Разное

Я українка вірш: Я – українка – О. Василенко – Я — Українка!

Я українка! - Картинки анимации и стихи. Доброе время года!

Найкраща жінка

Найкраща жінка в світі - українка, 

Немов весна манлива і п’янка, 

Тендітна ти, мов лебедя пір’їнка, 

Дзвінка й висока пісня солов’я. 

 

Ясна веселка, радість, насолода, 

Роса ранкова, квітка польова, 

Ти промінь щастя, серця нагорода, 

Джерельце ласки, спокою, добра. 

 

Розквітла гілка, сяюча зірниця, 

Душі відрада, мудрість і краса, 

Очам твоєї вроди не напиться, 

Твій дар від Бога - сонячна душа. 

 

Молитва тиха, ніжна колискова, 

Найкраща мати, жінка і сестра, 

Ти України, гордість і основа, 

І в тебе з нею доленька одна. 

 

Найкраща в світі жінка -українка, 

До пари їй вкраїнський чоловік, 

Дбайливий батько, люблячий коханий, 

Землі і жінки мужній захисник.  

автор МАК

Я дівчина-українка

І цим я пишаюсь,

В Українську вишиванку

Залюбки вдягаюсь.

 

Ми є діти українські.

Український славний рід,

Дбаємо, щоб про нас маленьких і великих

Добра слава йшла у світ.

 

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

автор Юлічка   stihi.in.ua

Я дитина українська

 Я дитина українська,

 Вкраїнського роду,

 Українці – то є назва

 Славного роду.

 

 Україна – то край славний,

 Аж по Чорне Море,

 Україна – то лан пишний

 І степи і гори.

 

 І як мені України

 Щиро не кохати?

 Мене ненька по-вкраїнські

 Вчила розмовляти.

 

 І як мені України

 Щиро не любити?

 Мене вчили по - вкраїнські

 Господа молити.

 

 За свій рідний край і нарід

 Я Господа молю:

 Зішли, Боже, Україні

 І щастя і долю!

автор Ю. Шкрумеляк

5 сучасних українських віршів, які доторкнуться до вашої душі

Але це помилка. Українська творчість ніколи не помре. Серед творчої спадщини сучасних українських поетів (відомих та не дуже) можна відшукати дуже гідні твори.

Як казала Ліна Костенко "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". Повірте, ця поезія доторкнеться до вашої душі.

"Бабусине серце"

Бабуся плаче, дивлячись новини,
Бійці щодня вмирають у бою,
Бо кожен з цих бійців — чиясь дитина,
Що не побачить вже свою сім'ю….
Це бачачи, розчулилась бабуся
І почала розмову затяжну:
«Не можу я, коли на це дивлюся,
Не згадувати ще одну війну.
Там не питали, хто ти — українець,
Вірмен, чи росіянин, чи казах….
А що ж тепер? Хто друг, а хто — злочинець?
Країна знову тоне у сльозах
Хіба за це тоді ми воювали?!
Що вибороли ми у ту весну?!
Хотіли ми, щоб діти не страждали,
Онуки щоб не знали про війну……
А внуки наші юні, зовсім діти,
Переживають муки ті ж страшні,
Боролись ми, щоб у війні не жити,
Та мусимо вмирати у війні…..»

 

Автор: Дарина Федорович

 "Я - Українка!"

Я українка, тут моє коріння,
Тут моє серце, мова, почуття,
Тут перше слово, спогади безцінні,

Тут перші кроки до пошани й визнання,

Я українка, в мене сині очі
І так багато в серці доброти,
А ще, я точно знаю чого хочу
І досягаю власної мети,

Я українка, серцем і душею
Куди б мене в житті не повело,
Я завжди пам’ятаю рідну землю
І жовті колоски, що за вікном,

Я українка, я така багата
В мене є все, що треба для життя,
А головне, що поруч рідна, мама
І що найважливіше - це сім’я…

Я українка, і в неділю в ранці
До церкви із молитвою прийду,
Подякую за все, що зараз маю,
А ще, здоров’я в Бога попрошу,

Я українка, з вірою в майбутнє
І з посмішкою буду далі йти,
Я українка, що б там не казали
В моєму серці Україна назавжди!

Автор: Марія Скочиліс

 "Вокзал, під’їхав потяг з зони АТО..."

Вокзал, під’їхав потяг з зони АТО
І по спині пробіг легенький холодок
А на платформі виглядає сина мати:
“Мій милий де ти? Покажи себе, синок!”
***
Мільйон разів в уяві малювала,
Що обійме його, притисне до грудей
Години дві з надією чекала
Вже на вокзалі не лишилося людей.

***
Пішла до дому, розпачем розбита
Та сподіваючись весь час лише на краще
А із дверей стирчали парні квіти
Маленький лист ,мовляв немає більше Саші…
***
А що тепер для чого існувати?
Війна забрала молодого журавля.
Йому б ще жити, в вись злітати і злітати!
Та замість неба, крила всипала земля…
***
Тече сльоза, її не зупинити.
Болить душа, болітиме весь вік.
Це дуже страшно, що життя втрачають діти!
А ще страшніше-материнський серця крик.

Автор: Ткач Ольга

 

"Замість тисячі слів - кілька серцю важливих зупинок..."

Замість тисячі слів - кілька серцю важливих зупинок,
неминучість яких відправляє всі відстані вдаль.
Так важливо знайти надорожчу у світі людину,
щоб на двох поділити всі злети і мрії, й печаль...

Як важливо відчути, що життя усміхнулось на мить,
навіть небо нестримно-осіннє чомусь не таке.
Просто впертий наш світ зрозумів, що потрібно любити,
все безмежне в любові: у ній є найкраще людське.

І чи значить щось більше? Чи "більше" насправді існує?

Чи можливо створити із мрій щось далеке й не те?
Не народжуйте гордість, бо гордість все нищить й руйнує,
А любов- це безмежність, це вічне, нестримне, святе...

Автор: Оксана Карпевич

"Рідна моя, Маріє"

Рідна моя Маріє, звита чекання путами,
очі твої з іконними я вечорами плутаю,
шлю їм палкі молитви, щирістю помережані.
Шкода, що люті битви нас розділили межами.

