Разное

Вірш про мову 4 рядки: Вірші про рідну мову – 40 віршів про українську мову

Содержание

Вірші про рідну мову

НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
М. Сингаївський




РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко



РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
С. Воробкевич



РІДНА МОВА
Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова –
Цілий чвіт вона відкриє!

Бережіть її малята,
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила…
В. Терен

 


РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.

Ця мова для мене,
Як мати, єдина.
С. Жупанин



ХТО ЯК ГОВОРИТЬ
Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити зайці і зайченята,
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка...
Говорять навіть квіти з блискучими зірками...
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю,
Слово подяки від дитини
За нашу рідну мову,
За мову України.
Л. Полтава



РІДНА МОВА

Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці —
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти
Людям, дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
В. Гринько



РІДНА МОВА


Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.

Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!
К. Коврик



РІДНА МОВА
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
Л. Забашта



СЛОВО
А Вкраїни мова —                     
Мов те сонце дзвінкотюче,        
Мов те золото блискуче,            
Вся і давність, і обнова —         
Українська мова. 

Розцвітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово
Розцвітай же, слово!

Хай ізнов калина
Червоніє,  достигає,
Всьому світу заявляє:

Я — країна Україна —
На горі калина!
П. Тичина



МАТУСИН ЗАПОВІТ
Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
М. Хоросницька



РІДНА МОВА В РІДНІЙ ШКОЛІ
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш
І дорожче в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в Вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп'ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова!
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
— В рідній школі — рідна мова!

І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета
— Рідна мова в рідній школі.
О.  Олесь



РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, —
То України мова барвінкова, —
Така багата й вічно молода.
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Юлія Косинська



УКРАЇНСЬКА МОВА
Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.
Г. Чубач



РІДНЕ СЛОВО
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.
А.  Камінчик



РІДНА МОВА
Буква до букви —
І виникло слово.
Слово до слова —
Звучить рідна мова.
І. Січовик



ВСЯ МОЯ РОДИНА

Мати, мова, Батьківщина -
От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова -
Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати -
Нас повік не роз'єднати.
М. Сингаївський



РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
Ю. Косинська



УКРАЇНСЬКА МОВА
Мово моя українська —

Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана.
І аж до скону залишена
В серці моїм.
В. Бичко



ЛИШ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Українські діти
Всім говорять сміло:
Свій народ любити —
То велике діло.

Лиш по-українськи
Любо говорити,
І по-українськи
Господа молити.

Треба й чужі мови
Старанно вивчати,
Та з усіх найбільше
Рідну шанувати.
А. Незнаний



НАША МОВА
Мова наша, мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова —

Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.

Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ю. Рибчинський



НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА
Солов'ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже: — Ця пісня
Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина:
— Пам'ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов'їна,
Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни —
Пам'ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни.
В. Кленц



ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
Ф. Пантов



ВІРШ ПРО МОВУ
На білому світі,
На чорній землі
Є мова у квітів,
Є мова в зорі.
Є мова у бджілки,
В метелика й клена,
В бузкової гілки,
В любистку зеленого.
Є мова в калини,
В дрімучого лісу,
У річки й стежини,
В осіннього листу.
Та тільки тому,
Хто цурається
Рідної мови,
Не промовлять вони
Ані слова.
А Камінчук



РІДНА МОВА
Мова кожного народу
Неповторна і — своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,—
Бо ж єдина — так, як мати,—
Мова в кожного із нас!
Л. Забашта



* * *
Ой, яка чудова – українська мова!
Не загинула вона у течії віків.
Мова солов’їна, мова колискова
Рідного народу і моїх батьків.
 


Помоги другим! Жми

< Предыдущая   Следующая >

Збірка віршів про українську мову

 

Юрко Шкрумеляк

МОЛИТВА ЗА РІДНУ МОВУ
 
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

 

* * *

 

Марійка Підгірянка

ОЙ, ЯКА ЧУДОВА, СВІТЛА І БАГАТА

Ой, яка чудова,
світла і багата
українська мова,
мова мами й тата!
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.

 

* * *

 

Григорій Вієру

НАША МОВА

Соловей мовчить на дубі 
У годину вечорову — 
Зачудовано і любо 
Слуха нашу рідну мову.

І коли б він став шукати 
Слів до пісні чарівної,
То набрав би їх багато 
З мови нашої живої.

 

* * *

 

Роман Завадович

УКРАЇНСЬКА МОВА 

Гей, яка чудова, 
Свіжа і багата 
Українська мова! 
Мова мами й тата! 

Мова мами й тата, 
Діда і бабусі,
Знаю її добре,
Ще краще навчуся.

 

* * *

 

Микола Лотоцький

МОВА

Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на  вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово,
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві—
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

 

* * *

 

Василь Симоненко

МОЯ МОВА

Все в тобі з'єдналося, злилося -  
Як і поміститися в одній! —  
Шепіт зачарований колосся,  
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,  
Що підносять правду в вишину,  
Вченому ти лагідно відкрила  
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,  
Квітувать в поемах і віршах,  
Бо в тобі — великого народу  
Ніжна і замріяна душа.

