Казка батькова заповідь: «Батьківський заповіт» (українська народна казка) – Казки народів світу

04.06.2020

Содержание

«Батьківський заповіт» (українська народна казка)

БАТЬКІВСЬКИЙ ЗАПОВІТ

Українська народна казка

Батько перед смертю покликав синів, дав їм по гілочці й наказав їх зламати. Сини виконали батькову волю і переламали гілочки. Тоді батько зібрав ці гілочки докупи, перев’язав їх і знову попросив зробити те ж саме. Але сини не змогли цього зробити.
Тоді батько сказав:
— Ось так і в житті. Кожного з вас окремо легко скривдити, образити, а якщо ви будете разом, то ніякі вороги вас не здолають, усі негаразди ви легко переборете.

За матеріалами: Барна М. М., Волощенко О. В., Козак О. П. «Літературне читання. Українська мова». Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Видавництво «Астон», 2015 рік, стор. 354. Малюнок Галини Маковської.

Читайте також на нашому сайті:

Українські народні казки

Читайте українські народні казки: «Батьківський заповіт», «Пригоди м’яча», «Дідова дочка й бабина дочка», «Красний Іванко і закляте місто», «Розумниця», «Розум та щастя», «Про правду і кривду», «Мудра дівчина», «Про Жар-Птицю та Вовка», «Кирило Кожум’яка», «Яйце-райце», «Про бідного парубка й царівну». А також — народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року.

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу. У розділі представлені казки таких авторів, як: Андієвська Емма, Андрусяк Іван, Білкун Микола, Васильчук Віктор, Вздульська Валентина, Вдовиченко Галина, Вінграновський Микола, Винничук Юрій, Вовчок Марко, Воронько Платон, Глібов Леонід, Гончарук Яків, Гринько Варвара, Денисенко Лариса, Дерманський Сашко, Дімаров Анатолій, Дяченки Марина та Сергій, Єгорушкіна Катерина, Жиленко Ірина, Жук Михайло, Забіла Наталя, Іваненко Оксана, Калинець Ігор, Керницький Іван, Коломієць Тамара, Королів-Старий Василь, Коцюбинський Михайло, Куліш Пантелеймон, Кротюк Оксана, Лепкий Богдан, Лірник Сашко, Липа Іван, Лотоцький Антін, Магера Микола, Майданська Софія, Малетич Наталка, Малик Галина, Малицька Костянтина, Мацко Ірина, Мирний Панас, Міхаліцина Катерина, Найдич Ніна, Нестайко Всеволод, Ніцой Лариса, Олесь Олександр, Павленко Марина, Перелісна Катерина, Підгірянка Марійка, Пономаренко Марія, Пригара Марія, Роздобудько Ірен, Самійленко Володимир, Симоненко Василь, Слабошпицький Михайло, Смаль Юлія, Стельмах Михайло, Стельмах Ярослав, Стороженко Олекса, Струтинський Василь, Сухомлинський Василь, Терен Віктор, Трублаїні Микола, Тютюнник Григір, Українка Леся, Франко Іван, Храплива-Щур Леся, Чубач Ганна, Чухліб Василь, Шевчук Валерій, Ярмиш Юрій.

Батьків заповіт — українська народна казка

Був собі чоловік та жінка. Було у них три сини, два розумних, а третій дурний. А коло них жив один пан. Була у нього донька, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі стане весело. Той пан взяв і збудував скляну гору, таку височенну, що як глянеш на вершечок, то голову так задираєш, що аж шапка спадає. Посадив там пан доньку геть на самий верх і сказав так:

– Хто доскочить до неї конем, тому вона буде жінкою.
Занедужав старий дід і каже:
– Сини мої! Як я умру, то щоб ви кожної ночі читали наді мною книжки. Один одну ніч, другий – другу, а третій на третю, поки й кінчаться дев’ятини.
Сказав і помер. Пішов старший син Кіндрат на могилу, прочитав слів троє та й пішов у хату. Настала друга ніч, пішов другий, Василь, постояв трохи й пішов у ясла. Там і проспав до самого ранку. Настає й третя ніч. Береться дурний Терешко за книжку, йде на могилу, стає й читає та б’є поклони аж до землі. От ледве стало на світ благословлятися, ще й півні не співали, виходить старий дідусь із ями й каже:
– На тобі три палички. Цю дай старшому братові, цю середньому, а цю собі візьми.
Приходить Терешко додому і хвалиться своїм братам, яка пригода з ним трапилася, а ті давай сміятися з нього. Кажуть:
– Пішов, понаходив десь надворі палички та й хочеш нас обдурити.