Шкода, що небосхили нас розгубили відстанню.
Бог його тільки знає, скільки війна нас їстиме...
Бог його тільки знає. Ти лиш молись. Почується.
Жди, моя мила. Щастя буде й на нашій вулиці.

Рідна моя Маріє, вірою в серці змучена,
душу звиває туга тернами преколючими,
горнеш листи до лона... жди, моя зоре, жди мене.
Кожна твоя молитва гріє новими силами.

Кожна твоя надія бронню стає під кулями.
Знаєш, якби не ти, ми вже давно поснули би.
Серцем тобі схиляюсь, серцем з святою дякою.
Скільки, мене рятуючи, сліз ти своїх проплакала...

Рідна моя Маріє, серце моє залишене,
квітни, як ти умієш, в горі поганім вишнею,

квітни, моя єдина, цвітом своїм мальованим,
раптом тебе не стріну... нас тут багато сховано.

Бог його тільки знає, виживу чи не виживу,
що мене тут чекає в цьому багатті хижому.
Серцем тебе благаю: жди, моя пташко, жди мене.
Жди і молись, Маріє, Богу молись всесильному.

Автор: Ю.Іванчикова

Вірші про Україну (Юлія Хандожинська)

ВОЛОШКОВА УКРАЇНА

Україно моя, вишиванко співуча,
Україно моя, розмаїттям квітуча,
Цвітінням садів, щебетанням в гаях,
Золотом – колосом, що у полях.

Там де волошки блакиттю сміються,
З сонечком жовтим за руки візьмуться,
Зіллються в родину – ці два кольори,
І так затріпочуть, немов прапори.

 

* * *

 

УКРАЇНА

Україна – не просто слово,
Україна – це наша мова,
Україна – земля вкрита житом,
Що так сонячно небом зігріта,

Україна – сади, щедроти,
Україна – пісень дзвінкі ноти,
Україна – Дніпро грай-водою,
Україна – це ми із тобою,
Україна – це ти, Україна – це я,
Україна – це наша велика, сім’я!

 

* * *

 

ЛЮБІТЬ СВОЮ ВКРАЇНУ

В солодкім сні і наяву
Любіть всім серцем Україну,
Красу її вічно живу
І мову й пісню солов’їну.

Хай квітне сонях під вікном
І хай цвіте завжди калина,
Хай щастя прийде в кожен дім
До всіх людей на Україну.

 

* * *

 

УКРАЇНСЬКА КРАСА

Краси такої не знайдеш ніколи,
Краса, яка розквітла в Україні,
Втішається зерном родюче поле,
І дзвінко чути співи солов’їні.

Купається роса в зелених травах,
Калина запишалася в намисті,
Гуляє промінь сонця на отавах,

І хвилі в ріках вітер гонить чисті.

 

* * *

 

БЕРЕГИНЯ ДУШІ

Україно моя, берегиня,
Ти колиска, пісень глибина,
Україно моя, Батьківщина,
Ти, як батько і мати одна.

Хай радіють, зростають в нас діти,
Різнобарв’ям рясніють сади,
Нам без тебе ніяк не прожити,
Ми у тебе, а в нас є лиш ти.

 

* * *

 

БАТЬКІВЩИНА

Нема землі такої, як у нас,
Сміється колосок, низько схилився,
Вона – земля єдина із окрас,
Де ти, де я на світі народився.

Десь у полях, лісах, гущавині,
Де вітер неспокійний заблудився,
Де трави перешіптують пісні,
Де обрій сонцю тихо поклонився.

Чужих земель ніколи не шукайте,
Чужих стежок не змушуйте топтати,
В своїх краях щасливі виростайте,
Де Батьківщина рідна ненька–мати.

 

* * *

 

ОДНА УКРАЇНА

Країн є багато на світі
Та тільки одна Україна!
Це там, де волошки у житі
Це там, де моя Батьківщина.

Де птахи у небо летять
І зтрушують легкі пір’їнки,
Де друзі горою стоять,
Де в квітах сховались домівки.

 

* * *

 

МОЯ УКРАЇНА

Україно моя солов’їна,
Народились ми в твоїх казках,
Твоя мудрість в вишневих перлинах
Процвітає, мов маки в полях!

Я для тебе від серця найкращі
Заспіваю чарівні пісні,
І нехай, наче квітка зростає,
Слава й гордість твоєї душі!

 

* * *
 

 
БАРВИСТІ ПЕРЕВЕСЛА

Барвисті мови перевесла,
Хай не зникають, а живуть,

Із діда прадіда воскресла,
Її величність, сила, суть.

Мова в піснях, віршах лунає,
В небо молитвою летить,
Хто рідну мову забуває,
В країні нічого робить.

Мова, як світла вишиванка,
Бринить у сонячнім раю,
І де б не була, завжди зранку,
Зігріє душеньку мою.

 

* * *

 

МИ - ВІЛЬНІ!

Від серця й до серця – одна Україна,
Козацький ще дух не погас,
Сьогодні не впадемо ми на коліна
В складний, непростий для всіх час.

Ми – нація, дух міцний, ті, хто повстали
Із заходу, сходу, дорослі й малі,
Ми стільки вже бачили всього й втрачали
Що ми не підемо з своєї землі!

 

* * *

 

УКРАЇНКОЮ Я НАРОДИЛАСЬ

Українкою я народилась
І сприймаю усе так, як є,
Я з дитинства співать научилась
В серці пісня зі мною живе.

Я народилась тут, і тут живу,
Де цвіт калини, липи пахнуть медом,
Біжу через роки я до батьків
І щастя мені більшого не треба.

Моя родина тут, мій рідний край,
Додолу трави гнуть сріблясті роси,
Із джерела я черпаю кришталь,
А травами прикрашу довгі коси.

Знаю дороги із порогу поведуть,
Із сумом тихо скажу: «Прощавай!»
Зміняє ніч на день, та не забуду
Улюблений батьківський рідний край.

Бо все тут почалося із батьків,
Які дали любов мені і крила,
Життя відкрили на широкий світ,
Щоб я була для них тільки щаслива.

