Казки дитячі: Казки для дітей українською мовою читати онлайн
Корейські народні казки – Просяне дерево (Збірка)
Корейські народні казки в перекладах Ірени Барановської
ПРОСЯНЕ ДЕРЕВО
Жив колись бідний селянин, звали його Кім. Щовесни Кім сіяв просо, цілісіньке літо доглядав його, а восени збирав урожай.
Спіткала якось Кіма біда. Тільки засіяв він свою нивку та й занедужав. Треба б уже прополоти просо, вирвати бур’яни, а він з постелі не підводиться, люту хворобу змагає.
Сяк-так оклигав бідолаха і побрів на своє поле. Іде, ледве ноги переставляє, а перед очима світ гойдається, і мотика з рук випадає.
Доплентав Кім до свого проса і мало не заплакав — уся його нивка буйно бур’яном заросла, а проса всього один-однісінький кущик.
— Що ж мені тепер робити? Як зиму перебути? А бур’янисько який! У ньому, мабуть, і тигр за блукає.
Зажурився Кім, похнюпився. Аж бачить, іде дідок, на костур спирається, а сива його борода на вітрі має.
— Ти чого плачеш? — питає в Кіма дідок,— за чим побиваєшся?
— Як же мені не плакати! — каже Кім.
— Цілу весну й ціле літо змагала мене хвороба, і я не зміг прополоти просо. Бачиш, як уся нивка бур’яном заросла? А проса на ній—один-однісінький кущик!
— Не журися,— каже Кімові дідок.— Бери-но виполюй свій лан. І хто знає, може, з цього кущика проса та ціле дерево виросте.
Сказав так і зник.
А Кім узяв мотику і давай бур’яни вирубувати.
Піт йому очі заливає, руки й ноги тремтять, а він і на мить не спочине.
Дійшов Кім до межі, озирнувся на кущик проса, що погойдувався на вітрі й, тяжко зітхнувши, побрів додому.
Настала осінь. Узяв Кім серпа і знову пішов на поле — зжати свій кущик проса.
Прийшов і очам своїм не вірить: стоїть посеред нивки велике розлоге дерево, і на кожній його гілці замість листя просо росте.
Ходить Кім довкола дерева — дивом дивує.
Раптом бачить — іде дідок, на костур спирається, сива борода на вітрі має.-
— Чого ти довкола дерева ходиш? — питає дідок.— Чого врожаю не збираєш?
— А що ж я тут серпом зроблю? — каже Кім.
Похитав дідок головою:
— Ох, і нетямущий же ти! Ну, та нічого, допоможу тобі й цього разу.
Сказав так і на дерево поліз.
Видерся на самий вершечок і почав костуром по гілках молотити. Просо так і посипалося — засипало Кіма по коліна.
— Ну що, досить? — питає дідок.
— Досить, досить! — загукав Кім.
І тієї ж миті дідок зник, наче його й не було.
Побіг Кім додому, схопив три величезні лантухи, вернувся на поле і давай просо в ті лантухи зсипати.
Насипав повні-повнісінькі, притяг додому і зажив собі, горенька не знаючи.
Кімові сусіди до весни готуються: гній на поле носять, мотики гострять, а він тільки посміюється.
— Нащо мені,— каже,— старатися? Я все життя працював не розгинаючись, а жив у злиднях. Тепер мені пощастило — і я розбагатів. Може, і далі щаститиме…
Настала весна. Посіяв Кім просо, а полоти й не думає. Всі з ранку до смерку працюють, а він розлігся в затінку і спить донесхочу. А прокинеться— починає з сусідів глузувати.
— Ех ви, робітнички! Старайтеся, старайтеся… А в мене з однієї просини ціле дерево виросте.
Коли люди вже втретє прополювали свої нивки, взяв Кім мотику і теж пішов у поле.
Дивиться — все, як і торік було: заріс його лан бур’яном, а посеред бур’яну стоїть кволенький кущик проса. Зрадів Кім: «Ех, і таланить же мені! Скоріше б дідок приходив».
