил навесні… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о поэтах Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 173 Старію, бо лякаюсь перемін… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
198 По твору М. Хвильового «Санаторійна зона» Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 51 Спогади про дитинство Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Лирические стихи Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
267 Хочеться вірити, що прийде той час… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о поэтах Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 222 Бісові поради Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о жизни Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
163 Скоробагатькам Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 15-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 64 Хочете я вам повідаю тайну?.. Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Иронические стихи Добав.: 10-04-2019 Пиктограмма просмотра записи
271 Ми у напружені живем багато років… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 10-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 76 Розхвилювався Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Юмористические стихи Добав.: 10-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 163 Як хочеться бути довірливим… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 10-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 123 Негостинний ліс Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о зиме Добав.: 10-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 123 Пішла у гору диня на подив городині… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 10-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 63 З бігової доріжки зійду… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 67 Вже знаєш як, але не можеш… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 130 То те, то се, а то нічого… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 116 Не вбивай! Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 162 Добрий день! Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 146 Наполегливо крок за кроком… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 49 На перший погляд: Дурень дурнем… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 09-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 81 Досить стояти на місці… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 08-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 62 «Герої громадянської війни» Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи про войну Добав.: 08-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 63 Ой, казав козак курінному… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Лирические стихи Добав.: 08-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 46 Рятуючий душу — погубить її… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 08-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 85 Я мріяв, творив та чекав визнання… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 08-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 59 І знов до праці, досить марнотратства… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 05-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 45 Монолог сатрапа Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о поэтах Добав.: 05-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 42 Несподіванна любов Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о любви Добав.: 05-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 165 Битва обжер з харчами Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 05-04-2019 Пиктограмма просмотра записи 65 Якби побільш приємних враженнь… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Патриотические стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 87 По ночам йому снилися різні країни… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 71 Збираючі трави цілющі… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Лирические стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 66 До поразок звикати страшно… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Гражданская лирика Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 55 Шабелька – дзеркало, кінь наче біс… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 41 Падіння й злети, злети та падіння… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о жизни Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 57 Іди! Схились до ковили… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Философские стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 40 По ділах біжить собака Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Лирические стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 77 Наді мною хмаринки — біленькі тваринки… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Романтические стихи Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 76 Добрий ранок, містечко, з очима пустими… Автор: Владислав Марко Опубликовано в категориях: Стихи о родине Добав.: 27-03-2019 Пиктограмма просмотра записи 79

Стихи тараса шевченко на украинском языке

Стихи Тараса Шевченко на украинском языке
Чи то недоля та неволя...

Чи то недоля та неволя, 
Чи то літа ті летячи 
Розбили душу? Чи ніколи 
Й не жив я з нею, живучи 
З людьми в паскуді, опаскудив 
І душу чистую?.. А люде! 
(Звичайне, люде, сміючись) 
Зовуть її і молодою, 
І непорочною, святою, 
І ще якоюсь... Вороги!! 
І люті! люті! Ви ж украли, 
В багно погане заховали 
Алмаз мій чистий, дорогий, 
Мою колись святую душу! 
Та й смієтесь. Нехристияне! 
Чи не меж вами ж я, погані, 
Так опоганивсь, що й не знать, 
Чи й був я чистим коли-небудь, 
Бо ви мене з святого неба 
Взяли меж себе — і писать 
Погані вірші научили. 
Ви тяжкий камень положили 
Посеред шляху... і розбили 
О його... бога боячись! 
Моє малеє, та убоге, 
Та серце праведне колись! 
Тепер іду я без дороги, 
Без шляху битого... а ви! 
Дивуєтесь, що спотикаюсь, 
Що вас і долю проклинаю, 
І плачу тяжко, і, як ви... 
Душі убогої цураюсь, 
Своєї грішної душі!

***

Якби з ким сісти хліба з'їсти...