За матеріалами: https://storinka-m.kiev.ua/

Вірші про Україну - ВІРШІ ПРО УКРАЇНУ - ВІРШІ ДО СВЯТ - Файли для завантаження

У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває, 
Місця, де родилися, завжди святі. 
Хто рідну оселю свою забуває, 
Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає, 
Лелеки здалека нам весни несуть. 
У рідному краї і небо безкрає, 
Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині, 
Її підхопили поля і гаї. 
Її вечорами по всій Україні 
Співають в садах солов ї.

І я припадаю до неї устами, 
І серцем вбираю, мов спраглий води. 
Без рідної мови, без пісні, 
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
М. Бакая

 

З ТОБОЮ
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,
Напоєна дощами,
І як веде розмову степ
З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить – 
Дніпро до моря лине, -
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
П. Осадчук

 

Я - УКРАЇНКА
Я - українка! 
Горджуся й радію, 
Що рідною мовою 
Я володію,
Шевченковим словом 
Умію писати 
Слова мелодійні 
І вірші складати.
Я - українка! 
Живу в Україні, 
На вільній, єдиній 
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість: 
Ліси і садки. 
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні, 
І гори, й долини, 
Цвіт білосніжний 
У лузі калини. 
В душі моїй солодко 
Грає сопілка, 
Бо я з України, 
Бо я - українка!
О. Василенко

 

УКРАЇНІ
Україно,
Ти - сонце весняне, 
Моя рідна, моя золота... 
Твої древні задумані храми, 
Старовинні чудесні міста –
Ніби в казці, де час зупинився, 
Щоб усе, що було, пригадати: 
Тихі співи і танці вогнисті, 
Щебетання в садку біля хати, 
І тумани, і роси краплисті, 
І героїв славетних життя, -
І мале босоноге дитя, 
Що біжить радо з піснею в поле 
І сміється, хоч ніженьки коле!..
Я. Черняк

 

КРАЇНА МОЯ — УКРАЇНА
Мої нескінченні дороги 
Сплелися, мов доля моя, 
Я знову вернув до порога, 
Де батьківська рідна земля.
Країно моя — Україно, 
Ще пращурів пам ять жива, 
Знайома тут кожна стежина, 
І сонце мене зігріва.
Хай пісня твоя, Україно, 
Злітає, як птах у блакить, 
А мова твоя солов їна 
У кожній оселі звучить.
Піду у садочок вишневий, 
Послухаю спів солов я, 
Там ранок зустріну рожевий, 
Тобі я вклонюся, земля.
Ф. Пантов

 

СОНЯЧНИЙ ДІМ
Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»
А. Німенко  

 

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов їну. 

Між братніх народів, мов садом рясним, 
сіяє вона над віками… 
Любіть Україну всім серцем своїм 
і всіми своїми ділами. 

Для нас вона в світі єдина, одна 
в просторів солодкому чарі… 
Вона у зірках, і у вербах вона, 
і в кожному серця ударі, 

у квітці, в пташині, в електровогнях, 
у пісні у кожній, у думі, 
в дитячий усмішці, в дівочих очах 
і в стягів багряному шумі… 

Як та купина, що горить — не згора, 
живе у стежках, у дібровах, 
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, 
і в хмарах отих пурпурових, 

в грому канонад, що розвіяли в прах 
чужинців в зелених мундирах, 
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях 
до весен і світлих, і щирих. 

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, 
і сльози, і все до загину… 
Не можна любити народів других, 
коли ти не любиш Вкраїну!.. 

Дівчино! Як небо її голубе, 
люби її кожну хвилину. 
Коханий любить не захоче тебе, 
коли ти не любиш Вкраїну… 

Любіть у труді, у коханні, у бою, 
як пісню, що лине зорею… 
Всім серцем любіть Україну свою — 
і вічні ми будемо з нею.
Володимир Сосюра

 

РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Ю. Косинська

 

МОЯ УКРАЇНА
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була 
І волю свою боронила невпинно. 
Нарешті збулося - її здобула 
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи 
Чарує нас пісня дзвінка солов їна 
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, на плесами вод, 
Будь в дружбі і праці міцна та єдина. 
Хай буде щасливим твій вільний народ, 
Прекрасна моя Україно!
Микола Верещака

 

МИ Є ДІТИ УКРАЇНСЬКІ
Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата,
Рідний Край наш - Україна,
Красна та багата.
Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід - українці
Всі до нас подібні.
Рідна віра: Свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова: нею вчились
Бога прославляти!
Присягаем наш Край Рідний
Над усе любити,
Рідний нарід шанувати
І для нього жити.
Присягаєм - рідну віру
Завжди визнавати,
По-вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.
Як ріка в гору не піде,
Як сонце не згасне,
Так ми того не забудем,
Що рідне, що власне.
Що нам рідне, те нам буде
І красне і гоже!
Присягаєм, що так буде
Поможи нам, Боже!
Юрій Шкрумеляк

 

МАТИ-УКРАЇНО!
Перше наше слово з нами повсякчас, 
Мати-Україно, ти одна у нас! 
Ниви і діброви, і садів окрас — 
Рідна мати Батьківщино, 
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх, 
І дзвенить дитячий безтурботний сміх. 
Нам зоріє доля світла і ясна. 
Рідна мати Батьківщино, 
Ти ж у нас одна!
М. Сингаївський

 

Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.

Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори.

І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнські
Вчила розмовляти.

І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по - вкраїнські
Господа молити.