Тільки він так подумав, аж зирк — іде дідок, на костур спирається, а сива борода на вітрі має. Підійшов дідок до Кіма, глянув на поле й питає:
— Ти що, знов хворий?
— Та ні, — розгубився Кім, — я думаю, як ці бур’яни краще виполоти…
— Ну, що ж, — посміхнувся дідок, — працюй. Виполеш гарненько лан—знов просяне дерево виросте. — Сказав так і зник, ніби його й не було зовсім.
Постояв Кім, почухав потилицю — ой же ж і ліньки працювати! А тоді подумав: «Талану мені не позичати — дерево виросте й між бур’янів».
Восени прийшов він на поле, дивиться—і справді стоїть величезне просяне дерево, гілками геть усе поле вкрило, а на кожній гілці замість листя просо росте.
Зрадів Кім і загукав:
— Ну, старий, приходь швидше! Де це ти забарився? Чуєш, уже вечір надходить!
Та дідок чогось не з’являвся.
Лізти ж на дерево самому Кімові було ліньки, і він терпляче вичікував.
Нарешті з’явився дідок.
— Скільки можна тебе чекати? — напустився на нього Кім,— лізь швиденько на дерево та збивай для мене просо!
Виліз старий на самісінький вершечок, став костуром просо збивати та ногами тупати — дерево трясти. Посипалось просо додолу, засипало Кіма по коліна.
— Ну, досить? — питає старий.
А в тому люта жадібність прокинулась.
— Ні, ні,— кричить,— мені ще треба!
Зирк, уже просо засипало його до пояса, далі до шиї, а він іще вимагає. Нарешті зітхнув тяжко й каже:
— Ну тепер, здається, досить.
Зирк, а за дідком і слід запався. Побіг Кім швидше додому, став родичів скликати: не вивезти йому самому стільки проса.
Наступного дня збіглося все село подивитись на чарівне дерево. Веде Кім селян на поле та вихваляється:
— Вчіться, як хазяйнувати треба. Нащо працювати? Просто треба талан мати!
Прийшли на поле.
— Ну, де твоє дерево? — питають селяни.
А ледар очі витріщив, з місця не зрушить: усе поле дрібними крем’яшками всіяне, і там, де було чарівне дерево, — ціла купа каміння лежить. Видерся Кім на каміння, упав долілиць і заридав:
— Ні, це не каміння, це просо…
А люди сміються:
— Зовсім ти, Кіме, з глузду з’їхав!.. Посміялись, покепкували та й розійшлися.
Так покарано небораку за лінощі й жадібність!
ЧАРІВНЕ ДЖЕРЕЛО
Давно, давно жили собі дід та баба. Баба поралася в хаті, а дід ходив у гори по дрова.
Жили вони у злагоді й достатку, от тільки не було в них дітей, і через те вони дуже журилися.
Якось зібрався дід по дрова, глянув на бабу й питає:
— Чого це ти така смутна?
— Як же мені, діду, веселою бути? — каже баба.— Немає в нас ні сина, ні доньки. Помремо, нас і поховати нікому буде.
Зітхнув тяжко дід, узяв своє чіге й мовчки вийшов із хати.
Прийшов він у гори, чує: десь пташина співає, та так ніжно, ніби кришталевий дзвіночок дзвенить. Озирнувся дід, бачить: сидить на дереві пташка.
Черевце в неї — ніби трава смарагдова, груди, мов небо блакитне,— очей не відведеш.
Схилила пташина набік голову, глянула на діда очима-намистинками і на друге дерево перелетіла. Сидить на гілці й на діда позирає, ніби кличе за собою. Підійшов дід ближче, а пташка пурхнула й далі полетіла. Ще й виспівує!
Пошкандибав дід за нею і забрів у густі-прегусті хащі. А пташина пурх у небо і зникла. Прислухався старий — не чути пташки, тихо навкруги, тільки десь струмочок жебонить. Роззирнувся, аж бачить: з-під скелі джерельце б’є, і вода в ньому чиста, мов сльоза.