Старший брат Кіндрат узяв, та як жбурне об землю свою паличку! Коли де не взявся кінь, такий вороний, як галка. Кіндрат мерщій на того коня та й поскакав до гори, де сиділа панночка. Спинив коня й каже:
– Отепер доскочу, моя буде!
Розігнався, скочив – та тільки до половини й сягнув. З тим і вернувся додому. Середній брат питає:
– А що, доскочив?
– Ні!
– Е, це, мабуть, вона мені судилася! – каже.
Кинув паличку середній брат. Коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього та й поїхав до тієї гори. Скочив, трохи до панночки не сягнув, але… Приїхав додому, а брат питає:
– Ну що, доскочив?
– Та ні! Мабуть, у всьому світі немає такого коня, щоб міг до панночки доскочити.
Дурний сидить, тільки слухає й сміється з них. А далі встав з печі та як кинув паличку, так де не взявся кінь. Та такий, наче золотий, що й глянути не можна, аж очі засвічує. Терешко мерщій на того коня та як скочив, то враз і доскочив до дівчини.

На другий день музика грає у пана, танцюють дівчата й парубки, а люди проходять мимо й питають:
– Де це музики так грають?
– Е, це у пана. Мусив доньку віддати за Терешка дурного, ото сьогодні й весілля!

Українська література 5 клас (обов’язкова) | Позакласне читання, твори з української літератури

Міфи і легенди українців: «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини», «Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина», «Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли і мушлі».
Народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожців», «Ой Морозе-Морозенку».
Народні казки: «Про правду й кривду», «Мудра дівчина», «Ох», «Летючий корабель», «Яйце — райце», «Микита Кожум’яка». «Батькова заповідь», «Срібний волосок»( Література рідного краю).
Літературні казки: Франко: «Фарбований Лис», «Осел і Лев».
В.Королів – Старий «Хуха — Моховинка».
В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон».
Д.Павличко «Золоторогий олень».
Г.Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».
Загадки. Прислів’я та приказки.
Глібов Л. Віршовані загадки: «Химерний, маленький…», «Що за птиця?»
Вірші: «Хто вона?», «Хто розмовляє?», «Хто сестра і брат?»
Літописні оповідання: «Три брати – Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Святослав укладає мир з греками і повертається до Києва. Смерть Святослава», «Володимир вибирає віру», «Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам» (на основі «Повісті минулих літ» у переказі В.Близнеця).
«Повість временних літ».
Олесь О. «Ярослав Мудрий» (із кн. «Княжа Україна»)
Шевченко Т. «За сонцем хмаронька пливе», «Садок вишневий коло хати» (напам’ять)
Тичина П. «Не бував ти у наших краях!», «Гаї шумлять…», «Блакить мою душу обвіяла…» (вивчити напам’ять 1 вірш на вибір).
Малицька К. «Соловей». Література рідного краю.

Гуцало Є. «Лось», «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають…».
Майк Йогансен «Собака Джан». Позакласне читання.
Рильський М. «Дощ», «Осінь – маляр із палітрою пишною…», «Люби природу не як символ…» (вивчити напам’ять 1 вірш на вибір).
Тютюнник Г. «Дивак».
Вінграновський О. «Перша колискова», «Бабунин дощ», «Сама собою річка ця тече», «Сіроманець».
Шевчук В. «Панна квітів»
Попович Н. «Казка про Галюсю і матір-зозулю». Література рідного краю.
Васильченко С. «В бур’янах».

Українська народна казка — Батьківські поради (Збірка)

Українська народна казка – Батьківські поради (Збірка)

Казки, записані і упорядковані Петром Пойдою: “Піп і циган”, “Ведьмідь і павучок”, “Батьківські поради”.

ПІП І ЦИГАН
Був у одному селі піп, а в сусідстві з ним жив циган. Коли надійшла пора косити сіно, піп позвав цигана.
Домовилися так. Циган буде косити цілий день і за це матиме платню — одну торбину кукурудзи.