За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя і долю!
Ю. Шкрумеляк

 

ПІСНЯ
Живи, Україно, живи для краси, 
Для сили, для правди, для волі!.. 
Шуми, Україно, як рідні ліси, 
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги, 
І руки не скрутять ворожі: 
Стоять твої вірні сини навкруги 
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях 
І жити, і вмерти з тобою, 
І прапори рідні в кривавих боях 
Ніколи не вкрити ганьбою!
О. Олесь

 

МОЯ УКРАЇНА
На росах, на водах,
На всіх переходах
Курличеш мені в журавлиних ключах,
Моя Україно,
Родима країно,
Ясні небеса в материнських очах.
Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно.
Моя Україно,
Колиско-калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
З тобою розлука —
Гірка моя мука,
Печаль журавля без гнізда в чужині.
Моя Україно,
Білявко-хатино,
З твойого вікна світить доля мені.
М. Ткач

 

УСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА
Буває, часом сліпну від краси. 
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– 
оці степи, це небо, ці ліси, 
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори, 
усе моє, все зветься – Україна. 
Така краса, висока і нетлінна, 
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко 

 

ЦЕ МОЯ УКРАЇНА
Зацвітає калина, 
Зеленіє ліщина, 
Степом котиться диво-луна, 
Це моя Україна, 
Це моя Батьківщина, 
Що, як тато і мама, одна.
Анатолій Камінчук

 

КОЛЬОРОВІ МІСТА
Мов дивна мапа, олівці: 
Червоний – місто Чернівці.
Оранжевий – Одеса-мама, 
Хоч кольорів там – ціла гама!
Нас кличе жовтий без утоми
До себе в гості у Житомир!
Як на ланах зелене збіжжя, 
Зелене місто Запоріжжя.
А старовинний Борислав
Блакитну барву нам прислав.
По синій навіть важкодуми
Спішать мерщій куди? У Суми.
Лиш фіолетовий і досі я
Ще не назвав. Це ж – Феодосія!
Всі кольори запам’ятати
Поможуть вам міста, малята!
Володимир Верховень

 

УКРАЇНСЬКА МОВА
Золоте курчатко 
В золотій торбинці 
Принесло сьогодні 
Літери дитинці. 
А дитина з літер 
Збудувала слово. 
І звучить, як пісня, 
Українська мова.
Ганна Чубач

 

ВОЛОШКИ
Ми ходили в поле зранку –
Я, Богданчик і Оксанка.
І у житі між стеблинок
Назривали волошинок.
І мені здалося трошки,
Що синесенькі волошки
Під промінням сонця зранку –
Ніби очі у Оксанки.
А Богданчик гордовито
Нам промовив: – Стигле жито
І волошки світло сині
То – мов прапор України!
Микола Щербак

 

МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА
Я маленька українка –
Треба всім це знати,
Українець є мій тато,
Українка – мати.
Українкою вродилась,
Українка буду,
Та про рідну Україну
Ввік я не забуду.
Уляна Федасюк

 

УКРАЇНСЬКІ КВІТИ
Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі.
Ганна Черінь

 

МИ МАЛЯТА УКРАЇНСЬКІ
І кримчани, і сумчани,
Луганчани, і кияни
Кажуть донечці і сину:
В нас держава – Україна!
Разом всі – одна сім’я ми:
Донеччани й полтавчани,
Харків’яни й вінничани.
Мелітополь, Кіцмань, Сміла –
Разом ми велика сила!
В Сімферополі і Львові 
Хай лунає рідне слово!
І одеські, і волинські
Ми малята українські!
І бажає нам здоров’я
Прикарпаття й Подніпров’я,
Чернігівщина й Буковина,
Й вся велика Україна.
Олена Полянська

 

ТАК ЛЮБИМО УКРАЇНУ
Матері ласкаві очі
і долоні рідні-рідні
вперше ти побачив, хлопче,
тут, у нашій Україні.
Білу хату, вікна сині,
сонце, ліс, потоки рвійні –
вперше ти побачив, сину,
теж у нашій Україні.
І стежина прибережна,
шлях широкий, друзі вірні –
все тобі відкрилось вперше
тут, у нашій Україні.
І тому, як рідну матір,
дорогу твою, єдину,
як весну, пісні крилаті –
так любімо Україну.
Віктор Терен

 

КРАЇНА МОЯ — УКРАЇНА 
Мої нескінченні дороги 
Сплелися, мов доля моя, 
Я знову вернув до порога, 
Де батьківська рідна земля. 

Країно моя — Україно, 
Ще пращурів пам ять жива, 
Знайома тут кожна стежина, 
І сонце мене зігріва. 

Хай пісня твоя, Україно, 
Злітає, як птах у блакить, 
А мова твоя солов їна 
У кожній оселі звучить. 

Піду у садочок вишневий, 
Послухаю спів солов я, 
Там ранок зустріну рожевий, 
Тобі я вклонюся, земля. 
Ф. Пантов

 

ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ 
— Як ти любиш Україну, 
Мій маленький друже? 
— Нашу рідну Україну 
Люблю дуже, дуже! 

— З Україною нікого 
В світі не боюся. 
І щоранку я до Бога 
За неї молюся. 

Щоб була щаслива, дуже, 
Щоб була багата. 
Я люблю її так дуже, 
Як маму і тата. 
О. Лупій

 

ПІД РІДНИМ ПРАПОРОМ
Стань під прапор синьо-жовтий — 
Стяг відважних прабатьків, 
Доторкнися позолоти 
Запорозьких козаків, 

Доторкнися голубизни 
Патріотів-вояків. 
Стань під прапором Вітчизни 
Серед гордих юнаків. 

І засяє над тобою 
Найдорожче із клейнод, 
Шануватимеш з любов ю 
Рідну армію і флот, 

Будеш гордим за чесноти 
Героїчних прабатьків. 
Стань під прапор синьо-жовтий 
Запорозьких козаків.

Вірші про Україну, рідний край - Про Україну, українську мову - ЧИТАТИ ОНЛАЙН

загрузка...

МАТИ-УКРАЇНО!

Перше наше слово з нами повсякчас,

Мати-Україно, ти одна у нас!

Ниви і діброви, і садів окрас  –

Рідна мати Батьківщино, Ти ж одна у нас!

 

Хай же мир і дружба поєднають всіх,

І дзвенить дитячий безтурботний сміх.

Нам зоріє доля світла і ясна.

Рідна мати Батьківщино, Ти ж у нас одна!

 

У РІДНОМУ КРАЇ

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

 

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

 

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

 

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами збідніє,збідніє земля назавжди.

Р. Купчинський

 

 

МІЙ КРАЙ

Україна – край мій рідний

Від Кавказу по Карпати,

І веселий, і свобідний,

І великий, і багатий.