 

* * *

 

Володимир Забаштанський

ЯК НЕМА БЕЗ ЗІРОК НЕБОЗВОДУ

Як нема без зірок небозводу,  
Як блакиті без сонця нема,  
Так і мови нема без народу,
і народу без мови нема.  

 

* * *

 
 
Антоніна Каніщєнко

ВИВЧАЙТЕ МОВУ УКРАЇНСЬКУ

Вивчайте мову українську –
дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
прекрасну, милу і чудову,
як материнську пісню колискову.

 

* * *


 
Микола Сингаївський 

НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
 

Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова.

 

* * *

 

Степан Жупанин

РІДНА МОВА

По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.
По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.

 

* * *

 

 Пилип Вакуленко

МОЯ ТИ РІДНА, ГОРДА МОВО!

Як не любить ту мову нашу?  
Мені вона найкраща в світі,  
Гарніша, ніж весняні квіти...  
І, як найпершої любови,  
Не заміню тієї мови!  
її ніколи не віддам  
В поталу недругам. Не дам  
Над нею кпити і сміятись,  
Щоб легкодухим не страхатись,  
Скажу за тебе гнівне слово,  
Моя ти рідна, горда мово!

 

* * *

 

Сидір Воробкевич

РІДНА МОВА
 

Мова рiдна, слово рiдне!  
Хто вас забуває,  
Той у грудях не серденько,  
А лиш камiнь має.  
Як же мову ту забути,  
Що нею учила  
Нас всiх ненька говорити,  
Ненька наша мила.  
Ой, шануйте, поважайте  
Рiднесеньку мову,  
I навчайтесь розмовляти  
Своїм рiдним словом.  

 

* * *

 

Олена Пчілка

РІДНЕ СЛОВО
 

Так довго сподівана, ждана година
Настала для рідного слова мого:
Не так, як приборкана, смутна пташина,
Озветься воно із затишку свого;
Не так, — весняним жайворонком у полі
Вкраїнськая мова тепер залуна
І гомоном вільним по всьому роздоллі,
По всій Україні озветься вона.
Дарма, що по небу весняному тучі
Громадою темною швидко летять,
Не страшно пташині ні грому, ні бучі -
Крізь хмари бо промені сонця мигтять!
Дзвінкий жайворонок то вгору, до сонця,
Зів’ється, де сяє йому любий рай,
То пісню співа й до людського віконця... -
Лети ж, рідне слово, лети в рідний край!

 

* * *

 

Юрій Рибчинський

НАША МОВА

Мова наша, мова –
мова кольорова,
в ній гроза травнева
й тиша вечорова.
Мова наша, мова –
літ минулих повість,
вічно юна мудрість –
сива наша совість...

 

* * *

 

Дмитро Білоус  

ЯКЩО З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній
вимовляється, -
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова - основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!

 

* * *

 

Дмитро Павличко

РІДНА МОВА
 

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов  
пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах
полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

 

* * *

 
 
 Віктор Терен

РІДНА МОВА
 

Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова –  
Цілий чвіт вона відкриє!
Бережіть її малята,
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила.

 

* * *

 

 Варвара Гринько

РІДНА МОВА

Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,  
Вдячне «спасибі»,  
«Вибач» тремтливе, —  
Слово у серці —  
Як зернятко в ниві.  
«Доброго ранку!»,
 «Світлої днини!» —  
Щедро даруй ти  
Людям, дитино!  
Мова барвиста,  
Мова багата,  
Рідна і тепла,  
Як батьківська хата.

 

* * *

 

Валентина Каменчук

МОВУ РІДНУ, СЛОВО РІДНЕ

Мову рідну, слово рідне
Має кожен із людей.
Наша мова українська
З наших уст лине, як пісня,
Л’ється кожен день.
Бережімо нашу мову  
І як маму полюбім,
Бо немає нам рідніших
В цьому світі все гарніших,
Як та мова наша рідна,
Найгучніша з-поміж мов.
Хай завжди говорить мова
І співає, і кричить,
Бо приємно її чути  
Добре нам із нею жить.
Колискова наша мова
Найпрекрасніша із мов,
Тарасова рідна мова
Найулюбленіша з мов.

 

* * *

 

Павло Тичина

СЛОВО

А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова —
Українська мова.

Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово —
Розквітай же, слово!

Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я — країна Україна —
На горі калина!

За матеріалами: "Дванадцять місяців". Настільна книга-календар. Упорядник Ольга Яремійчук. Київ, "Веселка", 1999.

 

* * *

 

Марія Яновська

НАША МОВА

Увібрала наша мова
Запах рідної землі,
Материнське щире слово,
Пісню в небі журавлів,
Спів трембіт, гірських потоків,
Гомін поля і лісів,
Синє небо, яснооке,
Дзвін пташиних голосів.

