Казочки для дітей: Казки для дітей українською мовою
Українська народна казка – Царівна-Жаба
Скорочений переказ української народної казки про зачаровану царівну.
Десь-не-десь, у якімсь царстві, жив собі цар та цариця, а в них — три сини, як соколи. От дійшли вже ті сини літ, – час їм женитися. Цар покликав синів та й каже:
— Сини мої, соколи мої! Дійшли ви літ,— час вам уже подружжя шукати. Забирайте ж, діти, сагайдаки срібні, накладайте стрілочки мідні й пускайте в чужі землі далекі: хто до кого влучить у двір, там тому й молоду брати.
От вони повиходили, понатягали луки — та й нумо стріляти. Старший стрельнув,— загула стріла попід небесами та й упала аж у іншому царстві, у царя в садочку. Царівна на той час по саду походжала, підняла стріту, любується. Прийшла до батька, хвалиться:
— Яку я, таточку, гарну стрілу знайшла!
— Не віддавай же,— каже цар.— її нікому, тільки віддай тому, хто тебе за дружину візьме!
Коли так: через деякий час приїздить старший царенко, просить у неї стрілу.
— Не дам,— каже,— цієї стріли нікому, тільки віддам тому, хто мене за дружину візьме.
— Я.— каже царенко,— візьму.
Середульший царенко стрельнув,— звилася стріла нижче від хмари, вище від лісу та й упала у князівський двір. Князівна на той час на рундучку сиділа, побачила, підняла стрілу і понесла до батька:
— Яку я, таточку, гарну стрілу знайшла!
— Не віддавай же її,— каже князь.— нікому, хіба тільки віддай тому, хто тебе за друж-ину візьме.
От приїздить і другий царенко, середульший, просить стрілу. Вона відказала так, як і та. І цей каже:
— Я тебе візьму.
Приходиться найменшому стріляти. Іван-царенко як стрельне,-загула стріла ні високо, ні низько — виіце хат, та й упала ні далеко, ні близько — коло села в болоті. На купині сиділа жаба і взяла ту стрілу. Приходить Іван-царенко, просить:
— Верни мою стрілу!
— Не дам я,— каже жаба.— цієї стріли нікому, тільки віддам тому, хто мене за дружину візьме.
Іван-царенко подумав: «Як-таки його зелену жабу за дружину брати?» Постояв над болотом, пожурився, пішов додому, плачучи. От уже їм час до батька йти, казати: хто яку собі молоду найшов. Ті два — старший і середульший — такі раді, що й не сказати! А Іван-царенко Іде та й плаче. Батько питає в них:
— Ну, розкажіть же, сини мої, соколи мої. яких ви мені невісток понаходили?
От старший каже:
— Я, татку, найшов царівну.
Середульший:
— Я — князівну.
А Іван-царенко стоїть та й слова не вимовить: так плаче!
— А ти чого. Іване-паренку, плачеш?
— Як же,— каже,— мені не плакати, що у братів жінки як жінки, а мені доведеться з болота зелену жабу брати… Чи вона мені рівна?
— Бери,— каже цар,— така вже, видно, твоя доля!
От і поодружувалися царенки: старший узяв царівну, середульший князівну, а Іван-царенко — зелену жабу з болота.
…Якось загадав цар своїм синам, щоб у такий і в такий день «були до мене з жінками на бенкет». Старші брати радіють, а Іван-царенко йде додому та й плаче. Жаба вилізла назустріч, питає:
— Іване-царенку, чого ти плачеш?
— Як же мені не плакати: батько загадав нам із жінками на бенкет приїхати… Як же я тебе повезу?
— Не журись. — каже жаба,— Іване-царенку, їдь попереду сам! А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою вмивається: а як блискавка заблискає,— то твоя жінка в дороге вбрання вбирається: а як грім загримить, — то вже їде.
Іван-царенко убрався, сів і поїхав.
Приїздить— аж старші брати зі своїми жінками вже там. Самі повбирані гарно, а жінки у золоті, в оксамиті, у намистах дуже дорогих. Брати почали з нього сміятися:
— Що ж ти, брате, сам приїхав? Ти б її хоч у хустку зав’язав та привіз…
— Не смійтесь,— каже.— потім приїде…
Коли це як зашумить, як загримотить грім, аж палац затрусився, а царенко й каже:
— Оце ж уже моя голубонька їде!
Вийшла вона з повозу — аж поторопіли всі: така гарна!