Підійшов дід до джерельця, став навколішки і почав ту воду пити.
Тільки ковтнув разочок—і випросталась його згорблена спина, перестали тремтіти старечі ноги, забурхала в жилах гаряча кров. «Ну й чудеса!»— подумав дід. Простяг він руку, щоб за бороду себе посмикати — чи не спить, бува, а бороди нема, ніби й не було її в нього!
Зрадів старий: невже йому пощастило набрести на джерело молодості, про яке здавна гомоніли в селі?
Ковтнув дід ще води—і тої ж миті розгладилися зморшки на обличчі і перетворився він на стрункого вродливого парубка.
Схопив він чіге і бігцем додому. Біжить, а сам дорогу примічає, щоб і свою бабу до джерела привести.
А баба чекала, чекала діда і назустріч вийшла. «Може, втомився старий. То поможу»,— подумала вона.
Бреде баба дорогою, а назустріч їй парубок поспішає. Питає його стара:
— Ти, бува, не бачив діда з дровцями? Пішов зранку в гори та так і не вернувся.
А парубок як зарегочеться:
— Бабо, приглянься до мене пильніше! Невже свого Кіма не впізнаєш?
Злякалася стара: голос у парубка начебто знайомий.
Розповів Кім, що з ним приключилося, і повів її до чарівного джерела. Ковтнула баба тієї води раз і вдруге і перетворилася на вродливу дівчину. Побралися вони з Кімом за руки й пішли додому.
Підходять до хати, а біля воріт їхній сусіда стоїть.
— Добрий вечір, сусідо,— каже Кім.
А той його не впізнає.
Розказав йому Кім усе, що з ними сталося. Спалахнули в сусіди очі.
— Кажи швидше, де джерело! — вигукнув він.
Пояснив Кім, як джерело знайти, і сусіда метнувся додому.
Одяг нового халата й величезного капелюха і побіг у гори.
Дістався до того місця, про яке йому Кім розказав, бачить — з-під скелі джерело б’є. Став сусіда навколішки, ковтнув раз води, ковтнув другий— і перетворився на юнака. Подумав, подумав: «Хочу молодшим за Кіма бути», ковтнув ще води і став хлопчиком. Обтер губи: «Ой же ж і смачна вода! Вип’ю-но ще трошки!» — і знов припав губами до джерела…
Зайшов увечері Кім до сусіди, а того дома нема. Злякався Кім — може, сталося що?—і до джерела. Прибігає і бачить: лежить на землі новий халат, біля нього капелюх, а сусіди не видно. Підійшов Кім ближче, підняв, капелюха — що за дивина! Лежить під капелюхом немовля і міцно спить.
Похитав Кім головою:
— Ну й дурний же ти, сусідо! Хіба ж можна так багато чарівної води пити?
Загорнув він немовля в халат й додому приніс. Побачила дитину жінка, зраділа: вони ж бо давно мріяли сина мати!
Так і зажили вони утрьох, і виріс з немовляти гарний та добрий чоловік.
БРЕХУНЕЦЬ
Давно колись у невеликому селі жив хлопчик, і дуже він полюбляв усіх обманювати.
От і прозвали його Кве То Рі, що значить «Брехунець». З ранку до вечора бродив Кве То Рі селом з підступною думкою: «Кого б іще піддурити? З кого б іще покепкувати?»
Пішов якось Кве То Рі в гори. Ішов, ішов, аж бачить: старий дідок хмиз збирає.
Підійшов Кве То Рі ближче — аж то його сусіда! Зрадів Брехунець: «Ось кого піддурити можна!»
І він заволав:
— Дідуню! Дідуню! Біда! Біжи швидше додому! Твоя баба вмирає!
Повірив йому старий, кинув в’язку і бігом додому.
Зачекав Кве То Рі, поки дід за горб повернув, і теж кинувся до дідової господи, тільки коротшою дорогою.