В рідній мові – мудрість слова,
В ній і сонце, і гроза,
І веселка кольорова,
Світла мамина сльоза.
Мов невичерпна криниця,
Щастя в ній і почуття,
Слово – ніжність, слово – криця,
Світ кохання і життя.

(зі збірки поезій "Не забувай")

 

* * *

 

Галина Потопляк

РІДНЕ СЛОВО

Слова, слова. Ви знаки долі.
Ви рідні звуки золотаві.
Вас промовляють на Подолі.
Вас промовляють у Полтаві.
В селі малому там, де хащі.
На хуторі, де вишні білі.
Слова від мами - ви найкращі.
Слова від тата зрозумілі.
Ви є і перші, і останні.
Ви із колиски, що звисає.
Є пізні звуки й дуже ранні.
Але бува, що звук згасає.
І слово гине, йде з розмови.
І "веретено" - не сучасне.
І вже зима після Покрови,
І замість "гарне" - "кльове", "класне".
Слова пішли, бо постаріли.
Лишились черепки від кухлі.
Лишились печі ті, що гріли.
Лишились бодні, що протухли.
Живуть говірки, діалекти.
Вживаються човни, байдарки.
В студентів гаджети, конспекти.
Живуть і "часіки", й "дзиґарки".
І це все мова, це ознака
Рідні. Ми всі в одній садибі.
За кожну "коцюбу" подяка.
За кожну "борону" спасибі.
Спасибі за ці рідні звуки.
Пишім слова каліграфічно.
Хай промовляють їх правнуки.
Хай рідне слово живе вічно.

(https://www.facebook.com)

 

 

* * *

 

Андрій Малишко

СЛОВО

Є такі: за ніч півтисячі вижене 
Рівних рядків, як нудний потік,
Мені б одне слово — важке, не зніжене,
Щоб серце тримало не ніч, а вік.

Щоб не збивалося на скороговорку,
Сиділо б, як сторож біля воріт,
Курило б зі мною одну махорку,
Ділило б зі мною і хліб, і піт.

І, схоже на мене кожною рисою,
Любило б дороги й рясні громи,
Із синіх дощів під курною завісою 
Ткало б землі моїй килими.

Чи, може, прибравшись веселим хлопчиком, 
Ходило б у дальній мережі доріг,
Схилялось зі мною над кожним окопчиком, 
Над кожним горбком, де боєць поліг.

І якщо народиться вірш із голосом,
Не будем перечити, хай зроста,
Пшениця бринітиме стиглим колосом, 
Литаврами площ загудуть міста.

З твоїми трембітами і потоками,
Шляхами, огнями золотоокими,
Нехай трудівниця земля встає,
Слово моє!
Багаття моє!

 

* * *

 

Андрій Малишко

ЗНАЮ ВІД ЛИСТЯ НЕМАЛО СЛІВ

Знаю від листя немало слів,
З ріками родич в таємному слові, 
Біло-білену мову снігів,
Гімни осені малинові
Знаю... Навчався блакитних собі промов
З плескоту хвилі й людських розмов.
З хліба узяв запахущий сік 
Землі, дощів і залізного плуга,
Ніби я жити сто літ зарік,—
Прибуває потуга.
І все те по крапельці, як на меду,
В свою українську мову кладу.
Нехай лиш не лаються хвалюки,
Що маю у серці своїм потребу,—
Хотів би її розписать на віки 
По травах і людях,
По землях і небу!

 

Гарні вірші про українську мову для дітей різного віку

Вивчати мову – важка робота. Але якщо любити та плекати рідну мову, то наука здається вже не такою непосильною. Якщо змалечку привчати дітей до рідного слова, то вони за власним бажанням будуть спілкуватися по-українськи. Наш сай Mamabook підготував патріотичну, душевну підбірку віршів для дітей, які вкотре продемонструють, наскільки прекрасна, багата наша мова.

КОРОТКІ ВІРШІ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ

***
Буква до букви —
І виникло слово.
Слово до слова —
Звучить рідна мова.
І. Січовик

***
Соловей мовчить на дубі
У годину вечорову –
Зачудовано і любо
Слуха нашу рідну мову.
І коли б він став шукати
Слів до пісні чарівної,
То набрав би їх багато
З мови нашої живої.
Григорій Вієру

***
Ой, яка чудова,
Світла і багата
Українська мова,
Мова мами й тата!
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.
Марійка Підгірянка

***
Мати, мова, Батьківщина –
От і вся моя родина.
Батьківщина, мати, мова –
Три цілющих, вічних слова.
Батьківщина, мова, мати –
Нас повік не роз’єднати.
М. Сингаївський

 

ВІРШІ ДЛЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
ХТО ЯК ГОВОРИТЬ

Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити зайці і зайченята,
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка…
Говорять навіть квіти з блискучими зірками…
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю,
Слово подяки від дитини
За нашу рідну мову,
За мову України.
Л. Полтава

УКРАЇНСЬКА МОВА

Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.
Г. Чубач

РІДНА МОВА

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко

Гарні вірші про українську мову для дітей різного віку

РІДНА МОВА

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
С. Воробкевич

***
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.
С. Жупанин

РІДНА МОВА

Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці —
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти
Людям, дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
В. Гринько

МАТУСИН ЗАПОВІТ

Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
М. Хоросницька

українська мова

РІДНЕ СЛОВО

Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
А. Камінчик

НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО

Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
М. Сингаївський

ЛИШ ПО-УКРАЇНСЬКИ

Українські діти
Всім говорять сміло:
Свій народ любити —
То велике діло.