 

Де є в світі кращі ріки,

Як Дністер, Дніпро-Славута?

Хто покине їх навіки,

Тому в серці вічна смута.

 

Де є в світі кращі гори,

Де таке повітря свіже?

Де шумлять так гарно бори

І хвилює спіле збіжжя?

 

Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють?

Де ж солодше пахнуть квіти –

Як у нашім любім краї!

П. Осадчук

 

З ТОБОЮ

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

 

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

 

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

О. Василенко

***

Я – українка!

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію,

 

Шевченковим словом

Умію писати

Слова мелодійні

І вірші складати.

 

Я – українка!

Живу в Україні,

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

 

Де все мені в радість:

Ліси і садки.

Озера й річки,

І глибокі ставки,

 

Лани неосяжні,

І гори, й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини.

 

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України,

Бо я – українка!

Я. Черняк

 

УКРАЇНІ

Україно, Ти – сонце весняне,

Моя рідна, моя золота...

Твої древні задумані храми,

Старовинні чудесні міста –

Ніби в казці, де час зупинився,

Щоб усе, що було, пригадати:

Тихі співи і танці вогнисті,

Щебетання в садку білях ати,

І тумани, і роси краплисті,

І героїв славетних життя, –

І мале босоноге дитя,

Що біжить радо з піснею в поле

І сміється, хоч ніженьки коле!..

Ф. Пантов

 

КРАЇНА МОЯ – УКРАЇНА

Мої нескінченні дороги

Сплелися, мов доля моя,

Я знову вернув до порога,

Де батьківська рідна земля.

 

Країно моя – Україно,

Ще пращурів пам'ять жива,

Знайома тут кожна стежина,

І сонце мене зігріва.

 

Хай пісня твоя, Україно,

Злітає, як птах у блакить,

А мова твоя солов'їна

У кожній оселі звучить.

 

Піду у садочок вишневий,

Послухаю спів солов'я,

Там ранок зустріну рожевий,

Тобі я вклонюся, земля.

М. Підгірянка

 

РІДНИЙ КРАЙ

Де у світі кращі гори,

Де таке повітря свіже,

Де шумлять так гарно бори,

І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють,

Де ж миліше пахнуть квіти,

Як у нашім любім краї?

Вірші про Україну | Диалоги мам

БАТЬКІВЩИНА 

«Що це є Батьківщина?» - раз питалась Оля,
а батько радо відповів на це дитині:

«Знай, Батьківщина - це ріка, що серед поля,
поза селом, ген, попід лісом, тихо плине,
це в саді нашому дерева, зілля, квіти,
це на ланах пшениця золотокоса,
це той, що віє з піль, пахучий теплий вітер,
це на левадах скошена трава в покосах,
це наші всі пісні і молитви щоденні,
це рідна мова - скарб, якого ти не згубиш,
це небо, синє вдень, а серед ночі темне,
це, моя Олю, все, що ти так щиро любиш».
(Богдан-Ігор Антонич)

БАТЬКІВЩИНА

Я часто думаю про те,
Що є одна земля,
Де виросли батьки,
Де виріс ти і я.

Це та земля, де вперше полюбив,
Де смуток очі радісні залив...
Там мати лагідно співала колискові,
Я через них пізнав світи казкові.
Там батько, посміхаючись мені
Розповідав історії смішні.

Ти ненька наша, рідна Україно,
Нема на світі ріднішої країни,
Ніж ти одна: безмежна і квітуча,
Людьми багата, горда і співуча.

Я українець і я горджусь собою,
Одним майбутнім зв’язаний з тобою.
Майбутнім світлим, бер розбрату й горя,
Де люди будуть дружніми аж від Карпат до моря.

І якщо кожен з нас повірить хоч на мить,
І в серці іскорка любові не догорить
Я знаю, буде користь Україні -
Близькій душі і серцю Батьківщині!
(Микола Бурукин)

ДЕ УКРАЇНА?

Україна в давній славі,
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах,
В рідних синіх водах.
Україна в тих долинах
І високих горах,
На степах буйних, широких
У гаях, у борах.
Україна в білих селах,
У густих садочках,
У хрещатому барвінку,
У синіх квіточках.
Україна на яворах
Пташкою співає;
На стрілецькії могили
Голову схиляє.
Україна в чорноземі,
Що родить пшеницю, -
В глибинах, що дають нафту
І сіль-сировицю.
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній, -
Україна в рідній школі,
В майбутності ясній.
Україна в чистих хатах,
І в сільській церковці, -
У дитячому серденьку,
В розумній головці,
Україна в ясних зорях,
В сонці, що над нами, -
І в очах добрячих, ясних
Рідненької мами.
(Юрій Шкрумеляк)

МИ Є ДІТИ УКРАЇНСЬКІ

Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата,
Рідний Край наш - Україна,
Красна та багата.

Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід - українці
Всі до нас подібні.

Рідна віра: Свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова: нею вчились
Бога прославляти!

Присягаем наш Край Рідний
Над усе любити,
Рідний нарід шанувати
І для нього жити.

Присягаєм - рідну віру
Завжди визнавати,
По-вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.

Як ріка в гору не піде,
Як сонце не згасне,
Так ми того не забудем,
Що рідне, що власне.

Що нам рідне, те нам буде
І красне і гоже!
Присягаєм, що так буде
Поможи нам, Боже!
(Юрій Шкрумеляк)

Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
(Юрій Шкрумеляк)

СЛОВО УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ

Хто ти, хлопчику маленький?

Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!

А по чім тебе пізнаю?

По вкраїнському звичаю,
В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова,
Українська в мене мова.

А скажи, де Край твій рідний?

Там, де неба круг погідний,
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні;
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає,
Де Карпат вершки високі,
Де потоків дна глибокі;
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро, старий Славута;
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну любу свою.

Як поможеш свому люду?