Прибіг до баби й гукає:
— Ой бабуню, біда! Біжи швидше в гори. Збирав твій старий хмиз, і на нього лютий тигр напав
Ухопила баба палицю й кинулась дідові на поміч. Біжить, мало не задихнеться. Аж назустріч їй дід. Побачили вони одне одного і стали як укопані
— А мені Кве То Рі сказав, що ти вмираєш,— каже дід.
— А мені — що на тебе тигр напав, — каже баба.
Збагнули вони, що клятий хлопчисько їх обдурив, і розповіли про все сусідам.
Ті лише головами похитали: «Що ти вдієш з цим Брехунцем. Не можна йому йняти віри».
— Як тобі не соромно людей морочити? — питають його люди, а він сміється та й годі.
Якось уночі Кве То Рі підняв на ноги все село.
— Пожежа! — кричить.— Горимо!
Повибігали люди з хат, а Кве То Рі регоче:
— Ех ви, повірили!.. Розгнівались на нього люди:
— Ніколи більше не віритимемо тобі!
А йому хоч би що. Посміявся та й пішов собі. Іде, пісню співає:
Я наймудріший,
Я найхитріший,
Всі мене знають,
Я Кве То Рі.
Прийшов Брехунець у гори, ліг під деревом і думає: «Кого б іще піддурити!»
Тільки він так подумав, як чує: поряд щось люто реве.
Схопився Кве То Рі на ноги, бачить, з лісу тигр вискочив, очі ніби дві свічки горять, а хвіст величезний, як жердина. Затремтів Кве То Рі, мов та гілочка вербова, вихопився на дерево, зажмурився і ну гукати:
— Рятуйте! Поможіть! На мене тигр напав!
Почули селяни, що Кве То Рі на допомогу кличе, та не повірили Брехунцеві.
— Знову капосний сміється з нас! От клята душа!
Вранці прийшли в ліс по дрова, бачать сидить на великому дереві Кве То Рі, а під деревом тигр бродить. Прогнали селяни тигра, зняли Кве То Рі з дерева і кажуть:
— Бачиш, як людей обманювати! Не повірили ми тобі. Думали, знов хочеш нас піддурити!
Кве То Рі похнюпив голову і нічого на те не відповів. Але відтоді вже ніколи нікого не обманював.
КАЗКА ПРО ДВОХ БРАТІВ І ПЕРЛИНУ
Жив собі в давні часи бідний чоловік, і було в нього два сини — старший і менший. Брати були дружні, в усьому допомагали один одному.
Рано-вранці вони вирушали в гори по дрова, потім старший брат продавав ті дрова на базарі, а менший брав вудочку і йшов до озера ловити рибу.
Брати ніколи не сварилися. І хоч нерідко вони лягали спати голодні, в господі завжди панували злагода і мир.
Якось вернувся старший брат додому і став чекати меншого. Жде, жде — не йде менший брат.
— Де ж це він блукає? — стурбувався старший брат.
— Незабаром споночіє, а його нема й нема.
А менший брат сидів тим часом над озером, рибу ловив. Йому вже давно додому час, а він ще не зловив жодної риби. «Як же я додому без риби вернуся? — думає.—Батько в нас зовсім старенький, хіба ж можна його засмучувати? Та й братові нічим буде повечеряти. Він увесь день дрова рубав і напевне ж неабияк зголоднів».
І щойно він так подумав — пішли по воді великі кола, і виринув короп. Поплавав короп біля берега, діждався великої хвилі і виплюнув блискучого крем’яшка. Виплюнув і в глибінь пірнув, а крем’яшка того хвилею на берег винесло.
Узяв молодший брат крем’яшка, дивиться, а то і не крем’яшок зовсім, а велика перлина. Загорнув він її в хустину й додому приніс. Стали батько з братом перлину розглядати, а вона аж горить, різнобарвними вогнями переливається.
Намилувалися брати з батьком перлиною і сховали у скриню, куди завжди зсипали рис. Скриня все одно порожня стояла, в господі давно вже не було ніяких запасів.