От посідали обідати. Та вона оце шматочок у рот, шматочок у рукав, ложку в рот, ложку в рукав. А ті невістки дивляться на неї та й собі так.
Ото пообідали, вийшли в двір. Почали музики грати — цар став запрошувати в танець. Ті невістки не хочуть. А вона як пішла у танець, як зачала танцювати — легко і гарно! А це; махнула правим рукавцем — став сад, у тому саду стовп і по тому стовпу кіт ходить: догори йде — пісні співає, а донизу йде — казки каже. Далі махнула лівим рукавцем — у тім саду стала річка, а на річці лебеді плавають. Усі так дивуються з того дива. От потанцювала вона, сіла спочивати; а це й ті невістки пішли у танець. Танцюють, та як махнули правим рукавцем — кістки вилетіли та просто цареві в лоб; махнули лівим — цареві очі позабризкували.
— Годі, годі, ви мені очі повибиваєте!
А Іван-царенко дивиться на жінку та й собі дивується: як-таки з такої зеленої жаби та зробилась така гарна молодичка, що й очей не відірвеш! Далі сказав дати собі коня, махнув додому довідатися, де вона все те понабирала? Приїздить, пішов у світлицю, де вона спить,— аж там лежить жаб’ячий тулубець. У грубі топилося,— він той тулубець у вогонь,— тільки димок пішов… Він тоді знову вертається до царя,— саме поспів на вечерю. Довго вони ще там гуляли, а перед світом пороз’їжджалися. І Іван-царенко з жінкою…
Приїздять додому, вона ввійшла в світлицю, огляділася,— аж кожушка й нема… Шукала-шукала…
— Чи ти,— питає,— Івапе-царенку, не бачив моєї одежі?
— Якої?
— Тут, — каже,— я кожушок скинула.
— Я,— каже Іван-царенко,— спалив його!
— Ох, що ж ти наробив мені, Іване! Якби ти не займав, то я б вічно була твоя, а тепер доведеться нам розлучитися, може, й навік!..
Плакала-плакала, кривавими слізьми плакала, а далі:
— Прощавай! Шукай мене в тридесятім царстві, у баби Яги, костяної ноги!
Махнула рученьками, перекинулась зозулею; вікно було відчинене — полинула…
Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити. Ніхто нічого не радив. От він узяв лучок срібний, набрав у торбину хліба, тикву почепив за плече, — пішов шукати. Іде та й іде, коли зустрічає його дід і питає:
— Здоров, Іване-царенку! Куди це ти путь держиш?
— Іду, дідусю, шукати своєї жінки: вона десь у тридесятім царстві у баби Яги, костяної ноги. Чи ви, дідусю, не знаєте, де вона живе?
Чому не знати? Знаю. Коли тобі треба, то от тобі клубочок, пусти його —- куди він буде котитися, туди й ти за ним іди: саме дійдеш аж до баби Яги, костяної ноги.
Іван-царенко подякував дідові, узяв пустив: клубочок покотився, а він пішов за ним.
Іде та й іде таким густим лісом, що аж темно. Зустрічається йому ведмідь. Він наложив мідну стрілу на срібний лучок— хотів стріляти. Ведмідь йому й каже:
— Іване-царенку, не вбивай мене! Я тобі у великій пригоді стану!
Він пожалів його, не вбив. Іде далі, вийшов на край лісу, — сидить сокіл на дереві. Він тільки хотів стріляти, а сокіл йому й каже:
— Іване-царенку, не вбивай мене! Я тобі у великій пригоді стану!
Він пожалів його. Іде та й іде. Аж бачить: на березі лежить щука, без води пропадає на сонці. Він хотів її з’їсти, а вона:
— Іване-царенку, не їж мене, кинь лучче в море. Я тобі у великій пригоді стану!
Він її вкинув у море, пішов далі.
От і зайшов уже аж у тридесяте царство. Аж стоїть хатка на курячій ніжні. Він увійшов у ту хатку — аж на печі лежить баба Яга, костяна нога.
— Здоров був, Іване-царенку! Кого шукаєш?
— Шукаю свою жінку любу — жабу зелену.
— Знаю, знаю! Скажу я тобі, що вона у мого братика за наймичку служить. Там на морі є острів, там його й палац. Тільки гляди, щоб тобі лишенька там не було, ти її як побачиш, то хапай швидше та й тікай з нею, не оглядаючись.