Лиш по-українськи
Любо говорити,
І по-українськи
Господа молити.

Треба й чужі мови
Старанно вивчати,
Та з усіх найбільше
Рідну шанувати.
А. Незнаний

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гарний вірш про знання української мови для дітей

Вірші про рідну мову

Моєю рідною мовою є українська. Вона лунала у колискових мого дитинства, нею спілкуються мої батьки. Дзвенить вона і в школі, бібліотеці, на вулиці, адже це мова жителів мого краю. За допомогою мови я пізнаю світ, можу помріяти, передати свої відчуття, заспівати чудову пісню. А якою мовою мрієш Ти?

До Міжнародного дня рідної мови для Тебе і всіх шанувальників українського слова я підготував прекрасні вірші про рідну мову. Насолоджуйся творіннями корифеїв вітчизняної поезії та неодмінно вивчи кілька з них напам’ять.

Вірші про мову

Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова,
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
— В рідній школі — рідна мова!
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.
(Олександр Олесь)

Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,
Ти поклонишся знову й знову
Тому, хто виплекав в тобі
Оцю співучу рідну мову.
Народ цю мову прикрашав,
Беріг від роду і до роду.
І в ній відбилася душа
Мого великого народу.
(Микола Пироженко)

Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод:
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
(Терень Масенко)

Вірші про українську мову

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
(Дмитро Павличко)

Молитва за рідну мову

Боже, отче милостивий,
Ти нам дав цю мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну. Нашу власну.
Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати.
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.
Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова —
Мов троянда поміж цвітом.
Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй Волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно в хаті, в церкві, в школі.
Дай діждатись пошанівку
Рідного, святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова.
(Юрій Шкрумеляк)

Слова

Плекатимеш мову — цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, —
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій —
Рясний урожай будеш мати!
(Володимир Олійник)

Вірші про українську мову

Рідна мова

Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, —
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти —
Неповторне слово «Мати» —
Про життя найперше слово…
Друге слово — гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, —
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний…
Ну, а третє слово — «Мила» —
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…
Перейшов усі світи я —
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово — пісня колискова
Мово — матері уста.
(Іван Багряний)

***

Як воду п'ю із чистої криниці,
З-поміж людей вишукую слова.
І наша рідна мова-чарівниця
У віршах повнозвучних ожива.
Цвіте, як квітка маку серед поля.
Дзвенить, як пісня пташки чарівна.
І хоч нелегка в Україні доля,
Та вірю все ж відродиться вона.
І буде людям Україна  мати,
Не мачуха, якою нині є.
І мову рідну будуть шанувати,
Як найбагатіше надбання своє.
(Людмила Савчук)

Українська мова

Пам’яті Тараса Шевченка
Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей й топтали його,
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він знайшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв.
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш.
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб поглянувши сам на творіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
(Володимир Самійленко)

Вірші про українську мову

Любіть рідну мову

Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона, як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
(Федір Пантов)

Рідна мова

Пролетіли роки, ніби білі лелеки
Від того озеречка, від моєї ріки,
І кохання далеко, і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колосково —
Синя птиця народу — на буйних вітрах.
(Любов Забашта)

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
(Дмитро Білоус)

Вірші про українську мову

Мова

Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
(Валентин Бичко)

Буду я навчатись мови

Буду я навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене Україна-мати,
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,
В гніві бився блисками, а в любові — рутою!
(Андрій Малишко)

Мова

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
(Максим Рильський)

Вірші про українську мову

Рідна мова

Мова кожного народу —
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина — так, як мати, —
Мова в кожного із нас!
(Любов Забашта)

* * *

О мово моя!
О місячне сяйво і спів солов'я,
півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це мова моя,
це — мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе й сія,
яка в ній мелодія лине
в натхнення хвилини!
О мово моя, душа голосна України!
Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї,
ти — вибухів огненна вовна,
в той час, коли кличе народи в бої
Вітчизна моя многомовна...
Ти — мрії фіалок і сон конвалій,
й гостріша за крицю багнета...
Ти душу бійця пориваєш на бій
в натхненнім пеані поета...
Тобою звучать і міста золоті,
й заквітчані селами гони...
Ти — зброя ідеї. У битві й труді
єднаєш сердець міліони...
Мов райдуги-арки над морем колон,
що в небо музикою лине,
де славить життя золоте жайворон...
Це — мова моєї Вкраїни.
Це — матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мово вкраїнська!.. Хто любить її,
той любить мою Україну.
(Володимир Сосюра)