Вранці підвівся старший брат і закортіло йому ще раз на перлину глянути.
Підняв він віко й закляк від подиву: скриня ущерть повна дорідного рису, а зверху на ньому перлина лежить.
Почав старший брат будити батька й меншого брата:
— Вставайте, вставайте, ідіть сюди! Гляньте на цю дивовижу!
Підбігли батько з братом до скрині, очам своїм не вірять: учора скриня була порожнісінька, а сьогодні в ній ущерть зерна!
— Оце-то перлина!—каже менший брат.—Оце-то подаруночок!
Вирішили брати ще раз випробувати перлину. Висипали із скрині все до останньої зернини, поклали на дно перлину й віко опустили.
Наступного дня відчинив старший брат скриню, а в ній знов ущерть дорідного рису і зверху перлина лежить.
Ще дужче зраділи брати.
— Ну, батьку, тепер ми будемо жити заможно й без клопотів. І по дрова ходити не доведеться, і риби ловити не будемо.
Спохмурнів старий батько, похитав сивою головою і сказав:
— Пусте ви кажете, сини мої милі. Все життя я не цуравсь ніякої роботи, все життя годувався чесною працею, а ви неробами прожити хочете.
Роздайте-но рис біднякам і йдіть по дрова. А перлину в озеро киньте, бо не принесе вона людям щастя, а тільки породить у їхніх серцях заздрощі й лихі наміри.
Зажурилися брати — дуже ж бо не хотілось їм розлучатися з перлиною,— але знехтувати батькове слово не посміли. Пішли вони до озера й кинули перлину з високого берега — тільки кола по воді пішли.
Роздали потім брати біднякам рис, що був у них вдома, і стали, як і раніше, рубати дрова та ловити рибу.
І жили вони ще довго й щасливо. Бо тільки той, хто чесно трудиться, може спізнати справжнє щастя.
ЧЕСНИЙ ХЛОПЧИК
Давно, давно жив у невеличкому гірському селі хлопчик. Батько в нього помер, мати від світання до смерку на чужих людей працювала, а хлопчик рубав у лісі дрова на продаж.
Якось восени, коли з дерев опало останнє листя, а холодний вітер загнав у нори всю лісову звірину, хлопчик узяв сокиру й чіге і вирядився в ліс.
Ішов він ішов і добувся нарешті до гірського озера. А біля того озера росло високе дерево.
«Дай-но я зрубаю це дерево,—подумав хлопчик.— З нього багато дров буде». Махнув він сокирою, а вона вислизнула з рук і бульк у воду.
Сів хлопчик на березі й гірко заплакав: адже він позбувся свого найдорожчого скарбу. Чим тепер дрова рубати?
Раптом пішли по воді хвилі й вигулькнув з озера старенький дідок.
— Чого ти, хлопчику, плачеш? — питає дідок.
Розповів йому хлопчик про свою біду, а дідок і каже:
— Не журися, зараз я знайду твою сокиру.
Сказав так і під водою зник.
За якийсь час знов пішли по озеру хвилі, вийшов з води дідок, а в руці у нього сокира, та не проста, із щирого золота.
— Це твоя? — питає дідок у хлопчика.
Замахав хлопчик руками:
— Що ти, дідуню!
Старий лукаво примружив око і знов зник під водою.
Довго чекав його хлопчик. Нарешті дідок виринув утретє і простяг хлопчикові срібну сокиру.
— На, бери, ось твоя згуба! А хлопчик знов своєї:
— Ні, дідуню, моя сокира з заліза.
Ще раз пірнув дідок у глибінь і за якийсь час з’явився на поверхні з залізною сокирою.
— О, це та, що я згубив! — радісно вигукнув хлопчик.
А дідок ласкаво усміхнувся і каже:
— Чесна в тебе душа, голубе. Не спокусився ти ні сріблом, ні золотом, не став чужого брати. За це я віддам тобі всі три сокири. Продай їх на базарі — вони дорого коштують,— і хай твоя мати не гне більше спину на чужих людей.