Пішов Іван-царенко. Іде та йде, дійшов до моря, глянув — а де той острів, хто його зна! Аж ось випливає щука і каже:
— Не журись, Іване-царенку, я тобі допоможу! — ударила хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого. Іван-царенко пішов тим мостом та й дійшов аж на острів.
Дійшов на острів, аж там такий ліс густий, що ні пройти. Івап-на-репко ходить попід тим лісом та й плаче. А тут уже й хліба не стало. От він сів та й зажурився. Коли це біжить заєць; тут де не взявся сокіл, ударив зайця, убив. іван-царенко взяв того зайця, оббілував, витер вогню деревом об дерево, спік, з’їв.
От наївся та й став думати: як його до палацу добратись? Знову ходить попід лісом. Ходив, ходив, коли іде ведмідь.
— Здоров, Іване-царенкуІ Чого ти тут ходиш?
— Хочу,— каже,— як-небудь у палац дістатись.
— Я тобі допоможу! — Як узяв той ведмідь дуб’я трощити!. . Проламав стежку аж до палацу; пішов Іван-царснко.
От пішов Іван-царенко тією стежкою – аж серед лісу така гарна долина, а на тій долині скляний палац стоїть. Він туди пішов. Відчинив одні двері, залізні,— нема нікого; відчинив другі, срібні,— і там нема нікого; як відчинив треті, золоті,— аж там, за золотими дверима, сидить його жінка. Як побачила Івана-царєнка, так і впала йому на шию:
— Ти ж мій голубе сизий, як я за тобою скучила! Якби ще трохи, може б, ти мене більше й не побачив ніколи!
Аж плаче з радощів! А він то вже не знає: чи на цім; чи на тім світі. Обнялись, гарненько поцілувались; вона знову перекинулась зозулею, взяла його під крило — полетіли!
От прилетіли у його царство, вона перекинулась знов людиною й каже:
— Це мій батенько мене прокляв і зміюці віддав аж на три роки на послуги; а тепер уже я свою покуту відбула!
Прийшли додому та й стали гарно собі жити.
Українська народна казка – Кривенька качечка
Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:
– Ходімо, бабо, в ліс по грибки!
От пішли; бере баба грибки, коли дивиться – у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить.
От вона дідові:
– Дивись, діду, яка гарна качечка!
А дід каже:
– Візьмемо її додому, нехай вона у нас живе.
Стали її брати, коли дивляться, аж у неї ніжка переломлена. Вони взяли її тихенько, принесли додому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком і посадили туди качечку, а самі знов пішли по грибки.
Вертаються, аж дивляться, що в них так прибрано, хліба напечено, борщик зварений. От вони до сусідів:
– Хто це? Хто це?
Ніхто нічого не знає.
Другого дня знов пішли дід і баба по грибки. Приходять додому, аж у них і варенички зварені, і починочок стоїть на віконці. Вони знову до сусідів:
– Чи не бачили кого?
Кажуть:
– Бачили якусь дівчину, від криниці водицю несла. Така, – кажуть, – гарна, тільки трішки кривенька.
От дід і баба думали, думали: “Хто б це був?” – ніяк не згадають. А далі баба дідові й каже:
– Знаєш що, діду? Зробимо так; скажемо що йдемо по грибки, а самі заховаємось та й будемо наглядати, хто до нас понесе воду.
Так і зробили.
Стоять вони за коморою, коли дивляться, аж із їх хати виходить дівчина з коромислом: така гарна, така гарна! Тільки що кривенька трішечки. Пішла вона до криниці, а дід і баба тоді в хату; дивляться, аж у гніздечку нема качечки, тільки повно пір’ячка. Вони тоді взяли гніздечко та укинули в піч, воно там і згоріло.
Коли ж іде дівчина з водою. Ввійшла в хату, побачила діда й бабу та зараз до гніздечка – аж гніздечка нема. Вона тоді як заплаче! Дід і баба до неї, кажуть:
– Не плач, галочко! Ти будеш у нас за дочку; ми тебе будемо любити й жалувати, як рідну дитину.
А дівчина каже:
– Я довіку жила б у вас, якби ви не спалили мого гніздечка та не підглядали за мною; а тепер, – каже, – не хочу! Зробіть мені, діду, кужілочку й веретенце, я піду від вас.
Дід і баба плачуть, просять її зостатися; вона не схотіла.
От дід тоді зробив їй кужілочку й веретенце; вона взяла, сіла на дворі і пряде. Коли ж летить каченят табуночок, побачили її й співають:
– Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці,
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скинемо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
А дівчина їм відказує:
– Не полечу я з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!