Почав циган косити.
Косив цілий день, а коли сонце заходило, став говорити попові про розрахунок за роботу.
Піп йому і каже:
— Дивися! Ще день не минув, бо сонце хоч і заходить, але його брат — місяць — світить.
А це місяць уже зійшов був.
Бачить циган, що нічого не вдієш, і вирішив косити далі. Косив цілу ніч, аж поки місяць не зайшов. Тоді піп позвав цигана, щоб дати йому платню.
Прийшов циган із торбиною та взяв із собою ще й мішок. Прорвав у торбині дно і наставив діркою над мішком.
Сипле піп у торбину кукурудзу, а вона через дірку у мішок висипається.
Помітив це піп і став на цигана кричати.
А циган і каже:
— Коли в сонця з’явився брат, що світив мені цілу ніч, я мовчав. А тепер, коли я взяв торбиного брата, тобто мішок, то і ви не кричіть. Треба шанувати родичів.
Так циган перемудрив зажерливого попа.

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК
Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі лізе Павучок.

— Що це ти собі надумав? По мені, Ведмедеві, лазити?! —роздратовано пробурмотів Ведмідь.
Розсердився на Павучка і хотів був його вбити.
Що міг вдіяти маленький Павучок проти такого велетня?
— Простіть мені, вуйку! Я більше не буду,— почав благати Павучок Ведмедя.— Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.
— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити?— здивувався старий Ведмідь.— Яка з тебе поміч?
Але все-таки пожалів маленького і відпустив його.
Через деякий час у ліс прийшли мисливці.
Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини так і нема. Хотіли вже додому повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя і почали за ним ганятись. Бідний Ведмідь не знав, куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Побіг скоренько до тої ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли і стали неподалік від скелі.
— А може, наш бурмило заліз у он ту яму, що під скелею,— сказав один з мисливців.
— Туди він не міг залізти,— озвався другий мисливець.— Хіба ти не бачиш — там повно павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?
— Це правда!— підтвердили інші мисливці.
Постояли, покрутились та й пішли далі шукати.
А старий бурмило сидить собі тихесенько у тій ямі і від страху ні живий ні мертвий. Так налякався, бідолаха, так перепудився, що не смів навіть поворухнутись. І сидів там довго-довго.
А коли вже набридло сидіти, то вирішив визирнути і подивитись, чи нема якої небезпеки.
Лізе Ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить — яма посновану густим павутинням, а Павучок гойдається на ній і сміється.
— Бачите, вуйку!— озвався Павучок до Ведмедя.— Якби не моє павутиння, то вас уже давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».
— Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті,—відповів зі сльозами на очах старий Ведмідь.
Відтоді Ведмідь ставиться до Павучка з великою повагою і вдячністю.

БАТЬКІВСЬКІ ПОРАДИ
Жив у одному селі чоловік, і був у нього син.
Якось батько каже йому:
— Слухай,   сину! Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожний день нові   чоботи і щоби тобі всі люди кланялися.
Задумався     син     над батьковими словами і питає:
— Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи і примусити всіх мені   кланятися?
Засміявся старий і говорить :
— Дуже   легко,   сину! Матимеш у кожному селі доброго товариша — будеш мати і свою хату. Щоб на кожний день були нові чоботи, треба їх щовечора чистити, і на ранок вони будуть як нові. І вставай, сину, рано — раніше всіх — і йди на роботу, і роби, а ітимуть на роботу люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

Батьків заповіт — Українська народна казка

— Хто доскочить до неї конем, тому вона буде жінкою.

Занедужав старий дід і каже:

— Сини мої! Як я умру, то щоб ви кожної ночі читали наді мною книжки. Один одну ніч, другий — другу, а третій на третю, поки й кінчаться дев’ятини.

Сказав і помер. Пішов старший син Кіндрат на могилу, прочитав слів троє та й пішов у хату. Настала друга ніч, пішов другий, Василь, постояв трохи й пішов у ясла. Там і проспав до самого ранку. Настає й третя ніч. Береться дурний Терешко за книжку, йде на могилу, стає й читає та б’є поклони аж до землі. От ледве стало на світ благословлятися, ще й півні не співали, виходить старий дідусь із ями й каже:

— На тобі три палички. Цю дай старшому братові, цю середньому, а цю собі візьми.