Узяв хлопчик сокири, подякував старому сто й тисячу разів і додому пішов.
Відтоді забули вони з матір’ю, що таке нужда і горе.
Українська народна казка – Вовк, собака та кіт
Був собі чоловік, і жив у нього собака. Собака цей, поки молодий був, то й стеріг хазяїна, а як зістарився, то господар прогнав його з подвір’я. Ходив він собі степом, ловив там миші, що попало, те й їв.
Уночі перестрів того собаку вовк та й каже:
— Здоров був, собако!
Поздоровкалися. Вовк і питає:
— Куди ти, собако, йдеш?
— Поки я молодий був, мене хазяїн любив, бо стеріг його добро, а як зістарився, то він мене прогнав…
Вовк тоді до нього:
— Може, ти, собако, їсти хочеш?
— Дуже хочу,— відповідає той.
Вовк говорить:
— Ходім, я тебе нагодую.
— Пішли.
Ідуть степом. Побачив вовк вівці й посилає собаку:
— Піди подивися, що то пасеться?
Пішов собака, подививсь, вертається й каже:
— Вівці.
— Хай вони виздихають! Понабираємо за зуби вовни і не понаїдаємося, голодні будемо. Ходім, собако, далі.
Ідуть далі. Побачив вовк гуси.
— А піди,— каже вовк,— подивися, собако, що то там пасеться?
Пішов собака, подививсь, вертається й каже:
— Гуси.
— Хай вони повиздихають! Понабираємо за зуби пір’я і не понаїдаємося, голодні будемо. Ходім, собако, далі.
Ідуть вони далі. Побачив вовк — коняка пасеться.
— А піди,— каже, — собако, подивися, що то пасеться?
Собака прибігає й каже:
— Коняка.
— Ну, то буде наша,— каже вовк.
Пішли вони до тієї коняки. Вовк почав щосили рити землю, щоб розсердитися. Тоді питає:
— А дивися, собако, чи в мене вже хвіст тріпочеться?
Подививсь собака.
— Трохи,— відповідає.
— А тепер дивися,— каже вовк,— чи посоловіли в мене очі?
— Авжеж,— відповідає собака.
Тоді вовк як кинеться, як ухопить тую коняку за гриву! Розірвав її. Сіли вони разом із собакою та їдять. Вовк молодий, то він і наївся скоро. А собака старий, гризе-гризе й нічого не з’їсть. Поприбігали собаки з навколишніх сіл та прогнали його.
Іде той голодний собака степом. Назустріч йому такий саме старий кіт.
— Здоров був, коте! — каже йому собака.— А куди це ти йдеш?
— А так, блукаю собі. Поки молодий був, то робив у хазяїна — миші ловив. А тепер уже старий став, чую погано, миші бачу погано,— хазяїн мене не злюбив, не дає мені їсти і прогнав із двору… То оце я й блукаю степом…
Собака каже:
— Ну ходім, брате коте, я тебе нагодую. (Це вже й собака хоче так робити, як вовк).
Ідуть вони вдвох. Побачив собака вівці та й посилав кота:
— Біжи,– каже,— брате, подивися, що то пасеться?
Кіт побіг, подививсь і каже:
— Вівці.
— Хай їх цей та той забере! Понабираємо за зуби вовни і не наїмося. Ходім далі!
Ідуть. Собака побачив гуси.
— Піди,— каже,— подивися, коте, що то пасеться?
Кіт побіг, подивився і каже:
— Гуси.
— Хай їм лихо! Понабираємо за зуби пір’я і не понаїдаємося. Ходім далі!
Ідуть собі далі. Побачив собака коняку.
— Біжи, брате,— каже собака котові,— подивися, що то пасеться?
Пішов кіт, подивився й каже:
— Коняка.
— Ну, це,— каже собака,— буде наша, поснідаємо добре!
Почав собака рити землю, яриться та й каже:
— А дивися, коте, чи в мене вже хвіст тріпочеться?