От вони їй скинули по пір’ячку, а самі полетіли далі.
Коли летить другий табуночок, і ці теж:
– Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці,
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скинемо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
А дівчина їм відказує:
– Не полечу я з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!
Коли ж летить третій табуночок, побачили дівчину і зараз:
– Онде наша діва,
Онде наша Іва,
На метеному дворці,
На тесаному стовпці,
Кужілочка шумить,
Веретенце дзвенить.
Скинемо по пір’ячку,
Нехай летить з нами!
А дівчина їм відказує:
– Не полечу я з вами:
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули!
Скинули їй по пір’ячку, дівчина увертілася в пір’ячко, зробилася качечкою і полетіла з табуночком.
А дід і баба знов зостались самі собі.
Детские шкатулки | Детские шкатулки
Вы здесь: Главная страница -> Ларцы -> Детские шкатулки1
2
Следующий
| Show All
Boy Child Casket
Starting at $1,765.33 | |
Girl Child Casket
Starting at $1,765.33 | |
Boy Casket
Starting at $1,765.33 | |
Girl Casket
Starting at $1,765.33 | |
Hispanic Boy Casket
Starting at $1,765. 33 | |
Hispanic Girl Casket
Starting at 1765,33 $ | (1) |
Шкатулка для афроамериканского мальчика
Начиная с 1765,33 $ | |
African American Girl Casket
Starting at $1,765.33 | (1) |
Sweet Flower Child Caskets
Starting at $1,531.33 | |
Lady Bug Child Caskets
От 1531,33 $ | |
Детские шкатулки Blue Sky
От2 3,59 $0018 | |
Ocean Blue Child Caskets
Starting at $1,531.33 | |
Psalm Blue Child Caskets
Starting at $1,531.33 | |
Copper Ray Child Caskets
От 1 531,33 $ | |
Детские шкатулки Lilac Mist
От 3 5931,3 $0018 | |
Little Princess Child Caskets
Starting at $1,531. 33 | |
Silver Sun Child Caskets
Starting at $1,531.33 | |
Pink Camo Child Caskets
Начиная с 1739,33 долларов США | |
Камуфляжные детские шкатулки
Начиная с 1739 долларов США.33 | |
Camo Copper Child Caskets
Starting at $1,739.33 | |
Fire Engine Child Caskets
Starting at $1,544.33 | |
Green Tractor Child Шкатулки
Начиная с 1544,33 $ | |
Детские шкатулки Red Tractor
Начиная с $1,544.33 | |
Dinosaur Child Caskets
Starting at $1,544. 33 | |
Angelic Child Caskets
Starting at $1,544.33 | |
Lavender Butterfly Child Caskets
Начиная с 1544,33 $ | |
Детские шкатулки Cheer
Начиная с $1,544.33 | |
Ballet Child Caskets
Starting at $1,544.33 | (1) |
Princess Child Caskets
Starting at $1,544.33 | |
Pink Dream Детские шкатулки
Начиная с 1544,33 $ | |
Детские шкатулки Lovely Lavender
Начиная с $1,544.33 | (1) |
Sweet Prince Child Caskets
Starting at $1,544. 33 | (1) |
Church Hill Child Caskets
Starting at $1,544.33 | |
Детская шкатулка херувима афроамериканца
Начиная с $1544,330005
Brilliance Child Caskets
Pink Camo Wood Child Caskets
Детские шкатулки из камуфляжного дерева
Детские шкатулки Kingdom
Wilderness Child Caskets
Radiance Child Caskets
Детские православные шкатулки
Комбинация из детской шкатулки и хранилища
Pink Camouflage Child Caskets
Camouflage Child Caskets
Детские шкатулки «Сиреневое облако»
Детские шкатулки Purple Princess
Blue Cloud Child Caskets
Little Train Child Caskets
Детские шкатулки Pink Cloud
Детские шкатулки Pink Flower
White Cloud Child Caskets
Noahs Ark Child Caskets
Детские шкатулки Blue Deluxe
Детские шкатулки Blue Teddy0005
Pink Deluxe Child Caskets
Pink Carousel Child Caskets
Белые детские шкатулки Deluxe
Детские шкатулки Богоматери
Little Hands Child Caskets
Pink Eternity Child Caskets
Детские шкатулки Pink Tearose
Детские шкатулки Blue Eternity
Going Home Child Caskets
Ivory Eternity Child Caskets
Детские шкатулки Gods Care
Детские шкатулки Little Wings
Sweetheart Pink Child Caskets
Sweetheart Blue Child Caskets
Белые детские шкатулки Sweetheart
Сиреневые детские шкатулки
Pink Carriage Child Caskets
Blue Carriage Child Caskets
Детские шкатулки White Carriage
Детские шкатулки Country Pink