Пильно все учитись буду,
Щоб свої мене любили,
А чужі щоби цінили,
Щоб про мій народ питали,
Україну шанували.
Чи при праці, чи в забаві,
Все послужу рідній справі.
Ні маєтку ані труду
Жалувати я не буду,
Щоб народові Вкраїни
Помогти устать з руїни, -
Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й честі.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!
(Юрій Шкрумеляк)

ЗДРАВИЦЯ БАТЬКІВЩИНІ

Дорога Батьківщино,
Україно, моя.
Милий край тополиний
І степи і моря.
Пісня лине в Карпати
Від південних морів,
Щоб була ти багата
На дочок і синів.
В цьому краї зростали
І батьки, і діди,
Рідний край відстояли
Від ганьби і біди.
Серце радісно б’ється
У країні батьків,
Хай дитинство сміється,
Лине радісний спів.
Щоб вишневі садочки
Навесні розцвіли,
Щоб синочки і дочки
Твої в мирі жили.
На своїй Україні,
Серцю милій землі
Незалежній і вільній,
І в містах, і в селі.
Хай ти будеш здорова,
Україно моя,
І щаслива, і нова
Буде доля твоя.
(Генріх Акулов)

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ, ЯК СОНЦЕ, ЛЮБІТЬ...

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
(Володимир Сосюра)

ЛЮБИМО УКРАЇНУ

Любимо! I знаємо за вiщо.
Зроду так не чулися на силi.
I любов доводимо на дiлi,
У трудi й на димнiм бойовищi.
Любимо Вкраїну, та не слiпо,
Щирим серцем, чистою душею.
I не можем жити, мов без хлiба,
Нi вона без нас, нi ми без неї.
Любимо не ту, що поза часом
Ще iснує у чиїйсь уявi.
А й стару, оплакану Тарасом,
I нову - у величi i славi.
Любимо ходу її чудову,
До схiд сонця личенько умите.
Карi очi, невмирущу мову,
Серце, добротою оповите.
Любимо не здалеку, а зблизька.
Не заочно - на її роздоллi.
Наша це i мати, i колиска,
I не треба iншої нам долi.
Любимо у радостi i тузi,
Сили не шкодуємо для неї,
Щоб сiяла вiчною зорею
У братерськiм вольному союзi.
(Олександр Пiдсуха)

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ

Я люблю кожну квіточку в полі
І струмок, що до річки біжить.
І високі, до неба, тополі
Й чисту-чисту небесну блакить.

І у синьому небі лелеки,
Й журавлину осінню печаль.
Й споришеві стежки, що далеко
Розійшлись по землі в синю даль.

У маленькі свої долоньки
Я промінчики сонця ловлю.
Україну мою, рідну неньку,
Я усім своїм серцем люблю.
(Надія Красоткіна)

ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ

Любов у нас до Батьківщини
Іде із серця глибини.
Ми — патріоти України,
Її ми дочки і сини.

Хоч за походженням людини
Й тече у жилах інша кров,
Ми — громадяни України,
До неї вірна в нас любов!

Тут народились ми й живемо,
Тут щастя випало рости.
Палку любов в серцях несемо
Ми — українці, я і ти!

І сила, й мудрість до людини
Від Матері-Вітчизни йде.
Ми — патріоти України
І кращої нема ніде!

Нам наймиліша і єдина
Вітчизна за усі світи!
Чарівна, рідна Україна,
Ми — українці, я і ти!
(Надія Красоткіна)

ЛЮБИ СВІЙ КРАЙ

Люби свій край, моя дитино,
Бо тут з’явився ти на світ.
Це місце зветься — Україна!
І звідси ти почнеш політ.

Тут пісня мами колискова,
Чарівна казка перед сном.
І наймиліша рідна мова,
Калина й мальви під вікном.

А на високій тополині
Лелеча лагідна сім’я.
І небеса високі сині,
І ніжна пісня солов’я.

Люби свій край, моя дитино,
Тут з-під верби джерельце б’є,
А край наш рідний Україна —
Це найдорожче, що в нас є!
(Надія Красоткіна)

МОЯ УКРАЇНА

Моя найкраща в світі сторона,
Чарівна, неповторна, Україно!
Для мене в цілім світі ти — одна
І рідна, й мила, дорога, єдина.

Ми всі малі пагінчики твої
Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.
Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,
Та нам судилось в Україні жити.

Ми — патріоти, дочки і сини,
Для твого блага все в житті здолаєм!
Бо ти найкращий, краю мій ясний,
Вітчизну й матір ми не вибираєм.

А просто любимо, бо ця земля свята,
Вона нас народила і зростила.
Вітчизною зовемо неспроста,
Бо нам вона дала і душу, й крила.
(Надія Красоткіна)

МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль ведуть дороги в світ.

І найдорожча рідна мова —
Джерельцем радісно дзвенить.
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить.

Усе найкраще і єдине,
І радощі усі, й жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!
(Надія Красоткіна)

МОЯ ЗЕМЕЛЬКО

Моя земленько ти ріднесенька,
як твій чар описати?
Не затихла ще моя пісенька,
Щоб про тебе співати.
Ніч невидная, ніч тихесенька,
Але сон не приходить.

Моя земелько ти ріднесенька
Святе моє кохання,
Для тебе було перша пісенька,
Тобі буде й остання.
(Марійка Підгірянка)

УКРАЇНКА Я МАЛЕНЬКА

Українка я маленька
Українці батько й ненька
І сестричка, братик милий
На вкраїні народились.

Не забуду я ніколи
Знак мій – тризуб в синім полі
Україна – край мій рідний,
Що був славний і свобідний.

А як буду вже велика,
Не злякаюсь труду, лиха
Буду братам помагати
Слави й долі добувати.

А тепер я вчитись буду
Тої праці того труду
Щоб пішла скрізь добра слава
Що я Українка жвава.

Гей гуртуймось та лучімся
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для вкраїни жити!
(Марійка Підгірянка)

МАЛЕНЬКІ НАШІ НОГИ 

Маленькі наші ноги
Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть.

Маленькі наші руки,
Та кріпнуть і ростуть.
На службу Україні
Всю працю віддадуть.

Дитячі в нас сердечка
Та щире в них чуття.
Любити Україну
Будуть ціле життя.
(Марійка Підгірянка)

МАРШ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

Гей, гуртуймось та лучімся,
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.

Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку звучну.

Нехай вчує ненька мила
Й наші рідні поля,
Що росте в них наша сила,
А з силою-доля!
(Марійка Підгірянка)

МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА

Моя країна – Україна,
Сонячна держава.
І дорослому, й дитині
Жити в ній – цікаво.

Щовесни сади квітують,
Солов’ї співають.
У країну Україну
Гості приїжджають:

Із Америки, з Кавказу.
З Праги і Варшави.
Бо в країні Україні
Гостювать – цікаво.

У столиці – світлі лиця.
В селах – щирі люди.
Я за тебе, Батьківщино,
Завжди горда буду!
(Ганна Чубач)

МОЯ УКРАЇНА

Ти шляхом праведним й святим
Йшла до волі, Україно!
Ти перед ворогом своїм
Не ставала на коліна.
Ти до омріяних зірок
Йшла крізь терна, йшла крізь терна.
Ти в душах сіяла добро,
Наче зерна, наче зерна

Приспів:
Є на світі моя країна,
де червона цвіте калина,
Гори, ріки і полонина -
Це моя Україна.
Є на світі моя країна,
Найчарівніша, як перлина,
В моїм серці вона єдина -
Це моя Україна!

Де б я на світі не була,
Ти зі мною, Україно!
Ти моя мати, що дала
Мені мову солов'їну.
Тут я пила із джерела
Чисту воду і до рання.
Тут я п'янію без вина
В ніч медову від кохання.

Приспів
Ти до омріяних зірок
Йшла крізь терна, йшла крізь терна.
Ти в душах сіяла добро,
Наче зерна, наче зерна.
(муз. Ніколо, Сл. Ю. Рибчинського)

НАШІЙ УКРАЇНІ

Україно, ненько, ми іще малі -
Хочем жити в мирі на своїй землі,
Щоб співав у небі пісню волі птах,
Щоб літати легко в вишиваних снах...

За народ стражденний і священний твій
Ми тобі, Вкраїно, шлем уклін земний!
Хоч іще маленькі, та в серцях вогонь -
Палко припадаєм до твоїх долонь.

Трісне чорна скеля, і заб'є ручай,
Бо добро і правда переможе, знай!
А нещастя й біди кануть в небуття...
Завтра зійде сонце миру і життя!
(Наталка Книшова)

НІЖНО НЕНЬКА КОЛИСАЛА

Ніжно ненька колисала
Українських козачат,
У любисточку купала
Милих сонечок дівчат.

Підростають наші діти,
Наче вишеньки в садку,
Розквітають, ніби квіти,
У бабусі в квітнику.

Щедре сонечко сміється,
Кличе діток на лужок.
Там співаночками в’ється
І танцює моріжок.

А лелека, мов сторожа,
Володіння огляда.
На лужку сміється гоже
Україна молода!
(Лель-Анатолій Загрудний)

СЛАВЕНЬ УКРАЇНІ

За селом садочок
Фруктами рясніє,
Ніби хтось віночок
Радості посіяв.

За садочком нива
Колоситься здавна,
Піснею щаслива,
Пшеницями славна.

А у зелен-гаї
На рясній калині
Соловей співає
Славень Україні
(Лель-Анатолій Загрудний)

ДОЛЯ МАТІНКИ ЗЕМЛІ

Перепілонька в житах
З пісні в’яже літо.
І вплітає в неї птах
Сонцедайне жито.

Жайвір промені напнув
На свої цимбали
І веселої утнув –
Серце заспівало.

Тучним золотом ріллі
Колоситься нива.
Доля матінки землі
Піснею щаслива.
(Лель-Анатолій Загрудний)

УКРАЇНА

Країна чудова –
степи і Карпати,
зелені сади
біля кожної хати.
Як символ верба
і червона калина.
Вкраїну люблю –
це моя Батьківщина.
Тут чистеє небо
і сонце в зеніті,
зерно золотаве
і грона налиті.
Тут слово правдиве
і мова єдина.
Тебе я люблю,
ти моя, Україна!
(Ольга Тесленкова)

УКРАЇНА

Йде Пізнайко по шляхах,
По зарошених стежках
І питає в дітлашні:
– Це ж чиї дзвенять пісні?
– Наші.
– А оці рясні лани,
Що не змірять ширини?
– Наші!
– А оці густі ліси
Дивовижної краси?
– Наші.
– А чиї стрімкі річки
Мчать до моря навпрошки?
– Наші.
– А чиї гірські верхи
Височіють навкруги?
– Наші.
– А осяяні міста,
Де малеча вироста?
– Наші.
– А матусі та батьки
Цих країв трудівники?
– Наші.
– Як же зветься ця земля,
Гарна зблизька і здаля?
– Україна
(Тамара Коломієць)

МОЯ УКРАЇНА

На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.

Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.

На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.

В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.

Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.

Квітуй, мов калина, на плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
(Микола Верещака)

СЛАВА ТОБІ, УКРАЇНО!

Урочиста ода

Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.

Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.

Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.

Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
(Микола Верещака)

КАЛИНА

Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.

На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.

У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.

Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…

Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
(Микола Верещака)

КОЗАЦЬКИЙ ДУХ

Україно моя калинова!
Скільки лиха народ твій зазнав,
Поки вітер святої обнови
На просторах твоїх загуляв.

Скільки раз вороги ненаситно
Зазіхали на землю твою.
І ти волю свою непохитно
Боронила в смертельнім бою.

Про незламність твою і відвагу
По всім світі розносився слух,
Джерелом тої сили й наснаги
Був козацької вольниці дух.

Він гойдався в колисці вербовій
Під зажурливий матері спів,
І зростав у добрі і любові
Вільний син українських степів.

Хмільний вітер із Дикого поля,
Терпкі запахи росяних трав
І палке поривання до волі
З молоком материнським вбирав.

Недарма молодим козачатам –
Здавна звичаї ці повелись –
Батько й мати справляли спочатку
Коня доброго, шаблю і спис.

І міцніли козацькії лави,
Гартувались, як сталь, у вогні.
Дух козацької волі і слави
Підіймав наш народ до борні.