Якби з ким сісти хліба з'їсти, 
Промовить слово, то воно б, 
Хоч і як-небудь на сім світі, 
А все б таки якось жилось. 
Та ба! Нема з ким. Світ широкий, 
Людей чимало на землі... 
А доведеться одиноким 
В холодній хаті кривобокій 
Або під тином простягтись. 
Або... Ні. Треба одружитись, 
Хоча б на чортовій сестрі! 
Бо доведеться одуріть 
В самотині. Пшениця, жито 
На добрім сіялись лану, 
А люде так собі пожнуть 
І скажуть: «Десь його убито, 
Сердешного, на чужині...» 
О горе, горенько мені!

Стихи Тараса Шевченко на украинском языке

Якось-то йдучи уночі ...

Якось-то йдучи уночі 
Понад Невою... та, йдучи, 
Міркую сам-таки з собою: 
«Якби-то,— думаю,— якби 
Не похилилися раби... 
То не стояло б над Невою 
Оцих осквернених палат! 
Була б сестра, і був би брат, 
А то... нема тепер нічого... 
Ні бога навіть, ні півбога. 
Псарі з псарятами царять, 
А ми, дотепні доїжджачі, 
Хортів годуємо та плачем». 
Отак-то я собі вночі, 
Понад Невою ідучи, 
Гарненько думав. І не бачу, 
Що з того боку, мов із ями, 
Очима лупа кошеня — 
А то два ліхтаря горять 
Коло апостольської брами. 
Я схаменувся, осінивсь 
Святим хрестом і тричі плюнув 
Та й знову думать заходивсь 
Про те ж таки, що й перше думав.

***


Умре муж велій в власяниці...

Умре муж велій в власяниці. 
Не плачте, сироти, вдовиці, 
А ти, Аскоченський, восплач 
Воутріє на тяжкий глас. 
І Хомяков, Русі ревнитель, 
Москви, отечества любитель, 
О юбкоборцеві восплач. 
І вся о Р у с с к а я б е с е д а, 
Бо глас єдиний ісповєдуй 
Свої гріхи. 
І плач! і плач!

***

Сестрі

Минаючи убогі села 
Понаддніпрянські невеселі, 
Я думав: «Де ж я прихилюсь? 
І де подінуся на світі?» 
І сниться сон мені: дивлюсь, 
В садочку, квітами повита, 
На пригорі собі стоїть, 
Неначе дівчина, хатина, 
Дніпро геть-геть собі розкинувсь! 
Сіяє батько та горить! 
Дивлюсь, у темному садочку, 
Під вишнею у холодочку, 
Моя єдиная сестра! 
Многострадалиця святая! 
Неначе в раї, спочиває 
Та з-за широкого Дніпра 
Мене, небога, виглядає. 
І їй здається — виринає 
З-за хвилі човен, доплива... 
І в хвилі човен порина. 
«Мій братику! моя ти доле!» 
І ми прокинулися. Ти... 
На панщині, а я в неволі!.. 
Отак нам довелося йти 
Ще змалечку колючу ниву! 
Молися, сестро! будем живі, 
То бог поможе перейти.

Стихи Тараса Шевченко на украинском языке

Не для людей, тієї слави

Не для людей, тієї слави, 
Мережані та кучеряві 
Оці вірші віршую я. 
Для себе, братія моя!
Мені легшає в неволі, 
Як я їх складаю, 
З-за Дніпра мов далекого 
Слова прилітають. 
І стеляться на папері, 
Плачучи, сміючись, 
Мов ті діти. І радують 
Одиноку душу 
Убогую. Любо мені. 
Любо мені з ними. 
Мов батькові багатому 
З дітками малими. 
І радий я і веселий, 
І бога благаю, 
Щоб не приспав моїх діток 
В далекому краю. 
Нехай летять додомоньку 
Легенькії діти. 
Та розкажуть, як то тяжко 
Було їм на світі. 
І в сім'ї веселій тихо 
Дітей привітають, 
І сивою головою 
Батько покиває. 
Мати скаже: бодай тії 
Діти не родились. 
А дівчина подумає: 
Я їх полюбила.