Журавлиний псалом

В тому, певно, є й моя провина,
що для тебе був не кращий час...
Наша мово, мово журавлина, —
повернись із вирію до нас.
Зазвучи! Хай серце відпочине,
спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов'їна, —
своїх слів крилатих не втрачай!
Де б не був — додому серце лине.
Де б не жив — все українець ти...
Наша доле, горда, соколина, —
вище хмар насуплених злети!
У долоні упаде пір'їна,
наче лист жаданий від синів.
Позбирай же, ненько Україно,
всіх своїх розкиданих птахів...
(Сергій Цушко)

Вірші про українську мову

Разом з молоком матері в ранньому дитинстві ми, немов губка, вбираємо слова рідної мови. Пісні, казки та вірші про рідну мову — потужний інструмент збереження та розвитку духовної спадщини українців, дбайливо ограненої та подарованої нам прадідами. Тож читай, перечитуй, вивчай напам’ять вірші про рідну мову, слідкуй за власним мовленням, плекай свою мову, бережи її чистоту — і вона ніколи не загубиться в різнотрав’ї інших мов та говірок світу.

Читай також:

Помітили орфографічну помилку? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Вірші про українську мову | Диалоги мам

НАЙДЗВІНКІШЕ СЛОВО
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова…
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова
(М. Сингаївський)

РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
(Д. Павличко)

РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
(С. Воробкевич)

РІДНА МОВА
Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова –
Цілий чвіт вона відкриє!

Бережіть її малята,
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила…
(В. Терен)

РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.
С. Жупанин

ХТО ЯК ГОВОРИТЬ
Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти.
Уміють говорити зайці і зайченята,
По-своєму говорять і риби серед моря,
І у садочку пташка, і у траві комашка...
Говорять навіть квіти з блискучими зірками...
— А як говорять діти?
— Так, як навчила мама!
— Прийми ж, матусю,
Слово подяки від дитини
За нашу рідну мову,
За мову України.
(Л. Полтава)

РІДНА МОВА
Сію дитині
В серденько ласку.
Сійся-родися
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе, —
Слово у серці —
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!» —
Щедро даруй ти
Людям, дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
(В. Гринько)

РІДНА МОВА
Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.

Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!
(К. Коврик)

РІДНА МОВА
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
(Л. Забашта)

СЛОВО
А Вкраїни мова —                    
Мов те сонце дзвінкотюче,        
Мов те золото блискуче,            
Вся і давність, і обнова —        
Українська мова. 

Розцвітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово
Розцвітай же, слово!

Хай ізнов калина
Червоніє,  достигає,
Всьому світу заявляє:
Я — країна Україна —
На горі калина!
(П. Тичина)

МАТУСИН ЗАПОВІТ
Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
(М. Хоросницька)

РІДНА МОВА В РІДНІЙ ШКОЛІ
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш
І дорожче в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в Вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп'ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова!
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
— В рідній школі — рідна мова!
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета
— Рідна мова в рідній школі.
(О. Олесь)

РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, —
То України мова барвінкова, —
Така багата й вічно молода.
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
(Ю. Косинська)

УКРАЇНСЬКА МОВА
Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.
(Г. Чубач)

РІДНЕ СЛОВО
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».
Рідне слово любить ненька,
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
(А.  Камінчик)

РІДНА МОВА
Буква до букви —
І виникло слово.
Слово до слова —
Звучить рідна мова.
(І. Січовик)

ВСЯ МОЯ РОДИНА
Мати, мова, Батьківщина -
От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова -
Три цілющих, вічних слова. 

Батьківщина, мова, мати -
Нас повік не роз'єднати.
(М. Сингаївський)

РІДНА МОВА
Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.

Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!

Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!
(Ю. Косинська)

УКРАЇНСЬКА МОВА
Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана.
І аж до скону залишена
В серці моїм.
(В. Бичко)

ЛИШ ПО-УКРАЇНСЬКИ
Українські діти
Всім говорять сміло:
Свій народ любити —
То велике діло.

Лиш по-українськи
Любо говорити,
І по-українськи
Господа молити.

Треба й чужі мови
Старанно вивчати,
Та з усіх найбільше
Рідну шанувати.
(А. Незнаний)

НАША МОВА
Мова наша, мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова —
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.

Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
(Ю. Рибчинський)

НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА
Солов'ї розливаються ніжно
У зеленім веснянім гаю,
Син до матері каже: — Ця пісня
Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина:
— Пам'ятай, моє миле дитя,
Рідна мова завжди солов'їна,
Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити,
Бо вона, ніби подих весни —
Пам'ятай ти завжди про це, сину,
Рідне слово теплом огорни.
(В. Кленц)

ЛЮБІТЬ РІДНУ МОВУ
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона як добірне зерно.

Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть!
(Ф. Пантов)

ВІРШ ПРО МОВУ
На білому світі,
На чорній землі
Є мова у квітів,
Є мова в зорі.
Є мова у бджілки,
В метелика й клена,
В бузкової гілки,
В любистку зеленого.
Є мова в калини,
В дрімучого лісу,
У річки й стежини,
В осіннього листу.
Та тільки тому,
Хто цурається
Рідної мови,
Не промовлять вони
Ані слова.
(А. Камінчук)

РІДНА МОВА
Мова кожного народу
Неповторна і — своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов'я.

На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,—
Бо ж єдина — так, як мати,—
Мова в кожного із нас!
(Л. Забашта)

Красиві вірші про рідну мову від українських поетів

У скарбничці нашого народу вірші про українську мову посідають одне із найчільніших місць. Здається, про красу рідного слова сказано так багато, що краще її й не опишеш. Тому ми зібрали вірші письменників про мову, які не залишать вас байдужими.

Хоча б один вірш про мову є в творчій спадщині всіх українських письменників. Від Тараса Шевченка, Лесі Українки до Ліни Костенко та Оксани Забужко – це невичерпне джерело натхення, з цим поділилось Радіо МАКСИМУМ.

Зазначимо, що поезії про мову – не лише для дітей, їх має знати кожен українець. Тим паче, що сучасні твори про українське слово напрочуд красиві та глибокі.

Вірші про рідну мову

***

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Максим Рильський

Вірш про мову 4 рядки: Вірші про рідну мову – 40 віршів про українську мову

***

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!

Тарас Шевченко

***

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

***

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…

Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Леся Українка

***

Буду я навчатись мови золотої…
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю
дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене
Україна-мати…

Андрій Малишко

***

Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так, як мати,
мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

Вірш про мову 4 рядки: Вірші про рідну мову – 40 віршів про українську мову
Цитата про мову з вірша Оксани Забужко

***

Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, –
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово “Мати” –
Про життя найперше слово…

Друге слово – гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, –
Звук “Вітчизни” неповторний
І простий, і предковічний…

Ну, а третє слово – “Мила” –
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…

Перейшов усі світи я –
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово – пісня колискова
Мово – матері уста.

Іван Багряний

***

Мова, наша мова, мова кольорова,
В ній гроза травнева, тиша вечорова.
Мова наша, мова — літ минулих повість,
Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова — мрійнику — жар-птиця,
Грішнику — спокута, спраглому — криниця.
А для мене, мово, ти — як синє море,
У якому тоне і печаль, і горе.

Мова наша, мова — пісня стоголоса:
Нею мріють весни, нею плаче осінь.
Нею марять зими, нею кличе літо,
В ній криваві рими, сльози “Заповіту”.

Я без тебе, мово, — без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє!

Юрій Рибчинський

Вірш про мову 4 рядки: Вірші про рідну мову – 40 віршів про українську мову

***

О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила – і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя!
Душа голосна України!

Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти – вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…

О мово вкраїнська! Хто любить її,
Той любить мою Україну.

Володимир Сосюра

***

Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім’ї великій, вольній, новій.

Дмитро Білоус

***

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

Дмитро Павличко

***

Пролетіли роки, ніби білі лелеки
Від того озеречка, від моєї ріки,
І кохання далеко, і юність далеко,
А вони все у небо летять з-під руки.
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може,
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок
Мого серця вкраїнського дикії рожі,
Що засіяли стільки життя сторінок?
Прийняла я дарунок від нені — то мова,
Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,
Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини!
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово.
Що гранилось віками у битвах, в трудах,
Воно визріло вже і співа колосково —
Синя птиця народу — на буйних вітрах.

Любов Забашта

Вірш про мову 4 рядки: Вірші про рідну мову – 40 віршів про українську мову
Уривок з вірша про мову

***

Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній
вимовляється, –
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова – основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!

Дмитро Білоус

***

Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба – кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я – останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова – старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я – син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова – гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я – син великого народу!

Василь Сосюрченко

***

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.

Як же мову ту забути,
Що нею учила
Нас всiх ненька говорити,
Ненька наша мила.

Ой, шануйте, поважайте
Рiднесеньку мову,
I навчайтесь розмовляти
Своїм рiдним словом.

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.

Сидір Воробкевич

***

Колискова пісня, колискова –
то найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани,
скільки в ній тривожності людської,
і надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова –
то солодка материна мова.