Крізь століття зневаги й сваволі,
Через терни страждань і біди
Ясна зірка жаданої волі
Україні світила завжди.

І здійснилася мрія народу:
На початку новітніх століть
Україна, здобувши свободу,
Як держава могутня стоїть!
(Микола Верещака)

ЯК ТО ВЕСЕЛО ЖИТЬ НА ВКРАЇНІ!

Нема в світі країни такої,
Як Україна наша свята.
Кожний тут у розкоші, в спокої
І граблями добро нагорта.

Тут усяк, як та пташечка, вільний;
Всяк блюде інтереси суспільні,
А від щастя уголос кричить:
«Як то весело жить на Вкраїні!

Як то весело жить!»
От вам приклади. Пан хуторянський
Без напасті живе й без біди.
Бо сповняє закон християнський

І кругом молодець хоч куди:
По-старому живе він донині.
Добре спить, а вже їсть — щогодини
І, наївшись, як пень той, лежить.

Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
Старшина в волосному правленню,
Як в раю, прожива цілий вік.

Йому шану і гроші в кишеню
Мусить кожний нести чоловік.
А крім грошей, ще всякі дарини,
Сала, борошна повні торбини…

Що комора його аж тріщить.
Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
От глитай. Обідравши побожно

На селі усіх бідних людей,
Він живе так бундючно, вельможно,
І сьогодні накликав гостей.
Він справляє свої іменини —

Всі веселі і п’яні, як свині,
А музика реве і гримить —
Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!

Гершко-жид два шиночки поставив,
Він не вмів роззявлятись на ґав —
За два роки село так поправив,
Що й одежу з людей постягав.

А селяни, хто вже й без свитини,
Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині,
А у Гершка в кишені бряжчить.
Як то весело жить на Вкраїні!

Як то весело жить!
А вельможа — «спокойствия ради» —
Він нічим не турбується сам
І живе при якімсь там уряді,

Свою ж землю наймає жидам.
Вони слать йому гроші повинні,
А вельможі до грошей голінні
І уміють їх гарно спустить.

Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
Тільки бідний народ наш стражденний
Нарікає на долю гірку

У зневазі, у праці щоденній;
Не всміхнеться вона мужику.
Йому тільки нема ні хвилини,
Поки кожний засне в домовині;

Він під гнітом тяжким аж пищить.
Дуже весело жить на Вкраїні!
Дуже весело жить!
(Володимир Самійленко)

 

 

10 проникливих віршів про любов – Bookmarin

10 проникливих віршів про любов

У ще зимові дні, коли весна все ближча з кожним днем, з кожним усе більш впевненим променем сонця, усе більш довгим і світлим вечором, у серцях людей прокидається одвічна спрага ніжності, любові й ласки. Чомусь саме у цей час, наче втомившись від зимових буднів, душа хоче тепла. І в ці дні кожен переживає любов гостріше: хтось ту, якій вже багато років, хтось ту, яка в самому розквіті, а хтось ту, яку лише чекає. Для вас сьогодні – 10 проникливих і тонких віршів про кохання від майстрів слова, які ризикнули поділитися найсокровеннішим.

***
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

(Ліна Костенко)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

Марії

Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов — як день,
не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
і всі сонця з усіх небес на світі, —
моя любов горітиме яркіш
за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
що вітер їх під зорями колише, —
моя любов пахтітиме міцніше
над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
і в серце зір цей буде хай світити, —
зачарувать мене не зможе він —
твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
над зорі всі, зоря моя єдина!

(Володимир Сосюра)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

***

Все було. Дорога закричала,
Блиснули байдужі ліхтарі.
Ти пішла від мене до причалу
І згоріла в полум’ї зорі.

Вибухали дні незрозуміло
І життя котилося моє…
Але там, де ти тоді згоріла,
Кожен ранок сонце устає.

(Василь Симоненко)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

***
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

(Максим Рильский)

***
Не печалься, не журися, мила,
Усміхнись і не корись жалю.
Напинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: я тебе люблю.

Дмуть вітри і підіймають хвилі,
Океан житейський клекотить.
Переможем чи впадем безсилі?
Шлях далекий і важкий лежить.

За кормою закипає піна,
Хмариться на обрії блакить.
Будь за мене впевнена й спокійна,
Хай тебе майбутнє не страшить.

Побажай удачі кораблю
І люби, як я тебе люблю.

(Микола Луків)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

***
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, —
на сьогодні, на завтра, назавжди! —
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти — окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

(Ліна Костенко)

***
Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно — до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,
Як шелестить, кипить травнева злива?
Увесь наш вік — одна жагуча мить,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами…
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

(Микола Луків)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

ЗАКОХАНА

Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під’їзду всі.
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі.

Били блискавки ще тривогу,
Розтинаючи небосхил, –
І веселка тобі під ноги
Опустилась, чудна, без сил.

Довго вітер уперто віяв,
Але чомусь і він тепер,
зазирнувши тобі під вії
У волоссі твоєму вмер.

Через вулиці нахололі
Повз очей зачарований хміль
Йшла ти в сонячнім ореолі
Невідомо куди й звідкіль.

Йшла, та й годі. Може, з роботи,
В магазини чи на базар.
Дріботіли маленькі боти
Об розчулений тротуар.

Не дивилася ні на кого,
Йшла й не чула, напевне, ніг.
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх.

(Василь Симоненко)

***

Йду, і не маю сліз, минаючи квартали,
Немов недобрі сни, позбавлені небес,
І все в мені бринить – і стале, і нестале,
І весь великий борг, і страх великий весь.
Хай яблука впадуть – і навіть ті останні,
Що важчі, ніж слова, та легші молитов.
…Є особливий час – час постаті в тумані,
Якій усе одно. Якій усе – любов.

(Маріанна Кіяновська)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

***
Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю.

(Ліна Костенко)

10 проникливих віршів про любов10 проникливих віршів про любов

Можливо, вас зацікавить добірка атмосферних та затишних віршів про осінь, зимових віршів чи пронизливих поезій про кохання від українських поетів. Також пропоную до вашої уваги повну добірку віршів за програмою ЗНО з української літератури.

Leave a Reply