***

І багата я

І багата я, 
І вродлива я, 
Та не маю собі пари, 
Безталанна я. 
Тяжко, тяжко в світі жить 
І нікого не любить, 
Оксамитові жупани 
Одинокій носить. 
Полюбилась би я, 
Одружилась би я 
З чорнобривим сиротою, 
Та не воля моя! 
Батько, мати не сплять, 
На сторожі стоять, 
Не пускають саму мене 
У садочок гулять. 
А хоч пустять, то з ним, 
З препоганим старим, 
З моїм нелюбом багатим, 
З моїм ворогом злим!

***

Зацвіла в долині ...

Зацвіла в долині 
Червона калина, 
Ніби засміялась 
Дівчина-дитина. 
Любо, любо стало, 
Пташечка зраділа 
І защебетала. 
Почула дівчина 
І в білій свитині 
З біленької хати 
Вийшла погуляти 
У гай на долину. 
І вийшов до неї 
З зеленого гаю 
Козак молоденький; 
Цілує, вітає, 
І йдуть по долині, 
І йдучи співають. 
Як діточок двоє, 
Під тую калину 
Прийшли, посідали 
І поцілувались. 
Якого ж ми раю 
У бога благаєм? 
Ран у серце лізе, 
А ми в церкву лізем, 
Заплющивши очі,— 
Такого не хочем. 
Сказав би я правду, 
Та що з неї буде? 
Самому завадить, 
А попам та людям 
Однаково буде.

***

Дівичії ночі

Розплелася густа коса 
Аж до пояса, 
Розкрилися перси-гори, 
Хвилі серед моря; 
Засіяли карі очі, 
Зорі серед ночі, 
Білі руки простяглися — 
Так би й обвилися 
Кругом стану. І в подушку 
Холодну впилися, 
Та й заклякли, та й замерли, 
З плачем рознялися.
«Нащо мені коса-краса, 
Очі голубині, 
Стан мій гнучий... коли нема 
Вірної дружини, 
Немає з ким полюбитись, 
Серцем поділитись... 
Серце моє! серце моє! 
Тяжко тобі битись 
Одинокому. З ким жити, 
З ким, світе лукавий, 
Скажи мені... Нащо мені 
Тая слава... слава. 
Я любить, я жити хочу 
Серцем, не красою! 
А мені ще й завидують, 
Гордою і злою 
Злії люди нарікають. 
А того й не знають, 
Що я в серці заховала... 
Нехай нарікають, 
Гріх їм буде... Боже милий, 
Чому ти не хочеш 
Укоротить свої темні, 
Тяжкі мені ночі!.. 
Бо я вдень не одинока — 
З полем розмовляю, 
Розмовляю і недолю 
В полі забуваю, 
А вночі...» — та й оніміла, 
Сльози полилися... 
Білі руки простяглися, 
В подушку впилися.

***

В казематі

Згадайте, братія моя… 
Бодай те лихо не верталось, 
Як ви гарнесенько і я 
Із-за решотки визирали. 
І, певне, думали: "Коли 
На раду тиху, на розмову, 
Коли ми зійдемося знову 
На сій зубоженій землі?” 
Ніколи, братія, ніколи 
З Дніпра укупі не п'ємо! 
Розійдемось, рознесемо 
В степи, в ліси свою недолю, 
Повіруєм ще трохи в волю, 
А потім жити почнемо 
Меж людьми, як люде. 
А поки те буде, 
Любітеся, брати мої, 
Украйну любіте 
І за неї, безталанну, 
Господа моліте. 
І його забудьте, други, 
І не проклинайте. 
І мене в неволі лютій 
Інколи згадайте.

***


Буває, в неволі іноді згадаю ...

Буває, іноді старий 
Не знає сам, чого зрадіє, 
Неначе стане молодий, 
І заспіває... як уміє. 
І стане ясно перед ним 
Надія ангелом святим, 
І зоря, молодость його, 
Витає весело над ним. 
Що ж се зробилося з старим, 
Чого зрадів оце? Того, 
Що, бачите, старий подумав 
Добро якесь комусь зробить. 
А що ж, як зробить? Добре жить 
Тому, чия душа і дума 
Добро навчилася любить! 
Не раз такому любо стане, 
Не раз барвінком зацвіте. 
Отак, буває, в темну яму 
Святеє сонечко загляне, 
І в темній ямі, як на те, 
Зелена травка поросте.