Приходить Терешко додому і хвалиться своїм братам, яка пригода з ним трапилася, а ті давай сміятися з нього. Кажуть:

— Пішов, понаходив десь надворі палички та й хочеш нас обдурити.

— Отепер доскочу, моя буде!

Розігнався, скочив — та тільки до половини й сягнув. З тим і вернувся додому. Середній брат питає:

— А що, доскочив?

— Ні!

— Е, це, мабуть, вона мені судилася! — каже.

Кинув паличку середній брат. Коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього та й поїхав до тієї гори. Скочив, трохи до панночки не сягнув, але… Приїхав додому, а брат питає:

— Ну що, доскочив?

— Та ні! Мабуть, у всьому світі немає такого коня, щоб міг до панночки доскочити.

Дурний сидить, тільки слухає й сміється з них. А далі встав з печі та як кинув паличку, так де не взявся кінь. Та такий, наче золотий, що й глянути не можна, аж очі засвічує. Терешко мерщій на того коня та як скочив, то враз і доскочив до дівчини.

На другий день музика грає у пана, танцюють дівчата й парубки, а люди проходять мимо й питають:

— Де це музики так грають?

— Е, це у пана. Мусив доньку віддати за Терешка дурного, ото сьогодні й весілля!

10 заповідей Януша Корчака для батьків

08.05.2014

Януш Корчак — видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі заради дітей.

У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще. Вдруге — коли відмовився бігти з варшавського гетто. А в третій — коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися у вагон поїзда, що відправлявся в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:

— Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.

— А діти?

— Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.

— Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди — мерзотники.

Кажуть, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відволікти їх від важких думок. Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного і людського життя, що не виникає сумнівів — це було саме так.

Януш Корчак — педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями — дітьми з варшавського «Будинку сиріт», хоча міг би врятуватися.

Після всього сказаного можна більше нічого не знати про Корчака. Пропонуємо вам ознайомитися з принципами виховання дітей, рекомендованих цією неймовірною людиною.

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений — її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина — це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це — та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це — розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою — неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею — радій, бо дитина — це свято, яке поки що поруч.

Українська література 5 клас (обов’язкова)

Міфи і легенди українців: «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини», «Берегиня», «Дажбог», «Неопалима купина», «Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли і мушлі».
Народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожців», «Ой Морозе-Морозенку».
Народні казки: «Про правду й кривду», «Мудра дівчина», «Ох», «Летючий корабель», «Яйце — райце», «Микита Кожум’яка». «Батькова заповідь», «Срібний волосок»( Література рідного краю).
Літературні казки: Франко: «Фарбований Лис», «Осел і Лев».
В.Королів – Старий «Хуха — Моховинка».
В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон».
Д.Павличко «Золоторогий олень».
Г.Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».
Загадки. Прислів’я та приказки.
Глібов Л. Віршовані загадки: «Химерний, маленький…», «Що за птиця?»
Вірші: «Хто вона?», «Хто розмовляє?», «Хто сестра і брат?»
Літописні оповідання: «Три брати – Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь», «Святослав укладає мир з греками і повертається до Києва. Смерть Святослава», «Володимир вибирає віру», «Розгром Ярославом печенігів. Початок великого будівництва в Києві. Похвала книгам» (на основі «Повісті минулих літ» у переказі В.Близнеця).
«Повість временних літ».
Олесь О. «Ярослав Мудрий» (із кн. «Княжа Україна»)
Шевченко Т. «За сонцем хмаронька пливе», «Садок вишневий коло хати» (напам’ять)
Тичина П. «Не бував ти у наших краях!», «Гаї шумлять…», «Блакить мою душу обвіяла…» (вивчити напам’ять 1 вірш на вибір).
Малицька К. «Соловей». Література рідного краю.
Гуцало Є. «Лось», «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають…».
Майк Йогансен «Собака Джан». Позакласне читання.
Рильський М. «Дощ», «Осінь – маляр із палітрою пишною…», «Люби природу не як символ…» (вивчити напам’ять 1 вірш на вибір).
Тютюнник Г. «Дивак».
Вінграновський О. «Перша колискова», «Бабунин дощ», «Сама собою річка ця тече», «Сіроманець».
Шевчук В. «Панна квітів»
Попович Н. «Казка про Галюсю і матір-зозулю». Література рідного краю.
Васильченко С. «В бур’янах».