— Ні,— відповідає той.
Собака знов риє землю, щоби розсердитися, та й знову питає:
— А що, чи тріпочеться? Кажи, що тріпочеться!
Подивився кіт та й каже:
— Трішки почав тріпотітися…
— Тріпнем бісову коняку! — рикнув собака.
І знов почав він рити землю і питає кота:
— А дивися, брате, чи посоловіли в мене очі?
А кіт каже:
— Ні.
— Е, ти брешеш! Кажи: посоловіли!
— Ну, нехай посоловіли,— погоджується кіт.
Собака як розсердиться та як скочить на ту коняку! А коняка як дасть йому копитами по голові! Собака упав і очі витріщив.
А кіт підбіг та й каже:
— Ой, братику, як у тебе очі посоловіли!
Полная коллекция сказок для детей
Перейти к содержимому
Наша полная коллекция сказок!
5 Мин. Истории Возраст 7-12 Все Все Сказки Животные Сказки Сказки Хорошего настроения Сказки Современные сказки Книги с картинками Книги с картинками
Жители Гамельна счастливы. Пока однажды на город не слетается стая разноцветных бабочек.
20 мин.+ Возраст 7–12 лет Все сказки Феи Сказки Французские сказки Волшебные принцы и принцессы
Принцесса с помощью чар превращается в белую лань. Победит ли настоящая любовь и поможет ли ей разрушить чары?
5 минут Истории Возраст 4-6 Все Все Сказки Животные Собаки Сказки Сказки Знаменитые сказки Хорошего настроения Сказки Книги с картинками
Красная Шапочка собирается насладиться вкусной едой со своей бабушкой… но встречает большую слюнявость Оскар на подходе!
20 Мин.+ Возраст 7-12 Все Сказки Сказки Французские Сказки Любовь
Красивый придворный умоляет принцессу выйти замуж за короля, но вместо этого принцесса влюбляется в него.
7-12 лет All Fairy Tales English Fairy Tales Fairy Tales
Остроумная жена помогает мужу решить его проблемы в самых разных щекотливых ситуациях!
Все сказки Животные Сказки Забавные индийские сказки Современные сказки
Беременная жена крокодила жаждет сердца обезьяны… но обезьяны слишком умны!
20 Мин.+ Все Сказки Драконы English Сказки Сказки Принцы и Принцессы
Принц крадет волшебное кольцо у королевы фей, чтобы победить злого дракона.
20 Мин.+ Возраст 7-12 Все Сказки Сказки Сказки Французские Сказки Любовь
Пара влюбленных разлучается, когда король превращается в синюю птицу.
10 Min Stories Возраст 7-12 Все сказки Животные Сказки Сказки Японские сказки Нравы
Заяц обманывает крокодилов и учится говорить правду.
10 мин. Истории Возраст 7–12 лет Все сказки Собаки Сказки Сказки Сады Японские сказки Японские сказки
Старик любит свою собаку, которая приносит ему трагические страдания и удачу.
20 мин.+ Приключения 7-12 лет Все сказки Животные Драконы Феи Сказки Семейные Французские сказки Магия
Дружелюбная лягушка помогает королеве и принцессе сбежать от ведьмы-льва.
20 Мин.+ Приключения Возраст 7-12 Все сказки Сказки Французские сказки
Желтый карлик заставляет королеву и ее дочь дать обещание, которое они не могут сдержать…
All Fairy Tales English Fairy Tales Fairy Tales Gardens Helping Seasons
Маленькая травка кажется бесполезной, пока не помогает голодным птицам.
15 мин. Истории Возраст 7–12 лет Все сказки Сказки для всей семьи Французские сказки Взросление
Молодой принц сражается с Норкой и завоевывает любовь принцессы.
Возраст 7-12 лет Все сказки Смерть и умирание Сказки Сады Времена года
Маленький листик боится упасть на землю, но находит утешение в круговороте жизни.