***

Бували войни й військовії свари...

Бували войни й військовії свари: 
Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї 
Було добра того чимало. 
Минуло все, та не пропало, 
Остались шашелі: гризуть, 
Жеруть і тлять старого дуба... 
А од коріння тихо, любо 
Зелені парості ростуть. 
І виростуть; і без сокири, 
Аж зареве та загуде, 
Козак безверхий упаде, 
Розтрощить трон, порве порфиру, 
Роздавить вашого кумира, 
Людськії шашелі. Няньки, 
Дядьки отечества чужого! 
Не стане ідола святого, 
І вас не стане,— будяки 
Та кропива — а більш нічого 
Не виросте над вашим трупом. 
І стане купою на купі 
Смердячий гнів,— і все те, все 
Потроху вітер рознесе, 
А ми помолимося богу 
І небагатії, невбогі.

***


Барвінок цвів і зеленів...

Барвінок цвів і зеленів, 
Слався, розстилався; 
Та недосвіт перед світом 
В садочок укрався.
Потоптав веселі квіти, 
Побив... Поморозив... 
Шкода того барвіночка 
Й недосвіта шкода!

***

Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

***

Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насаджу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати.
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!.. і ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І в малий
Райочок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха…
Запалиш рай мій самотний.

***

За сонцем хмаронька пливе

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.

Вірші Українських та світових авторів – читати онлайн

Українські вірші про маму, до свята матері та 8 березня, Вірші Українських поетів таких як: Тарас Шевченко, Остап Вишня, Ліна Костенко та ін.

Красиві вірші і поезія українською мовою про любов та довіру, дружбу і життя – гарна можливість поглянути на світ з іншої сторони, відчути почуття інших людей у мелодійних рядках красивих віршів. Популярні вірші українських та іноземних поетів ви знайдете у цьому розділі.

Що таке вірш?

Вірш це — ліричний або ліро-епічний твір, складений за поетичними законами певного літературного періоду. Як особлива система вірш виник за античних часів, відокремившись від музики і танцю.

Вірш – це з одного боку організовані рівні відрізки в певній ритмічній тональності. А з іншого – рядок віршованого тексту за певним зразком. Якщо розглянути шкільні визначення, то у звичайного вірша повинна бути рима, але не обов’язково, адже є згадані вище хокку і танка. У японській традиції рима як така зустрічається не так часто, і разом з тим, це теж вірші. Що приводить нас до більш широкого визначення: віршована форма – це короткий запис тієї чи іншої теми (думки), в якій є певна глибина, що розкривається у своїй повноті перед чуйним читачем.

1) елемент ритмічного мовлення в літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.

Подеколи збігається з віршовим рядком, але в жодному разі не повинен з ним ототожнюватися, тому що ці поняття різного плану. Приміром, у доробку Василя Пачовського спостерігається такий випадок:

Так ходила по алеї, та зайняти я не міг! Чисто
ангел-білосніг… Млів я, дивлячись на неї, плили
сльози з віч моїх, заросив я слідки ніг…
Поверталась, усміхалась —
та займати я не міг!…

При п’ятьох типографських рядках тут вбачається вісім елементів ритмічного мовлення зі схемою римування аббабба, що асоціюється з восьмивіршем. Трапляються моменти, коли віршових рядків значно більше, ніж віршів:

От і все,
Поховали хорошу людину,
Повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
всі надії,
жалі? (Василь Симоненко)

При восьми рядках це звичайнісінький катрен, свідомо почленований на окремі рядки задля смислового та інтонаційного увиразнення поетичного мовлення, складається з чотирьох мовно-ритмічних елементів;

2) система поетичного мовлення, що має іманентні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури, де особлива роль належить ритмічним акцентам, альтернансам, анакрузам, віршовим розмірам, клавзулам, римам, строфам тощо. Властива віршованому мовленню емоційна піднесеність позначається на інтонаційній самостійності окремих фразових відтінків, підвищує функцію пауз, посилює милозвучність, увиразнює естетичну вартість поетичного твору.