Country Blue Child Caskets
Blue Ray Child Caskets
Детские шкатулки Pink Ray
Детские шкатулки Lilac Ray
White Ray Child Caskets
Exquisite Pink Child Caskets
Изысканные синие детские шкатулки
Изысканные сиреневые детские шкатулки
Exquisite Ivory Child Caskets
Pink Love Child Caskets
Сиреневые детские шкатулки
Голубые детские шкатулки0005
Pink Melody Child Caskets
Blue Melody Child Caskets
Детские шкатулки Lilac Melody
Детские шкатулки Melody цвета слоновой кости
Pink Fair Child Caskets
Blue Fair Child Caskets
Детские шкатулки сиреневого цвета
|
Начиная с $ 959,34 | |
Розовые ревиц. Показать все
Конечно, нет слов, чтобы описать трудности, с которыми приходится сталкиваться, потеряв ребенка. Наши дети — наше обещание светлого будущего, и когда ребенок, к сожалению, умирает, многие считают, что это ставит под угрозу все установленные взгляды. Любой, кто имел или знал кого-то, кто пережил потерю ребенка, знает, что мало что можно сказать, что значительно облегчит испытываемую боль, но там, где слова бессильны, может восторжествовать молчание. Позволить близкому человеку, который пережил такую потерю, узнать, что он окружен друзьями и семьей, которые заботятся о нем, может быть большим утешением, поскольку они знают, что у них есть «эмоциональная сеть безопасности», когда они в ней нуждаются. Тем не менее, процесс скорби, безусловно, у всех разный, и индивидуальная скорбь не должна быть связана с чем-то, что может ухудшить их самочувствие. Часто достаточно просто тихо выслушать, независимо от того, рыдают ли они, разглагольствуют или просто изливают душу, чтобы облегчить боль, которая присутствует в их сердцах. Наряду с тем, что линия кремации претерпела значительные изменения, появилось множество других вариантов мемориальных изделий. Детские шкатулки, пожалуй, прекрасное воплощение этой перемены. Эти красивые погребальные шкатулки предлагают широкий выбор мирных дизайнов, которые помогут успокоить любое беспокойное сердце. Дизайн этих красивых шкатулок варьируется от элегантного и простого до причудливого и подходящего для любого пола. Традиционный дизайн имеет сплошной цвет, который подчеркивается классической внешней фурнитурой, такой как поворотные или стационарные рули, скульптурные углы и выступы. Более причудливые дизайны имеют элегантные темы, такие как красивая белая шкатулка, украшенная розовыми или фиолетовыми бабочками для девочки, или элегантный красный цвет пожарной машины с дополняющей панелью пожарной машины для мальчиков. Все шкатулки имеют изысканные интерьеры, сделанные из крепа и бархата, и многие из интерьеров «тематических» предметов окрашены в цвет, чтобы подчеркнуть или соответствовать общему дизайну. Шкатулки украшены трогательными детскими темами, которые служат нежным напоминанием о прекрасном и беззаботном духе детей и могут очень помочь скорбящим семьям, напомнив им о счастливых воспоминаниях, оставленных ребенком. Семьи, участвующие в традиционных поминальных службах, когда пропавший человек должен быть предан земле, удивлены тем эффектом, который может иметь правильно выбранный гроб. На самом деле, некоторые семьи, выбравшие предмет, который, по их мнению, подходит для любимого человека, могут даже обрести большое чувство завершения, зная, что указанный гроб помог создать мирное последнее воспоминание. Большой выбор предлагаемых детских гробов гарантирует прекрасное завершение дани маленькой душе, которая сильно повлияла на нашу жизнь. |
ОТЗЫВЫ
«Я очень люблю урну с бабочками!!! Моя дочь скончалась 26. 05.18, и я не мог заставить себя купить урну для ее праха, пока не увидел эту красивую урну с бабочками. Я видел бабочек с тех пор, как она умерла. и я знаю, что это был знак от нее, чтобы я получил это!» Д. КАРТЕР |
Свяжитесь с нами в социальных сетях
Другие сайты от Memorials.com
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Leave a Reply