Ошибка: у нас разные разрешения на нашем сайте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если вы хотите использовать историю!
Сказки для детей ~ Детские сказки
СКАЗКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ ~ СКАЗКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ НА АНГЛИЙСКОМ БЕСПЛАТНО
История Золушки ~ Сказки на ночь для детей
Классическая сказка о Золушке: молодая девушка, с которой плохо обращаются мачеха и сводные сестры, узнает, что мечты действительно могут сбываться.
Баба Яга, русская ведьма ~ Страшная история на Хэллоуин
Баба Яга: классическая русская сказка в версии для раннего чтения.
Наташу отправляют вглубь леса на встречу с ведьмой Бабой Ягой.
Красавица и Чудовище Классическая сказка ~ Сказки для детей
Классическая сказка о красивой женщине и чудовищном чудовище.
В поисках волшебного озера ~ Легендарные истории для детей
Девушка отправляется к Волшебному озеру, квест, который ее братья провалили.
Джанет и Томалин (Тамлейн) ~ Сказки для детей
Kone ~ Легендарные истории для детей
Чувствуя себя покинутой и отчаявшейся, волшебная старуха набрасывается.
Принц Дерек и кольцо ~ Сказки для детей
Принц Дерек сбрасывает волшебное кольцо, призванное помочь ему оставаться в форме.
История принцессы Кейт ~ Сказки для детей
Принцесса Кейт и ее сестра бегут из дворца, чтобы попытаться разрушить злые чары.
Рапунцель братьев Гримм ~ Сказки на ночь
История дружбы, любви и отваги.
История Рапунцель ~ Сказка братьев Гримм. Злая ведьма заперла Рапунцель в башне. Могут ли ее длинные волосы или любовь спасти ее?
Румпельштильцхен ~ Сказка на ночь для детей
Сказка Брата Гримма: Мельник рассказывает сказку о том, что его дочь может превратить солому в золото. Странный человечек готов помочь… за определенную плату. Угадай его имя, и он исчезнет… но как его зовут?
Сусу и волшебное зеркало ~ Сказки для детей
Волшебное зеркало Сусу раскрывает правду о ее мачехе.
Конкурс фей (Фея) ~ Сказки для детей
Две феи поспорили, останется ли распутный принц верным. (из Франции)
Stories to Grow by представляет отмеченную наградами коллекцию Whootie Owl «Сказки: Истории для детей» на английском языке. Эта коллекция сказок для детей, которые идеально подходят для сна, состоит из классических сказок (или сказок) Ганса Христиана Андерсена, братьев Гримм и других со всего мира!
НАЖМИТЕ ЗДЕСЬ, ЧТОБЫ ПОСМОТРЕТЬ НАШИ ЕЖЕМЕСЯЧНЫЕ ТЕМАТИЧЕСКИЕ ИСТОРИИ!
Ознакомьтесь с нашей коллекцией рассказов для детей.
Наши маленькие детские истории включают народные сказки (или народные сказки), истории, которые передавались из поколения в поколение из уст в уста. Народные сказки состоят из сказок (или сказок), сказок о животных, легенд и мифов, которые вы найдете здесь! Наши рассказы для детей проверены детьми, мультикультурны и содержат позитивные моральные послания, чтобы оставить неизгладимое впечатление на детей в вашей жизни! Вы найдете забавные, трогательные и интересные истории с позитивной моралью.
Из наших рассказов для детей получаются замечательные сказки на ночь или идеальные короткие рассказы для классной комнаты, чтобы воспитать характер и научить навыкам словесности! Наши рассказы мультикультурны, проверены детьми и содержат позитивные моральные посылы. Они предназначены для мотивации и вдохновения детей, оставляя неизгладимое впечатление! Так что поделитесь сегодня с ребенком одной из наших коротких историй и создайте урок, который запомнится на всю жизнь.
Что означает «Проверено детьми»? Протестировано и одобрено детьми означает, что они редактировались до тех пор, пока не полюбились нашим детям-тестировщикам.
Leave a Reply