3) ліричний або ліро-епічний твір, організований за версифікаційними законами певного літературно-історичного періоду (інша назва — рими). Як особлива система вірш постав в античні часи, відокремившись від музики і танцю. Його елементи існували в Стародавній Русі, зокрема в «Слові о полку Ігоревім», «Молитві Св. Феодосія», і лише в добу ренесансу й бароко цей термін поширюється у творчій практиці та в теоретичному осмисленні (шкільні, різдвяні, великодні тощо вірші).

Цікаві розділи віршів:

стихи, проза, авторская песня, публицистика, юмор

Леся Українка 


СОNТRА SРЕМ SРЕRО! (Без надії сподіваюсь!)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Павло Тичина


Ви знаєте як липа шелестить

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? -
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї? -
Ось місяць, зорі, солов'ї...
"Я твій",- десь чують дідугани.
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Володимир Сосюра


Люблю весну…

Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!

Так ніхто не кохав


Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я - поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...

Любіть Україну


Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі...

Як та купина, що горить -- не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.

Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою --
і вічні ми будемо з нею!


__________________

Якби помножити любов усіх людей, 
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов -- як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі,--
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише,--
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю,--
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити,--
зачарувать мене не зможе він -
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!
__________________

Василь Симоненко


Грудочка землі

Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі, трепетні ліси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньої роси.

Бігла стежка вдалеч і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.

В них дзвеніло щастя непочате,
Радість невимовна і жива,
Коли їх виводили дівчата,
Як ішли у поле на жнива.

Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать Вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.

Бо вона одна за всіх нас дбає,
Нам дає і мрії, і слова,
Силою своєю напуває,
Ласкою своєю зігріва.

З нею я ділити завжди буду
Радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.

Лебеді материнства

Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

А роки йдуть, вперед крокують

А роки йдуть, вперед крокують
Вже молоді літа не ті.
Недоберу чого бракує
В моїм щоденному житті.

І тіж веселі майські ночі
І тіж весняні теплі дні
І не умер ніхто з рідні
Та деж другії карі очі.

Та молоді слова дівочі
І де усмішка із лиця
Та де горячі поцілунки
Й з моїм споріднені серця.

Стих про осень на украинском языке

Нарядилась осінь
М. Хоросницька

Нарядилась осінь
В дороге намисто,
Золоте волосся
Розплела над містом.
Кольорові фарби
Вийняла з кишені
І малює осінь
Жовтім по зеленім.
Здогадатись можна
В парку по деревах:
Є червона фарба
В неї і рожева...
Ще й відтінків різних
Безліч осінь має,
А стрункі ялини
Боком обминає...
Їй не шкода фарби
Й часу ні хвилини -
Колються нікчемні
Сосни та ялини
Ти скажи нам, сонечко,
Чом тепер не грієш,
А на жовтім листячку
Золотом яснієш?
Посміхнулост сонечко:
-Що на це сказати?!
Попросило літечко
Осiнь привітати!

***

ЧАКЛУНКА

Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

***

ЗОЛОТА ОСІНЬ

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.

***

ОСІННІЙ ДОЩИК

Пожовтіло листячко
На кленочку,
Почорніли айстроньки
У садочку.
Заховалось сонечко,
Не видати,
Сипле вітер дощиком
Кругом хати.
Стукотить і грюкає
У віконця:
«А що?.. Вам не весело
Тут без сонця?».

***


ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
Такий вітер капосний,
Сам гуляє,
А дітей на вулицю
Не пускає.

***

ОСІННЯ ЛІЧИЛКА

Автор А. Королів

 

Одна – велика диня,

А он два буряки,
Три баклажани сині,
Чотири огірки.
А далі теж не пусто:
Червоних п’ять перчин,
Шість качанів капусти,
Солодких сім морквин.
Ще далі поглядімо,
Що осінь принесла,
Анумо полічімо
Останні три числа:
Це – помідорів вісім
Та дев’ять картоплин,
А у вінку повисли
Аж десять цибулин.

***

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН

Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.
І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпаки.
У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.

***

ОСІНЬ

Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.