Микола Сингаївський

***

Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

Микола Лотоцький

Вірш про мову 4 рядки: Вірші про рідну мову – 40 віршів про українську мову

Джерело: vsviti.com.ua

Вірші про мову © Надія Красоткіна

Мова народу — це не тільки засіб спілкування між людьми однієї нації, це набагато більше. Це і рідний край, безмежні простори полів і лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв’язки, спільні уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна пісня, якої ні в кого більше такої немає. Це спільна радість і спільне горе, схожі долі, це все те, що виливається у рідне слово, однаково доступне для всіх. Рідна мова... У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність і єдність. Мова народу... Вона як дві краплини води схожа на характер людей, які нею розмовляють. А наша рідна українська мова лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ — добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яку довгі десятиліття утискали, виганяли з рідного дому, вважали непотрібною сильні світу цього, все ж вижила і набирає сили, адже вона — душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди. Понад усе на світі вороги нашого народу прагнули позбавити український народ його чарівної мови, так як добре знали, що коли нема мови — нема нації, нема народу. Та все ж вона, мов фенікс, піднялася, воскресла з попелу і руйнування, і заговорила, заспівала на повний голос. Хоч і сьогодні її ігнорують, ніби вона і не є державною. Людці без гордості, без нації, які сьогодні виконують чужу політичну волю, прикладають всі зусилля, щоб знову знищити її, заставити піти в тінь, відступитись від законного права бути головною мовою в Україні. Ні, не можна цього допустити! Звучи, моя мово у серці народу, звучи і співай на повний голос. Люди, будьте пильні, не допустіть наруги над найріднішим, сокровенним, над рідною мовою! Мово рідна моя, не мовчи!

«Вивчати рідну мову так, щоб розмовляти нею вишукано»
Про талановитого волинського педагога і письменника Надію Красоткіну

Писані українськими поетами вірші мовної тематики у нас не рідкість — мабуть, читач пам’ятає, як просто і разом із тим зворушливо писав Тарас Шевченко про наймилішу й найдорожчу для людини — її рідну мову. Тут можна згадати і повчальний творчий приклад Олександра Олеся (вірш «Рідна мова в рідній школі») — його й сьогодні можна знайти в хрестоматіях української літератури, і поезії Дмитра Павличка, і пройнятий щирою любов’ю до своєї мови вірш Максима Рильського «Рідна мова», де автор прагне наблизити до свідомості читача факти витіснення української мови з публічного вжитку, яка, попри всі перепони, «свій дух велично-гідний як житнє зерно берегла». Рідну мову як голос свого народу й чарівний інструмент високо цінували в своїх віршах поети Тамара Коломієць («Моя мово»), Юрій Рибчинський («Мово, наша мова...»), Дмитро Білоус («Здрастуй, Слово, Українська Мово»), Володимир Слєпцов («Найдорожчий скарб») та чимало інших. Культурою повсякденного мовлення українців багато переймався Павло Глазовий («Кухлик, «Мова і язик», «Двомовний кум» тощо). Мовна тематика простежується і в поезіях Ліни Костенко. Відмітна риса її таланту — високий рівень думання. Хіба не звучать вражаюче рядки, що ними починається один із віршів видатної поетеси: «Страшні слова, коли вони мовчать»?..

Ставлення до рідної мови для всіх згаданих поетів — то найвищий критерій моральності, взагалі вартості людини. Цікавим продовжувачем їх національно-ідейної лінії виявила себе Надія Григорівна Красоткіна, талановитий, самобутній і невтомний співець української мови, що своєю поетичною творчістю прагне заронити в душах дітей зерна любові й поваги до рідного слова.

За фахом Надія Красоткіна — учителька початкових класів з багаторічним досвідом, мешкає в Луцьку на Волині. Відома серед освітян як неординарний педагог, письменник і музикант, що плідно й творчо працює на поетичній мовно-просвітницькій ниві. Саме так! Вивчивши її поезію, я виявив багату колекцію віршів мовної тематики в її авторських книжках «Живи, моя мово, у серці народу», «Ми діти твої, Україно», «Свято в школі «Мова рідна моя, не мовчи!», «Виховні бесіди у початкових класах», «Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю», «Виховні заходи», «Учись у дружбі жити», «Вчимося писати твори: Нестандартні уроки розвитку мовлення у 3(2) — 3(4) класах» та інших. Ознайомлення з ними дає підстави стверджувати: їх авторка надзвичайно чутлива до питання культури української мови, що потребує постійного дбайливого догляду, культивування. Сам факт цих видань свідчить про те, що вона — не лише вправний носій української мови, а й неабиякий її шанувальник, просвітник і захисник, чи не єдиний в Україні за своїм вагомим віршованим доробком мовної тематики.

Цінність надбання вчителя-патріота Красоткіної проглядається в кількох ракурсах.

Перше. Поет-лірик допомагає вчителям цікаво й дохідливо формувати в учнів основи знань про українську мову (поезії «Мова українська», «Можна без мови прожити?», «Весь Всесвіт у мові», «У світі дитині не можна без слова» та інші). У своїх ліричних творах, присвячених мові, Надія Красоткіна вчить школярів розуміти, що мова є засобом спілкування між людьми. У вірші Надії Красоткіної «Люби свій край» особливо красномовно говорять наступні рядки: «Люби свій край, моя дитино, / Тут з-під верби джерельце б’є / А рідна мова й Україна — / Це найдорожче, що в нас є!» Ще виразніше ці мотиви виступають в іншій поезії: «Не цурайтесь, люди, мови,/ Не цурайтесь роду... / Як зачахне рідне слово, / Не буде народу».