***

ЛИСТОПАД

Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.

***

Останнiй листочок
Анатолій Камінчук

Листя падає
Додолу.
Засинає
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!

***

Золота осiнь

Йосип Бродський

Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
Ніби сонцем вщерть налиті
На гілках висять плоди,
У багрянім жовтім листі
Мріють веснами сади.

І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.

***

Королева Осінь

Н. Замрія

Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.

***

Осiнь

Петро Осадчук

… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.

Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.

***

Сю нiч зорi чомусь колючi

Ліна Костенко

СЮ НІЧ ЗОРІ ЧОМУСЬ КОЛЮЧІ
Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!

***

Осиній день...

Ліна Костенко

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь,о! - та сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій!
І плаче коник серед трав - нема мелодій!

***

Їжаки

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки...
Ну, а може,— будяки...
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..

Т.Коломієць

***

Ластівка

Ще сонечко всміхається
І зеленіє гай,
ЛастівкаА ластівка збирається
Летіти в теплий край,
Троянда розквітає,
Ще чути гомін, сміх,
Та осінь відчуває -
Вона раніш за всіх.

***


Осінні місяці

Вересень вже поспішає,
Його Жовтень доганяє,
А за ними їхній брат -
Похмурий, сірий Листопад.
Це - осінні місяці,
В них парасольки у руці.
Та є також в них дні прекрасні,
Вони прозорі, теплі, ясні.

Поздравления в стихах на украинском языке

Привітання з Днем вчителя на українській мові

З днем учителя вітаю!
Зичу світлого життя,
Хай вам сонце осяває,
Шлях в щасливе майбуття!
Доля ніжно завесніє,
В теплих променях надій,
Щедро радістю зігріє,
В світанкових барвах мрій!
Хай вам з квітами дарує,
Свою шану дітвора,
В домі затишок панує,
Мир, любов і доброта!

Юний Березень-хлопчак
Сніг струмком пустив в рівчак,
На сопілочці заграв,
Первоцвітів назбирав,
Щоби нині привітати
Із Жіночим тебе святом!

Був би я гусар, то помчав би вскач,
Був би футболіст, то забив би м`яч,
Був би військовик – стрельнув би не раз,
Був би Супермен – світ від зла би спас…

Хоч я не гусар і не військовик,
Та плестись в хвості, люба, я в не звик!
Зможу я в цей день Суперменом стать,
Щоб тебе, як слід, з святом привітать!

Коти почали верещати ночами,
Блакитними пролісок глянув очами,
І голуб щоранку: - Голубко! - Волає,
І ключ журавлиний назад шлях долає,
Буяє весна і всередині й зовні,
По вінця коханням серця спраглі повні,
І чути синички навкруг спів дзвінкий!
З весною вітаємо, любі жінки!

Варто зачіску зробить і вдягнути "міні" –
Поруч з нами не «стоять» навіть і богині!
І в мужчин по бороді слинки аж течуть,
І від нас вони ніде й зроду не втечуть!
Хай же Березень Весну кличе у танок,
Хай мужчини, мов богинь, люблять нас, жінок!

Без жінок, без жінок
Не танцюється танок
І самі не варять страви
Ні плита, ні таганок.

Безлад в домі без жінок,
Хоче їстоньки синок,
І немитих ціла купа
Тарілок, каструль, склянок…

Без жінок нам, як без рук, –
Всім хана, капут, каюк!
Ані їсти наварити,
Ані випрасувать брюк!

Кажуть, мабуть, недарма:
«Без жінок – життя нема!»
Як жінок немає поруч,
Можна нам зійти з ума…

Без жінок життя пусте,
Все не так цвіте й росте,
Без жінок усі мужчини,
Як бур`ян, - ні се, ні те!

Тож нехай в усі віки
Завжди славляться жінки!
З 8-м Березня вітаєм
Щиро вас! Чоловіки.

Привітати щиро треба, перш за все,
Тих, хто нині службу воїнську несе,
Хто, забувши спокій і здолавши страх,
Доблесно й звитяжно служить у військах!

На палкі вітання в день цей заслужив
Також той, хто в війську славно відслужив,
Хто здолав тернистий свій військовий шлях
У повітрі й морі, і в лісах-полях!

Наостанок треба щиро привітать
Тих, хто на військовий шлях бажає стать,
Хоче бути кращим, хоче йти вперед,
Хоче одягнути воїнський кашкет.

Вам усім здоров`я хочем побажать,
Хай від вас проблеми й вороги біжать,
Хай земля дарує ласку і красу!
Хай щастить в усьому! З святом ЗСУ!

Треба, друзі, честь віддати
Тим, хто влучно б`є з гармати,
Хто керує кораблями,
Хто у наступ йде полями,
Хто по-снайперськи стріляє,
Вміло танком управляє,
Хто у небі пілотує,
Хто будує й ремонтує,
Хто пускає ввись ракети,
Знає воїнські секрети,
Хто шеренгами крокує,
Хто військовий день святкує!
І жінкам всім, і мужчинам,
Хто з званням і хто із чином!
Вправним, вмілим і сміливим,
Героїчним, нелінивим!
Слава вам, мужнім! Слава, надійним!
Зі святом вітаємо вас професійним!

Привітання з Новим роком

Щиросердним привітанням,
Вас віншую ґречно –
З Новим роком, з новим щастям,
З радості безмежжям!
Хай збувається віднині
Все, що забажалось,
Щоб найкраща доля в світі,
Вам хутчіш дісталась!

Привітання з Новим 2017 роком Півня

Нехай збуваються дива
В казкову новорічну ніч,
Надія в серці ожива –
Бажане стріти віч-на-віч!
Нехай зоріє у душі
Кохання ніжного тепло
І ваші мрії чарівні,
Приносять радість і добро!
Нехай вас доля звеселя,
На серці сміхом струменить,
І щастя вічного зоря,
В рік Півня вам палахкотить!

90000 Version in Ukrainian - English-Ukrainian Dictionary 90001 90002 A specific form or variation of something. 90003 90002 A translation from one language to another. 90003 90002 An account or description from a particular point of view, especially as contrasted with another account 90003 90002 (computing) A particular revision (of software, firmware, CPU, etc.). 90003 90002 (medicine) A condition of the uterus in which its axis is deflected from its normal position without being bent upon itself.See anteversion and retroversion. 90003 90002 (ophthalmology) An eye movement involving both eyes moving synchronously and symmetrically in the same direction. 90003 90002 A specific form or variation of something. 90003 90002 A translation from one language to another. 90003 90002 The act of translating, or rendering, from one language into another language. 90003 90002 An account or description from a particular point of view, especially as contrasted with another account. 90003 90002 A particular revision (of software, firmware, CPU, etc.). 90003 90002 A condition of the uterus in which its axis is deflected from its normal position without being bent upon itself. See anteversion and retroversion. 90003 90002 An eye movement involving both eyes moving synchronously and symmetrically in the same direction. 90003 90002 A change of form, direction, etc .; transformation; conversion. 90003 90002 To keep track of (a file, document, etc.) in a versioning system. 90003 90002 Metadata that identifies a change made to an item in a replica.It consists of the replica key and the replica tick count for the item. 90003 90002 A number or name indicating which revision something is. 90003 90002 The result of converting words and texts from one language to another. 90003 90002 a specific form or variation of something 90003 90002 a translation from one language to another 90003 90002 an account or description from a particular point of view 90003 90002 computing 90003 90002 an interpretation of a matter from a particular viewpoint; "His version of the fight was different from mine" 90003 90002 a mental representation of the meaning or significance of something 90003 90002 a written communication in a second language having the same meaning as the written communication in a first language 90003 90002 a written work ( as a novel) that has been recast in a new form; "The play is an adaptation of a short novel" 90003 90002 manual turning of a fetus in the uterus (usually to aid delivery) 90003 90002 something a little different from others of the same type; "An experimental version of the night fighter"; "A variant of the same word"; "An emery wheel is the modern variation of a grindstone"; "The boy is a younger edition of his father" 90003 90058 more.

Leave a Reply