Друге. Деякі вірші Надії Красоткіної, як, наприклад, «Державна мова», мають у собі очевидний історичний контент: «Я мислю мовою цією, / Я нею змалку говорю / І рідною зову, своєю — / Це де завгодно повторю. // Моя чарівна, дивна мова. / Хто перелічить в ній слова? / Вона прекрасна і казкова, / Весела, щира і жива. // Вона державною вже стала, / Але до волі довго йшла. / Щоразу з попелу вставала... / А скільки спалена була! // На ноги б інша не сп’ялася, / А українська знов жива! / Нарешті стала, відбулася! / Говорить, думає, співа!» Останнє робить цей поетичний твір не просто цінним, а цінним надзвичайно, адже юний читач усвідомлює, що українська мова дійшла до нас з предковічних глибин як незнищенний духовний скарб, без якого немислиме існування нації.

Третє. Українська мова ввійшла в коло найрозвиненіших мов світу. Багатство її, про що педагог-лірик не один раз пише у своїх поезіях, визначається передусім виражальними можливостями слова, щедрістю лексики й фразеології. Яскравою ілюстрацією до цього може бути вірш «Яка наша мова», що закінчується такими рядками: «І тому невипадково / Є в тобі потрібне СЛОВО / На всі випадки життя / І на кожне ПОЧУТТЯ». У низці творів Красоткіна наголошує на важливості бути активним носієм української мови, сприяти її нормальному суспільному функціонуванню.

Четверте. Цікаво, як Надія Красоткіна в своїх поетичних творах вчить дітей оцінювати свою рідну мову, пишатися нею. Наша українська мова, за визнанням автора, «свята, рідна, древня, поетична, велика, рясна, гарна, приємна, найкраща, світла, прекрасна, мелодійна, наймиліша, дзвінка, найдорожча, весела, дивна, чарівна, ніжна, неповторна, крилата...» Ці дорогі нам слова ваблять дітвору щирістю, красою художнього слова та простотою, за якою ховаються зовсім не прості думки.

П’яте. А ще в української мови унікальна милозвучність — вона евфонічна, тобто приємна на слух. В поетичних текстах Красоткіної про це так сказано: вона «для слуху наймиліша», «мелодійна, ніжна», «мила душі українця». Милозвучність вимагає свідомого уникнення незграбності в поєднанні звуків, послідовного й неухильного дотримання вимовних норм. А тому в одному з віршів-повчалочок Надія Красоткіна слушно зауважує: «...Слово — це вам не полова, / А язик — не помело. / Думай, як казати слово, / Щоб не соромно було!»

Шосте. Серед особливих надбань Надії Красоткіної назвемо також пісні мовної тематики. Крім поезій, вона, будучи од природи музично обдарованою, писала й музику до них. Шість зафіксованих мною пісенних творів цього тематичного напряму, створених нею, органічно поєднуються за змістом та стилем виконання і складають своєрідний мікроцикл мовних пісень («Мово, чарівна моя, не мовчи!», «Прекрасні звертання», «Мова у серці народу». «Вчимо рідну мову», «Чарівні слова», «Не цурайтесь мови»). Дітям вони подобаються. Зауважимо, що три з них увійшли до книжки Валерія Федоренка «Ігровий університет: Інтелектуально-пізнавальні ігри україністичної тематики», де узагальнено досвід столичного педагогічного колективу Українського коледжу імені Василя Сухомлинського. Пісні волинської вчительки легко співаються, бо мають виразну, красиву мелодію, що одразу запам’ятовується.

І врешті, сьоме, останнє. Її творчий здобуток можна оцінити й за порадами вчителю щодо проведення нестандартних уроків розвитку мовлення у початковій ланці загальноосвітніх шкіл, гімназій та шкіл з поглибленим вивченням української мови. Чимало корисного знайде вчитель також у надрукованих текстах виховних бесід у молодших класах. Культурними цінностями стали й розроблені сценарії проведення мовних свят у школах, ліцеях, гімназіях, позашкільних закладах.

«Діти мають вивчати рідну мову так, — стверджує Красоткіна, — щоб розмовляти нею правильно, красиво, вишукано». Можливо, не всі її поезії, розробки, поради будуть сприйняті з однаковою готовністю. Але той надзвичайно широкий діапазон можливостей, мовної практики, який представлений у книжках, на сайті Надії Григорівни Красоткіної, уже сам собою відіграє очевидну позитивну роль і прислужиться наближенню до головної мети — повноцінного, масштабами і якістю, функціонування української мови.

Юрій Килимник, кандидат філософських наук, Київ

Газета «День» 31 жовтня, 2014 14:56

Отправить ответ

avatar
  Подписаться  
Уведомление о